Ух!!! Як каже Dmytro Kuleba - щоб не жити у своєму echo chamber - треба зберігати у власному колі тих людей, хто з Вами незгідні. У мене спілкування з незгідними в питаннях України відбувається регулярно, під час міжнародних виступів у різних європейських країнах і think-tanks. І це злить. Це виводить з рівноваги. Це точно додає адреналіну у моменти спілкування. Але як же це корисно - чути їх аргументи. Усвідомлювати, що їх реальність є іншою, ніж наша чи тих міжнародних експертів, котрі вже в курсі ???? Кожного разу після таких зустрічей і дебатів у мене не менше, а більше енергії до відточування власних аргументів, усвідомлення усіх прогалин в українській публічній дипломатії і зовнішній політиці, створення нових стратегій не просто протидії російській пропаганді, але постання нового українського і європейського нарративу.

Позавчора на запрошення Embassy of Ukraine to the UK у ході спільної події у британському парламенті з Henri Jackson Society не на жарт дебатували з професором Kings College. У нього прекрасна освіта, немалий викладацький досвід. Але, як колись казав мій професор, «no amount of poor education can spoil a good student” - well, так само “no amount of good but values-less education can create a forward-looking person”. Іншими словами, якщо Ви думаєте, що після Скрипаля британцям уже все стало зрозуміло - think again.

Його аргументи – це буде корисно усім, хто також активно захищає інтерес України у подібних дискусіях:

Захід недооцінив Росію і Путіна як стратегів.
Росія попереджала.
Ми (британці і Захід) її не почули. Зокрема у Бухаресті.
У Британії бракує дослідників, які можуть бути об‘єктивними щодо Росії.
Пост-радянські, балтійські, східноєвропейські дослідники є biased.
Нордстрім нічим не відрізняється від Шовкового шляху.
Тактика Росії нічим не відрізняється від тактики Китаю.
Росія просто вправно конкурує і захищає свої національні інтереси.
У тому числі, впливаючи через медіа, експертів і культурні програми на мізки демократичних суспільств.
Британцям потрібно краще зрозуміти Росію.
Хіба британці зацікавлені починати війну з Росією?
Чим відрізняється з позиції Британії конфлікт між Індією і Пакістаном - та Україною і Росією?
У кожного своя правда – єдиної на усіх немає...

Тобто якщо Ви живете у світі друзів, усі з яких вже прочитали Road to Unfreedom Тімоті Снайдера, звіти з Truth Decay корпорації RAND, якщо Ви ті, хто регулярно читає Еда Лукаса чи Ен Епплбаум, і т д - то Ви би, як і я, погодились з першою тезою, але про решту подумали би ну як можна бути таким неандертальцем у світі, де розумним людям уже все зрозуміло... це велика спокуса... аж допоки не виявляється, що саме через таких експертів і просто людей, які собі «так вірять» британці і далі шліфують абсолютно невигідний для них брекзіт і нездатні дати гідну відсіч хімічним атакам на їх суверенній території. Вони щиро вірять у greatness by definition і знову не дуже переймаються, як це впливає на долю світу. Це країна, яка була лідером у захисті людських цінностей перед загрозою нацизму на континенті всього 70 років тому, але не варто забувати, скільки зусиль коштувало Черчіллю, щоб вона такою стала...

Дух Черчілля, якого до речі також цитував цей експерт - у цих тезах не живе. Ці тези - майже один в один нагадали мені виступ колишнього британського посла до Росії, одного з найбільш відомих ферштеєрів і appeasers Росії, який я чула у тому ж Лондоні кілька років тому. І тоді, як і зараз - це настільки ж сумно, наскільки потрібно нам чути. Щоб розуміти глибину проблеми. І тривалість нашої гри.

Цього експерта не хвилюють втрати українців, жертви MH17, загроза життю британців вдома навіть після Солзбері. Він на своїй шкірі загрози не відчув і не відчує, поки танки і справді не будуть на вулицях Лондона...

Але правда є. І факти теж є. Неоспоримі.

Вони полягають у тому, що Заходу і справді треба краще зрозуміти Росію і почути Путіна.

Коли Путін говорив, що він хоче збудувати єдиний простір - від Владивостока і до Ліссабону - його не сприйняли серйозно. Але зануривши європейський континент у сумніви щодо власних цінностей - він це вже зробив. На своїх умовах.

Варто порівняти кількість британських і інших дослідників Росії vs східноєвропейського простору, але я би аргументувала, що присутність дослідників з країн, які бачили вже і лівих, і правих при владі, і знають, скільки це коштувало їх суспільствам і народам - якраз додає об‘єктивності у погляді на регіон. Це лише вирівнює той перекос у погляді на історію через призму російських інтересів, російських кадрів, російських кафедр, який в академічному середовищі існував сторіччями.

Нордстрім - не бізнес проект, а лоббістський проект, котрий в інтересах Росії, але суперечить інтересам Європи. Але він не став би можливим, якщо би подібні цьому експерту не useful idiots, такі як морально корумпований Шрьодер, не лоббіював цей проект, маніпулюючи правдою і реальністю.

Тактика Росії відрізняється від Китаю. Китай конкурує з іншою super power - США і його кроки є значно більш передбачуваними - це розмова peer-to-peer. Росія ж агресивно посилює свою позицію, руйнуючи міжнародний порядок і створюючи хаос усюди. Існування сильних демократій Росія розглядає як безпосередню загрозу для режиму Путіна - і виживання режиму є ціллю номер один, що виправдовує будь-які засоби. Основні засоби, які ми могли спостерігати за останні 5 років:

-вбивства і атаки на чужій території (як Солзбері, але не тільки),
-економічне домінування через олігархів, афілійованих з Кремлем,
-фінансова підтримка радикальних політичних рухів
-дезінформаційні кампанії – медіа/онлайн

і все це підцукроване продовження серйозних інвестицій у м’яку силу культурної дипломатії – 100 років революції, виставки космонавтики, програми «кращого розуміння Росії», які фінансує, наприклад, група Альфа – для міжнародних спеціалістів і т д

In our most recent memory of the last couple of years, we have seen as Russia was:

-Developing and disseminating more than 20 conflicting narratives on Skripal poisoning to confuse the audience and install chaos and fatigue
-Using media-outlets to solidify and promote the idea of Brexit, which gets highly positive coverage in the Russian domestic info space.
-Providing wide media support to “yellow west” movement in France and portraying it as ultimate crisis of Macron’s government, as opposed to Marine Le Pen as a possible leader heavily endorsed by Russia
-Pursuing Nord Stream 2 project, which is portrayed as purely business beneficial both for Russian and, even more so, for EU, while it actually has 2 main goals: to strengthen economic leverage over European states, especially Germany as the most powerful actor in EU, and to suffocate the Ukrainian economy and democracy.
- Further exploiting the “vulnerabilities” of European societies - fear before migration, globalization, etc or convincing the voters that their voice does not matter - with Russian potential meddling in upcoming elections to European Parliament and in national elections, including but not limited to Ukraine

Таким чином, Росія далеко не просто конкурує. Використовуючи ненові для українців тактики КГБ, Росія, експлуатуючи можливості нових медіа і технологій, експортує морок і підрив цінностей, занепад правди і занепад довіри – в усі демократичні суспільства. Через RT, фейкові дані і фейкових експертів. Соціальні медіа діють як стероїди для дезінформації – і роль Кембридж Аналітики це довела як ніхто. Заходу не треба оголошувати війну Росії. Вона вже її місцями виграє, поки професура Kings College переймається biased approach дослідників з прибалтики.

Ми поговорили про те, що якщо для заходу періоди занепаду довіри видаються анормальними – то досвід Росії у питаннях виробництва страху, дезорієнтації, підриву довіри, як до демократичних виборів, наприклад – це норма. Норма, від якої страждали мільйони серед населення таких утворень, як Радянський Союз чи інших авторитарних режимів, роками і десятиріччями.

Заходу і правда треба краще вчитуватись у класиків, щоб зрозуміти Росію. Читати між рядків у Достоєвського. Зрозуміти, що не Сурков першим зафіксував, що єдина свобода Росії – це свобода від вини, і багато речей робляться просто «just because”. Це у той час, як демократичний світ після уроків Другої світової війни ішов до трактування свободи – як поваги до прав і людської гідності. Свободи як відповідальності одного перед одним. Але зараз європейські демократії – до і після виступу Макрона ще довгий час будуть переосмислювати, що означає бути європейцем і цивілізованою людиною сьогодні.

Якщо ми не знайдемо єдиного спільного знаменника свободи і правди – якщо, не дай Боже, таких експертів би в якийсь момент стало стільки, що вони могли би вплинути на наразі цивілізований підхід британського уряду чи інших урядів – матимемо проблеми. І вже маємо, бо останні дні у Лондоні – це обговорення, як і досі Британія не дуже може зрозуміти походження мільярдів фунтів до власної економіки від порочних режимів і осіб, а спроба зробити міграційне законодавство строгішим і зупинити «Лондонград» закінчилась фіаско, коли у справу включилось лоббі міграційних юристів…

Фейкові новини – це лише частина проблеми. Фейкові експерти, кількість «підсадних качок» навіть на самій події – рівно половина з усіх заданих запитань, а в майбутньому – це глибокі фейки, підсилені можливостями штучного інтелекту – усе це ще попереду.

Я перерахувала усі нарративи і методи, через які Росія, відповідно до досліджень Hybrid Warfare Analytical Group, впливає як на мізки росіян, так і аудиторію виборців в Україні.

Серед нарративів – це ставлення під сумнів компетентності усіх кандидатів, особливі наїзди на діючого Президента, як найменш бажаного для Росії кандидата, наголошування на тому, що будь-які вибори будуть нечесними і не відображатимуть волю народу.

Щодо методів – оскільки час довіри до офіційних прес-релізів з Кремля в Україні вже минув, це в основному інформаційне відмивання, де українці отримують новини з кремлівського playbook через близько сотні сайтів-мийок, власники яких за гроші готові надрукувати будь-що. Проблема, звичайно, добре вивчена нашими колегами з Тексти.org.ua, що українські добропорядні медіа іноді не верифікують і поширюють ці «новини» - таким чином аудиторія новин через помийки – до 50 млн користувачів, у той час, як аудиторія УП – максимум 15.

Інші методи впливу – це звичайно корисні ідіоти або просто найманці серед українських політиків і їх активна присутність на українських телеканалах у власності олігархів. Такі політики є не тільки у нас, очевидно – як довела нещодавня історія про французького члена Європарламенту, у якого інтерном є донька речника Путіна… Але в Укрїані ТВ – у власності людей, котрі не дивляться на Україну як на довгостроковий проект і відсутність потужного мовника, який би захищав суспільний інтерес – не допомагає.

Що з цим усім робити?

Упродовж і на завершення події - слово за нами.

У той час, коли хочеться перевести усі проблеми 21го сторіччя на загрози у полі розвитку кібер-технологій, ми закликали аудиторію і присутніх членів британського парламенту виходити більше за рамки:

- Визнати, що є загроза для демократій і вона є спільною. Питання Україна – Росія – не можна звужувати до конфлікту двох країн. Як перед WWII низка країн об’єдналась для захисту свободи у світі перед загрозою нацизму – більше скоординованих дій потрібні і сьогодні

- Визнати, що багато проблем неможливо вирішити тільки через призму технологій. Неможливо пояснити історію у 140 символах. Неможливо відчути Європу чи взаємозалежність і мир через «залізо». Людям треба допомогти ускладнитись.

- Неможливо перемагати, лише граючи у самозахист. А навіть після Скрипаля – відповідь Британії була такою, що наразі лише запрошує більше агресії до себе.

Вже зараз:
- У якійсь формі є страткомівська функція на рівні Брюсселю - EU vs Disinfo
- Говорять, принаймні, про збільшення уваги до медіа-гігієни, критичного мислення – на рівні робочих груп і ініціатив
- Ведеться діалог з соціальними мережами про їх відповідальність – конгресові слухання, комісії на рівні ЄС і т д

Але потрібно ще більше:

- Соціальні медіа: повна прозорість розкриття коштів за рекламу, особливо політичну, ідентифікація людських еккаунтів і ботів. Соціальні мережі, котрі підписали до виборів у Європарламент добровільний кодекс поведінки – наразі дуже мало зробили, щоб його виконання було ефективним. Фейсбук наразі має партнерів з факт-чекінгу лише у 8 країнах і 7 мовах. А що з решта?

- Адаптувати і підсилити законодавство країн дефініціями занепаду правди, маніпуляції реальністю, і заходів проти них

- Сприяти розширенню сфери знань користувачів, споживачів, журналістів – стимулювати появу потужних сталих суспільних мовників у країнах по периметру навколо Росії.

- Британські медійні регулятори через низку заходів змогли тимчасово вивести з мовлення RT, але російські державні медіа не можуть сприйматись як вільні медіа. Вони мають позначатись, як інструменти пропаганди, націлені на підрив стосунків усередині і між демократичними суспільствами.

- Брехня – має каратись. Версії про Скрипаля, доведений аналіз російського висвітлення Брекзіту, як феномену в інтересах не стільки британського, скільки російського народу – якщо залишатиметься непокараним, то запрошуватиме ще більше брехні і небажаного впливу.

- Значно більше уваги до фінансування політичних партій у будь-яких європейських виборах. На усіх рівнях. Медійних і немедійних.

- Розслідування навіть тих виборів, котрі вже відбулись, і де – якщо Росії не вдалось привести до виборів своїх кандидатів, то вона продовжує впливати на суспільства (Франція – Макрон vs ЛєПен – жовті жилети), вибори в інших країнах.
Західні демократії (можливо окрім окремих країн, як Швеція) і досі залишаються непоінформованими про справжній рівень впливу Росії на їх економіки, енергетичний простір, суспільства і культуру. Без цього – реальні і адекватні рішення не з’являться.

- І найважливіше – західні партнери мусять бути готовими платити повну ціну за повну безпеку. Тут немає дисконтів. Санкції станом на сьогодні – це плата за ілюзію безпеки (як британцям довів кейс зі Скрипалем і понад роком з дезінфікування Солзбері). Програма Альфи – котра з останні роки провела понад 150 європейських і американських спеціалістів через краще «розуміння Росії» - точно працює на Росію, але які програми працюють зараз за Британію, Францію і інші країни – без взаємності, не може бути миру.

- Все це – неможливе без фундаментальних змін у системі освіти і просвітництва на масовому рівні: етика, критичне мислення, відповідальність – як ми говорили в рамках #Діалогиучасі – система освіти 21го сторіччя – це та, котра готує відповідальних громадян і виробників чесної і відповідальної політики. Тому Uchoose.info rules.

Безмежно дякую пані Посол Наталії Галібаренко і Denys Sienik за організацію цього спілкування і інших важливих зустрічей. Посол і горстка наших дипломатів в UK роблять усе можливе, щоб позиція України завжди була гідно представленою, навіть у непростому контексті брекзіту.

Джерело: Фейсбук

Фото: "Українські новини"