«Укрінформ» відзначив 100-річчя!
Я завжди знала, що наша професія найцікавіша в світі. Що ми здатні впливати та змінювати думку суспільства. Але не лише думку...Ми здатні змінювати долі суспільства.
Без журналіста В’ячеслава Чорновола могло не бути нашої Незалежності 1991 року. Бо він чи не єдиний з представників еліт, який сприйняв путч як наш шанс.
Так само без політика Дмитра Донцова могло не бути української державності 1918 року, а без журналіста Донцова могло не бути української журналістики..
Тоді, у 18-му, ми, тобто, наше агентство, першими повідомили про проголошення Скоропадського гетьманом, про універсал з відродження козацтва, про створення Української автокефальної церкви. Цього року, тобто, через 100 років, ми так само першими повідомили з Константинополя новину про початок процедури отримання автокефалії. І це символічно – бо нічого випадкового у світ нема.
Слово енергетика не з мого лексикону, але я вірю в містику історичного спадку.
Спочатку казали, що з балкону нашого кабінету Маяковський читав вірша: “Товариш москаль, на Україну шуток не скаль”. А тепер я майже переконана, що нам так добре тут пишеться, бо колись за кавою, під час пауз в написанні інформацій тут Тичина написав Сонячні кларнети.
А ще наше історичне та стилістичне ДНК формували Бабель (тому ми вміємо бути смішні), Паустовський (тому у нас такі дуже добрі роз’яснювальні тексти). А ще Олєша, Сосюра...
Буде помилкою бачити в них лише російських письменників. Вони були блискучими письменниками і їх запросив працювати до нас Володимир Нарбут. Російські джерела нічого не пишуть про Володимира Нарбута, точніше спеціально замовчують, що він у Києві очолював агентство, а потім саме за це помирав в російських таборах.
***
Це було свято про нас всіх, хоча Укрінформ і був уродинником. В нашому кіно про журналістику згадали всіх і Гонгадзе, і Набоку, і Дерев'янка, і Олександрова. Назвали всі видання та телеканали з нашої і новітньої історії. А загалом...
Я переконана, що всі ці постаті - вони насамперед про українську журналістику. Про чесну, веслу, дотепну, талановиту пані. У неї дуже знаменитий родовід, деколи з драматичними історіями. Вона загартовувалась в бідності, її нищили, вона деколи не витримувала, але вона постала вже вкотре, використавши шанс на нашу омріяну незалежність. І цю журналістику уособлюємо ми з вами. І я точно знаю, що двох жінок не псує вік сто років, одна з яких українська журналістика.
Джерело: Фейсбук
