Сьогодні на вході на телеканал ZIK мене перехопили «братчики» Корчинського – хлопці й дівчата, з вигляду восьмикласники – питали, чи я та сама «одіозна» Наташа Влащенко. Вхід обнесений саморобними їжаками, колючим дротом, там стоять бочки з багаттям, намет. Словом, цілий міні-майдан нещасних померзлих людей, які слабо орієнтуються, що це за канал і чому він «рука Кремля». До сьогодні я була наївно впевнена, що всім нормальним людям ситуація довкола каналу максимально зрозуміла. Тобто я читала весь цей «мозговой розжиж» у фейсбуці в тому числі й від колег-журналістів, але думала, що пишуть різну образливу маячню тільки зацікавлені особи на чиюсь користь. Але коли навіть близькі люди, яких я люблю й поважаю, почали говорити про те, що канал сам собі організував Корчинського для піару, а Нацдружини – це ліва рука Авакова, яка б‘є праву його руку, бо між ними внутрішній конфлікт, я просто остовпіла. Ситуація з каналом проста як двері. Зараз ZIK – єдиний, над яким ні Банковій, ні НФ не вдалося встановити оперативний контроль. Він не частково непідконтрольний, а цілком і повністю. Канал може бути не дуже рейтинговий. Але він не прогнозований. У будь-який момент це може стати об‘єктивною проблемою і вже стає. Тому канал намагаються змішати з лайном і, в принципі, це непогано вдається. На ZIK навішують ярлик кремлівського каналу на підставі інтерв’ю Влащенко з Портновим та її ефірів з іншими діячами епохи Януковича. Ок, можна не любити Влащенко і називати її ватницею, але хто з українських інтерв’юерів першої ліги не ватник тоді? Може Гордон? Можливо Бацман? Зрештою, Влащенко з її поглядами успішно балансує Остап Дроздов зі своїми. А окрім цих двох журналістів на каналі є Сергій Рахманін – об‘єктивно розум, честь і совість української журналістики. Є також Вахтанг Кіпіані, який робить неоціненний для країни проект про історію – на ЖОДНОМУ українському каналі ви ніколи не дізнаєтесь про життя генерала Балбочана, не почуєте свідків Волинської трагедії, не дізнаєтесь правди про Бабин Яр і багато чого іншого. Кіпіані мене недолюблює, але на мою скромну думку, будь-кому, хто дає можливість вільно творити Вахтангу, треба ставити прижиттєвий пам‘ятник. Як і йому самому. Просто гляньте хоч одну програму. Тільки на ZIK є крутий екологічний проект - такого теж не робить жоден інший канал в Україні. Жоден. На каналі щойно вийшла Севгіль Мусаєва з розслідуванням про таємних спонсорів українських політичних проектів. Ну, і я вже мовчу про те, що на одного Портнова на ZIKу припала добра тисяча військових ЗСУ та добровольців, які захищають Україну. Вони мають у вигляді ZIk безальтернативний майданчик – тільки тут воякам регулярно дають слово нарівні з політиками. Тут, більше ніде, дають слово українським інтелектуалам, письменникам. І в них дуже часто бере інтерв’ю зокрема й «одіозна» Наташа Влащенко. Зараз канал на межі захоплення. На каналі можуть статися якісь жахливі провокації, в яких можуть постраждати люди. Канал дико цькують. Захоплення може відбутися під радісне улюлюкання фейсбука з його відгодованими владою блогерами і людьми, які не хочуть вникати в ситуацію, а десь чули, що ZIK – рука Кремля. Люди, робіть висновки з фактів. Невже хтось може думати, що Вахтанг, Рахманін, Дроздов працювали б на Кремль?! Невже хтось може думати, що нікого з нас не намагалися перекупити на більш рейтингові проекти, з кращими зарплатами? Тому, як би мені цього не хотілося, але так, сьогодні я теж Наташа Влащенко. Бо це історія не про неї особисто, а про свободу слова і про підлий огидний гібридний наступ на неї.

Уперше опубліковано у Facebook