Почну зі сценки, баченої з місяць тому. Йде вулицею поліцейський патруль — третій чи четвертий, побачений мною за весь час пандемії та карантину. У патрулі, мов у джазі — самі лише дівчата, троє дівчат. Імовірніше за все, прийшли вони до правоохоронної сфери вже під час або після реформи.

Усі троє — зі спущеними під підборіддя масками. Йдучи, вони наглухо перегороджують тротуар, зустрічні розминаються з ними або притираючись, або лізучи мало не в кущі. Полісвумени — без масок — голосно розмовляють між собою — просто в обличчя зустрічним. Мабуть, варто нагадати: поліцейські є групою ризику, бо за своєю діяльністю контактують із невизначено широким колом осіб, і дуже часто не найреспектабельніших осіб.

Прошу їх не перегороджувати тротуар. У відповідь чую розгорнуті варіанти тези “сам дурень” - і борода моя поширює вірус, і взагалі треба перевірити, чи давно я маску міняв. Одна ж із дівчат каже прямо: “Ми тут не для того, щоби маски носити, а для того, щоби контролювати, аби ви всі їх носили”.

Цілком знайомий підхід: є “гражданка начальніца”, й є потенційні зеки, яких просто ще не всіх устигли пересаджати. Ото вам і вся поліцейська реформа — палкий привіт панові Найєму й пані Деканоїдзе.

Й от на календарі 6 червня. На Першому каналі “Українського радіо” виступає Хатія Деканоїдзе власною персоною. Виступає російською мовою. Тією самою, якою здійснювала публічну комунікацію й тоді, коли була на високій посаді. Її слова не перекладають.

А трохи раніше того самого дня на тому самому Суспільному радіо звучав синхрон Арсена Авакова. Теж російською мовою. Його, щоправда, перекладали — так, що голосу самого Авакова було й не чути.

Й от що виходить. Є в Україні закон про українську мову як державну. Він, зокрема, вимагає, щоби посадові особи (в тому числі й високопосадові особи) здійснювали публічну комунікацію українською мовою й лише нею.

Цієї норми дотримуються більшість посадових осіб. Єдине відомство, керівники якого її не дотримуються — це Міністерство внутрішніх справ.

Лише російською мовою завжди виступає Арсен Аваков. Лише російською мовою завжди виступає Антон Геращенко. Лише російською мовою завжди виступає й виступала та сама Хатія Деканоїдзе. І хіба ж лише вони?

Скажете, остання — з Грузії, й для неї треба зробити виняток? Але чому, на підставі чого? Вона була посадовою особою саме в Україні. Й мала би дотримуватися (а за змістом своєї посади бути взірцем у дотриманні) українських законів. Навіть у разі, якщо надання їй українського громадянства було просто таким собі юридичним міні-бікіні, навіть якби вона зовсім не мала українського громадянства. Це нічого не змінювало й не змінює.

Які меседжі вони надсилають і суспільству в цілому, й своїм підлеглим як безпосереднім адресатам?

Найперше: українська мова — буцімто неповноцінна й для правоохоронної сфери буцімто непридатна, негодяща.   

Й головне — те саме: “Самі ми не мусимо виконувати закони, ми мусимо контролювати, щоб їх виконували ви”.

Оця безсоромна публічна російськомовність надсилає всій правоохоронній системі чіткий сигнал: поліція — це “гражданє начальнікі”, вони — вищі й від законів, і від усього суспільства. Їм дозволено геть усе.