В ефір Громадського радыо подзвонив слухач (з адекватніших, я знаю, про що пишу), і сказав, що Портнов може називатись журналістом, бо він «вже не на посаді» і «йому треба за щось жить». З вікна Овертона з кожним днем все більше тхне. Аудиторія вуайєристів думає, що вона й далі живе в серіалі.

«Ми неправильно зрозуміли комунікаційну революцію, зосередившись на технологіях, як донести інформацію. А вона не про те, як ми отримуємо інформацію, а про те, як ми нею ділимося», - пише Річард Левік, CEO Levick Strategic Communications. Тепер ми маємо можливість контролювати національні чи навіть глобальні розмови, - вважає він.

І що це нам дає, питаю я.

Дослідники присвятили купу часу, щоб виявити як стейкхолдерів зробити faithholder-ами, а тепер ніхто не знає, як цих вірян примусити мислити критично.

Ми не навчились емоційної саморегуляції. Ну й інтелектуальна зрілість теж не руками шоу-бізу дається. Тому ми приводимо до влади токсичних лідерів, нарцисів і політичних аб’юзерів. У польського психолога Анджея Лобачевського для цього є навіть спеціальний термін - "патократія".

????️Що роблять політичні аб’юзери?

- Вони не спілкуються, це не комунікація, а напади.
- Вони використовують мову для тиску.
- Вони завдають шкоди самооцінці, впевненості і відчуттю реальності цілої частини суспільства.
- І вони не зупиняються.

Погрози, залякування, газлайтинг, тривіалізація – це не інструменти аб’юзу, а стиль відповідей в інтерв’ю.

Цитата з хрестоматійного газлайтингу обрана без жодних зусиль - перше, що трапилось мені на очі: "Бажаю всім приватним особам мати такі статки, як у пана Дубінського... Він має на стадіоні вести семінари, як стати заможним журналістом і яким чином працювати так, аби заробляти багато грошей".
Ну ви ж розумієте, чокнуті заздрісні лузери, як світ влаштовано?

????️ Інтерв'ю з політичними аб'юзерами перетворюється на травматичний досвід для тих, хто не готовий легітимізувати ці нарцисичні фантазії.

Щось таке:

1) Як ви могли?
Легко. Ці люди не особливо співчувають. Їм не цікавий досвід/бачення інших людей. Ні, звісно, вони можуть перерізати стрічечку в нововідкритому дитсадочку задля піар-вигоди, але їм не цікаві діточки.

2) Вам соромно?
Не соромно. Ці люди не відчувають себе погано через свої вчинки. Принаймні, не так погано, як нам би хотілось. Сумління і добра репутація - це не до них.

3) Чому ви порушили норму/закон?

Бо зміг/ла. Ці люди бачать себе привілейованими. Вони справді вірять, що заслуговують на більше, ніж інші.

4) Чому ви брешете?
Вони не думають, що брешуть: вони вважають, що це все, що нам треба знати. Для цих людей брехня - не брехня; це механізм маніпуляцій і власної вигоди. А ця їхня мета - свята.

Вони прикриватимуться народом, емоційно розривною історією якоїсь людини, чужою трагедією, але дзеркально використані журналістами історії їм щиро байдужі. І, звісно, вони емоційно залежні від нарцисичного екстазу і хочуть підтримки та захоплення.

❗Але! Ми не самотні.
Знайшла для вас дослідження аб’юзу в комунікації британських депутатів з 2015 по 2019 роки: зверніть увагу на шанс поповнити запас сленгової і обсценної лексики англійською.

На першому зображенні – теми, з яких видно, що обматюкати варто все, на другому – розподіл такого слововживання на адресу чоловіків і жінок (певне, це пояснюється нормативною традицією, ніхто аж надто не кращий).

Я думаю, що вважати це просто стилем комунікації замало. Це стиль політичного мислення, яке закладає можливості для будь-яких антидемократичних моделей. І для мене проблема не в існуванні цього порядку денного, а в його домінуванні і витіснення на маргінес поваги і гідності.

Ось пишу це і думаю, що не так з моєю мамою і чому, наприклад, вона не любить швидкість. І що не так зі мною.

Колись у 16 я мала одне-єдине побачення із Сірьожою, який на усі спроби налагодити діалог, відповідав: "Ти що - обідилась? На обіжених воду возять".

Відчуття таке, ніби хтось уповноважив Сірьожу раптом обійняти цілу купу політичних посад. І він ось-ось штрафане мене як неприбуткове медіа.

Джерело: Фейсбук