Святковий концерт  (обидва слова так і кортить узяти в лапки — кожне окремо) на Софійському майдані під час офіційних заходів на День Незалежності обговорили, здається, вже всі. Але, все ж таки, чому так дисонувало це дійство з контекстом свята?

Серед багатьох причин була от яка — й саме вона створювала загальне враження, саме вона творила настрій. Погляньмо, хто й що співав. Про те, що чимало дібраних для концерту пісень не лише не були знаковими, а й не залишили особливих згадок, уже казали не раз. І ця обставина перетворила «епохальне» дійство на звичайний прохідний концертик, типову «збірну солянку», де є двоє-троє зірок, а решта — так, наповнювач.

Чесне слово: на сцені бракувало Михайла Поплавського. Дуже бракувало. І його пісенних шедеврів теж ой як бракувало. Стилістика того, що відбувалося, просто вимагала його присутності. Олег Ляшко теж не завадив би — у такому контексті навіть пішов би на ура.

Пісні лунали не повністю, а лише фрагментами. Такий підхід дуже органічно виглядав би десь у шоу «Кварталу», де пісні — радше антракти, паузи, ніж основне дійство. На концерті до державного свята оця нарізка зі шматків виглядала не те, що недоречною — вона була поганим тоном. Зрештою, це ж був не ефір, хто заважав збільшити хронометраж? Хто заважав зменшити кількість пісень, прибравши відверто випадкові?

А головне — от у чому. Джамала проспівала фрагмент із «Квітки душі» Ніни Матвієнко. Й тут само на сцену вийшла сама Ніна Матвієнко, але проспівала «Понад хмарами» гурту «Тартак». Натомість згодом Юлія Саніна виконала «1944» Джамали.

Таянна проспівала «З ранку до ночі» Олександра Пономарьова, а сам Пономарьов – «Тебе це може вбити» гурту «СКАЙ». І так можна перелічувати до безкінця.

Вам це нічого не нагадало? Звісно ж, нагадало: «Старі пісні про головне» – вони, старі знайомі! Улюблений продукт російського телебачення, а слідом за ним усяких «інтерів».

Тож от запитання: а чому «1944» не могла проспівати сама Джамала? Ніхто ж інший не проспіває цю пісню так, як вона — бліда пародія буде! Ніхто інший не проспіває «З ранку до ночі» так, як Олександр Пономарьов — то чому ж він співав не її, а щось чуже? Ніхто інший не проспіває легендарну «А я пливу у човні» так, як Ірина Білик — то чому цю пісню співала Тіна Кароль, та ще й із дуже помітною вокальною надмірністю, а сама Білик — якісь абсолютно не свої «Шльопкі»?

Парад пародій на пісні — от що вийшло в підсумку. Парад глузувань із пісень, парад зіпсованих пісень.

І, знову ж таки, подібне дійство чудово лягло б у контекст «Кварталу». Це — саме його стилістика. То, можливо, це й було жартівливе дійство — й наступного разу Вєрка Сердючка танцюватиме Жизель, а Ніна Матвієнко показуватиме фокуси?

Щось подібне було торік в антракті фіналу конкурсу Євробачення — але, знову ж таки, весь антракт було витримано в жартівливому, відверто несерйозному дусі. Зрештою, Євробачення — то розважальне дійство. То знову ж: може, й це було розважальне дійство? І виступ президента — він теж був жартома?

І тут виникає дуже сильна підозра: Володимир Зеленський та все його оточення бачать Україну в естетиці «Кварталу» й лише в ній. Лукашенко бачить білорусів у дискурсі «чарка та шкварка», а наша влада вбачає в українцях персонажі «Кварталу».

І це — не просто несмак. З давніх-давен російська пропаганда що є сил змальовує українців як опереткових придурків. Й от офіційні заходи на День Незалежності оточення пана Зеленського проводить в оперетковому, водевільному стилі, бо, мабуть, вважає його й саме його тільки й прийнятним для України. Скажете, тут не проглядає жодного причинно-наслідкового зв'язку?