Цьогорічний національний відбір на конкурс Євробачення, окрім усього, відзначився майже повною безконфліктністю. Інформація про нібито відсутність музичного супроводу у навушниках вокаліста “Творчих” не здобула продовження.

Тож деякі ЗМІ почали вибудовувати скандали з нічого. А точніше, з соцмереж.

Дуже популярне видання що є сил розкручує відгук лідера гурту “Антитіла” Тараса Тополі. На думку музиканта, посилати на Євробачення пісню “Соловей” - це не менше, ніж ганьба. Пан Тополя заявив, що пісня не влаштовує його “ідеологічно”: “Давайте подивимося, коли ця пісня була написана, в якій частині України, під ким ця частина України була”. Яка частина України є достатньою мірою ідеологічно правильною, щоб у ній можна було писати пісні для Євробачення — цього музикант, на жаль, не сказав. Де знайти ту омріяну Україну, яка ніколи “ані під ким не була”, — теж. До речі, на конкурсі Євробачення можуть лунати лише нові пісні, тобто лише авторських, народних там у принципі бути не може. Англійська вікіпедія позначає як авторів пісні Тараса Шевченка (учасника гурту) та Катерину Павленко. Тож, на думку Тополі, й зараз, 2020 року, ми мусимо ретельно перевіряти, “під ким була” колись територія, на якій написано пісні? “Буржуазная зараза там всюду ходит по пятам”? Не кажучи вже, що це й є поділ України на сорти.

Видання присвятило думці Тараса Тополі не одну публікацію, й скрізь у заголовках фігурує: “Скандал”, “Представника України на Євробаченні-2020 звинуватили в "прогині" перед Росією”: “звинуватили”, ніби йдеться про колективний експертний висновок або про думку більшості. Маніпуляція-с.

Тут і “абсолютно чужорідна естетика”, “про знедолену дівчину і Ванюшу”, який “із-за гаю” - хоча ніяких особливих ознак знедоленості Катрусі в тексті не простежується, і буцімто схожість солістки на відьму. І “чужорідна” естетика номеру — а мусили бути, мабуть, шаровари й віночки.

Інший приклад, інше видання, яке має репутацію солідного. Як, скажімо, оцінити заголовок: “Всі критикують, Ярош схвалює. Як соцмережі реагують на перемогу Go-A в нацвідборі на Євробачення”? Чи й справді всі — ну от геть усі — невдоволені, окрім самого лише Дмитра Яроша, який має репутацію маргінала? Й навіщо було включати до огляду соцмережевих відгуків пост Олени Мозгової — дружини Девіда Аксельрода, для якої, звісно ж, тільки її чоловік і був гідний перемоги, а на решті виконавців і пісень і тавра нема де ставити? Було ж одразу зрозуміло, що цей пост може не мати нічого спільного з неупередженістю! Але подано його серед нібито об'єктивних відгуків! А навіщо було респектабельному виданню подавати як гідну уваги думку відомого прихильника “русского міра”, російського Криму та “громадянської війни” Володимира Бистрякова? Звісно ж, йому буде все не так — аж до зовнішності солістки “Гоу-Ей”, яку він назвав “проблемною” й такою, з якою Україна лише зганьбиться?

Навіщо взагалі розганяти тему зовнішності? Адже в Роттердамі буде не конкурс краси й не конкурс ляльок Барбі. Зрештою, Леді ГаГа теж має “проблемну” зовнішність — ну то й що? Солістка “Гоу-Ей” дібрала сукню, яка, разом із її портретними даними, створює стильний “готичний”, “середньовічний” образ і добре запам'ятовується, а ще контрастує з фольковим, етнічним співом.

Зрозуміло: за великого бажання завжди можна знайти скандал. А як не знайти, то роздмухати. От тільки взагалі навіщо створювати культ соцмереж — по суті, каналу приватної комунікації, де нікому не заборонено висловлювати казна-що? Де не треба нічого доводити й аргументувати? Навіщо висмикувати з тих соцмереж вочевидь упереджені, недоброзичливі, хейтерські пости? Жовто, панове. Дуже жовто. Тільки от розганяючи задля рейтингу “зраду” скрізь і повсюди, нема чого дивуватися Новим Санжарам.