Ані Лорак стала тренером у російському шоу «Голос» на російському «Первому» телеканалі.

Здавалося б, ото вже дивина! Співачка днює й ночує в Росії, мандрує тією країною з концертами, з’являється в музичних програмах на російському телебаченні. Тож нічого принципово нового не сталося. Але чи справді?

Одна річ – їздити до країни-агресора з концертами. Й навіть підводити – як це роблять чимало «наших їхніх» артистів – під це глибокотеоретичне обґрунтування: мовляв, вони виконують місію миру, пробуджують у росіянах добрі почуття до українців, мало не несуть росіянам правду про Україну тощо й тощо. Ну, всі ми знаємо: будь-яка людина завжди знаходить виправдання будь-яким своїм учинкам і з легкістю переконує сама себе у своїй моральній чистоті. Інша річ, чи сприймає російська публіка ту «велику» місію саме так, як це кажуть українські гастролери до Росії – а чи просто вважає їх за «есть іщо нармальниє хахли».

Зовсім інша річ – співробітничати з російським «Первим» телеканалом, підписувати з ним угоду й отримувати гонорари саме з його рук. Отут і пролягає та межа, з одного боку якої – морально сумнівна позиція, а з іншого – пряме співробітництво зі злочинцями.

Й Ані Лорак цю межу перетнула.

Бо Росія веде проти України гібридну війну. Гібридну. Таку, де пропагандисти – то не просто висвітлювачі «бойових подвигів». Навіть не брехливі висвітлювачі. На гібридній війні російські пропагандисти – то й є передовий загін російських військ. В абсолютно прямому, буквальному розумінні.

І серед цих пропагандистів «Первий» канал посідає особливе – головне, провідне – місце. Саме він – передовий із передових загін російського пропспецназу. Знову таки, в абсолютно буквальному розумінні.

Це головним чином саме цей канал навіяв багатьом донбасівцям, ніби в Києві до влади прийшли фашисти. Це він переконав їх, що ніби в Україні мало не знищують російськомовних. Це він змусив їх повірити, що буцімто для жителів Донбасу виникла реальна небезпека – що от-от приїдуть люті «бендерівці» й почнуть мирних шахтарів убивати.

Це російський «Первий» канал переконав донбасівців: треба негайно брати до рук зброю й іти вбивати – вбивати українців, бо, мовляв, інакше ті українці вб’ють їх самих. Це російський «Первий» канал довів донбасівців до божевілля, до втрати розуму.

Це він, саме цей канал, переконав багатьох росіян – звичайних щирих людей – брати до рук зброю й їхати на Донбас. «Чтоб землю в Гренаде крестьянам отдать». Щоб захистити жителів Донбасу, братів, над якими буцімто нависла смертельна небезпека. Це він, «Первий» канал, послав тисячі звичайних росіян на бійню. Перетворив їх на вбивць – а багатьох убив.

Це він, «Первий» канал, змусив тисячі росіян стати вбивцями, та ще щоб вони вірили, що коять добро. Перетворив їх на сліпих маріонеток.

Російський «Первий» канал – весь у крові. З ніг до голови. Коли він увімкнений, з телевізорів ллється кров. Ані Лорак посміхається, виголошує свої тренерські вердикти – а з екранів крапає й крапає чужа кров. Й екрани ті – каламутні від крові, через те й посмішка їй виходить зловмисною, кривою.

І гроші, які отримує Лорак – усі в кривавих плямах. І руки, які вона потискає, - у крові.

Вона поза політикою, так? Це вже не має значення. Мова вже не про політику. Мова про те, що вона співробітничає з убивцями. Вона долучилася до їхньої компанії.