У «Слузі народу» нібито скандал із побиттям посуду. Нібито прем'єрміністр нечемно схарактеризував президента, та ще й, нібито, вживаючи нецензурну лексику. Втім, жодних підтверджень останньому я не зустрічав, а звинувачення у вживанні нецензурної лексики є поширеним способом дискредитації — потім виявляється, що звинувачений просто назвав когось дурнем.

«НВ» повідомляє, що буцімто Гончарук звинуватив Зеленського, що «у президента примітивне розуміння економіки». За публікацією «Української правди», Гончарук уже про самого себе сказав, що він - «повний профан в економіці».

От з останнього й почнімо. З якого б це дива прем'єрміністр раптом зробив такий камінгаут, та ще й перед міністром фінансів та заступником голови Нацбанку? Чому він тоді не зізнався у своєму профанстві, коли його призначали на посаду, чому погодився на те, що завідомо не потягне? Що сталося тепер, що аж так змінило його поведінку? А чи він тільки вчора, прокинувшись уранці, раптом збагнув, що є профаном?

Зрештою, чи не було це емоційним висловлюванням, подібні до якого час від часу виголошуємо всі ми — мовляв, «ото вже я ідіот!»? Висловлюванням, яке свідчить лише про те, що його автор вважає, що в чомусь сильно помилився?

Тепер про президента й «примітивне розуміння». От уявіть собі: ви комусь зі знайомих скажете точнісінько те саме — що він примітивно розуміє економіку. Що ви, найімовірніше, почуєте у відповідь? Якщо ваш знайомий не є фаховим економістом, радше за все, от що: «Та я її й узагалі не розумію — я ж не економіст!»

Висловитися так, а тим паче висловитися з наміром образити чи принизити, можна лише на адресу того, хто корчить із себе великого економіста, хоча насправді таким не є. На адресу якого-небудь проФФесора.

Принаймні у публічній комунікації Володимир Зеленський ніколи не претендував на лаври економіста-професіонала. Навпаки: він ніколи не приховував, що не має економічної кваліфікації, й позиціював себе лише як менеджера, який є спроможним дібрати кваліфіковану команду. Він ніколи не приховував, що є дилетантом і дає собі в цьому звіт.

То, може, у вузькому колі, за зачиненими дверима Зеленський поводиться інакше й диктує балеринам, як їм танцювати? Якщо було б так, то дуже дивно, що давно вже не оприлюднилися зливи прикладів такої поведінки — враховуючи, якими популярними нині є зливи. І дуже дивно, що, скажімо, Данилюк, грюкнувши дверима, от саме про подібне не казав нічого. Та й самому Зеленському у здоровому глузді не відмовиш.

Усе це сильно нагадує звинувачення на адресу Яценюка в участі в незаконних військових формуваннях («особлива прикмета — круглі окуляри»). Надто кострубато. Надто суперечить іміджу задіяних осіб.

А всі ці історії вчергове ставлять запитання: кому це вигідно? І де перебуває той «хто» - усередині команди Зеленського, поза нею, а чи взагалі поза межами України?