Міський голова Києва Віталій Кличко щиро здивований. Виявляється, люди ходять вулицями без масок! Із дітьми! Й багато людей! І хто б ото міг подумати? Порушують, несвідомі!

Усі ці жахливі деталі Віталій Кличко виявив 30 квітня. На Хрещатику. Через півтора місяці після початку карантину. Кияни припинили дотримуватися карантину, - от же ж лишенько яке!

Не знаю, можливо, на Хрещатику все завжди так і було — все ж таки, концентрація “начальства” велика. Не знаю: для мене зараз Хрещатик нічим не відрізняється від Мадагаскару: кажуть, що він існує, а побачити на власні очі, що там відбувається, неможливо.

На великих багатоповерхових масивах усі ці півтора місяці картина була рівно такою, яку й змалював пан мер. І скупчення людей, і далеко не порожні вулиці, і люди без масок на вулиці — близько половини, а то й більше. Було три дні, коли маски носила більшість зустрічних — коли місто було заповнене димом. І в супермаркетах чимало тих, хто в чергах до каси прилаштовується упритул. І з масками, зсунутими під підборіддя: от розумники які — ніхто ж і не скаже, що без маски. Так, іде без маски й повсякчас кашляє, не прикриваючись — така картина теж не рідкість. І спортивні майданчики геть не порожні.

І за всі ці півтора місяці я лише двічі бачив поліцейських — обидва рази Вербної неділі, більше жодного разу. Мабуть, усі вони десь там — ближче до Мадагаскару. Тобто до Хрещатику. Там, де “начальство”. А ті, що я бачив, ішли одного разу втрьох, іншого великою компанією — так, що зустрічним перехожим залишалося або пірнати в кущі, або притиратися до поліціянтів упритул. Дистанція, кажете? За контактним телефоном мені відповіли, що за законом поліцейські під час виконання обов'язків мають право ходити більш ніж по двоє, тож ніяких проблем. Про те, що й утрьох можна ходити так, щоби не змушувати зустрічних відчувати зблизька запах із ротів поліціянтів, там, мабуть, не знали.

Тільки от я й уявити не міг, що пан Кличко керує лише Хрещатиком — я завжди вважав, що він є міським головою всього Києва. А ще я гадав, що він має машину й, не порушуючи карантинних заходів, дивиться й знає, що відбувається в реальному місті, а не у його уяві.

А ще я гадав, що пан Кличко регулярно отримує інформацію про реальну ситуацію з дотриманням карантину. Реальну, а не “гладко было на бумаге”. Власне, я гадав, що так і тільки так лише й має бути. Й що всі карантинні заходи — це прагнення не допустити реального спалаху епідемії, а не просто показуха для майбутніх урочистих рапортів у піарівських газетках, які регулярно опиняються в поштових скриньках. Газетки ці — цілком за радянським анекдотом: “Ви не бачите, як добре в СРСР живуть люди? - То почитайте газету”.

А якщо навіть пан Кличко не отримує інформацію, він міг би збагнути: відсоток порушників карантину буде приблизно такий, як відсоток порушників правил дорожнього руху за кермом. Бо те й те — одне й те саме суспільство, й відсоток “крутих”, яким на всіх начхати, є в ньому константою.

А виявляється, пан мер чудово обходиться й без інформації — без ніякої. Й потім дивується тому, що відбувається скрізь і щодня от уже протягом півтора місяців. Даруйте, але за масштабу нинішньої небезпеки це — просто... ні, утримаюся від визначення.

Тож дуже цікаво, як пан мер керує без усякої інформації про реальний стан справ? І чим керує? Як йому вдається ухвалювати рішення — на підставі чого?

От тільки... Судячи з публічних висловлювань, Віталій Кличко не єдиний, хто перебуває десь у зовсім іншому вимірі. Послухати публічні висловлювання будь-якого представника державної влади — міністра охорони здоров'я, наприклад: як же добре в нас усі дотримуються карантину! От тільки не кажуть усі вони, де таку ідилію можна побачити — окрім їхньої звітності, звісно ж.

А враження пана Кличка... Ринки відкрили. Й, із гарантією, там будуть дотримуватися карантинних вимог іще менше, ніж у супермаркетах — тим паче що коли в супермаркетах контролю немає, то на ринках, де це складніше, його не буде й поготів. В інтернет-виданнях з'явилися великі переможні заголовки: “Велике пом'якшення карантину” - ура, товариші. Й це за ситуації, коли захворюваність зростає.

То який висновок мали з цього зробити кияни? А от який: карантин — то іграшка, забавка, забаганка влади, й не більше. То чому б і не порушувати? Навіть на Хрещатику.