У зв’язку з благонаміреною заявою мережі друзів України – виникає дві проблеми. Перша – контекстуальна, а друга – моралізаторське вказування пальцями.

У заяві є багато хороших моментів, які можуть схвалити всі прихильники реформ та руху України до правової держави європейського зразка. В той же час ця заява потрапляє у типову пастку, по-перше, через провал у боротьбі з корупцією на місцевому рівні (а не тільки в середовищі еліт), по-друге, (як це зазвичай збуває) через ігнорування потурань та нещирості з боку Заходу.

Заява сфокусована на корупції на рівні еліт, ігноруючи той факт, що і на нижчих рівнях корупція також є проблемою, особливо в країні з підпільною тіньовою економікою. Це було детально проаналізовано у жовтні 2015 року двома вашингтонськими експертами у звіті АМР США про «щоденну корупцію». Мільйони простих українців загрузли у корупції, не платять податки, і водночас скаржаться на те, що «нічого не змінюється». Боротьба з корупцією – це спільна відповідальність президента, парламенту, уряду та громадськості.

Деякі так звані «прозахідні» політичні сили в парламенті виступають проти важливих реформ, яких вимагає МВФ, і в той же час відвідують молитовні сніданки у Вашингтоні, де стверджують, що лише вони можуть врятувати Україну і просувати вперед реформи та боротьбу з корупцією. Більшість українських депутатів виступають проти нового етичного кодексу. А більшість громадян України в той же час хочуть, щоб боротьба з корупцією розпочалася з будь-кого, але не з них самих. Таке ж саме лицемірство проявляється у деяких західних коментаторів з питань корупції в Україні, які, з однієї сторони, її критикують, а з іншої – працюють консультантами на олігархів.

Дійсно, це дуже дивно, коли з одного боку Україну критикують за те, що вона не притягає до суду корумпованих високопосадовців, і саме для цього їй потрібен антикорупційний суд. І в той же час європейські країни надають притулок українським олігархам та чиновникам, які втікають з України від правосуддя. США та Іспанія вимагають екстрадиції Дмитра Фірташа з Відня, що суперечить австрійській судовій системі. Колишній голова Укрспецекспорту Сергій Бондарчук отримав притулок у Великій Британії після висновку експерта Чатем-Хауса, який регулярно засуджує корупцію як в Україні, так і в Лондоні за «брудні гроші». Один з прикладів надзвичайного лицемірства можна знайти у підходах Заходу до корупції в Україні. Газовий трейдер Олександр Онищенко, якого Україна подала у розшук з 2016 року – продовжує жити в Західній Європі у своїх розкішних палацах. Коломойський, чий «Приватбанк» відмив за десять років 5,5 мільярдів доларів– живе поблизу Женевського озера у Швейцарії та щороку катається на лижах на французькому курорті Куршавель.

Найбільший прокол у заяві мережі друзів України полягає в ігноруванні західних потурань українській корупції, що поєднує в собі водночас як контекстуальні, так і моральні питання, на які вказують. Контекстуальні через те, що європейські, американські та офшорні податкові гавані забезпечують попит на корупцію, яка походить з України. Попит та пропозиція на корупцію живуть один за рахунок іншого, та одне без одного існувати не можуть. «Приватбанк» олігарха Ігоря Коломойського не зміг би відмити 5,5 мільярда доларів без допомоги західних банків та «сліпоти» європейських правоохоронних структур.

Моралістичні вказування – це несподіване оприлюднення величезного обсягу інформації та привернення уваги ЗМІ у Вашингтоні та Брюсселі до Пола Манафорта та його корупції за часів клептократичного режиму Віктора Януковича в Україні. Як зазначено у моїй ґрунтовній праці 2017 року про те, як українці скуповували американських політичних консультантів, «Українські клептократи та реальний американський «картковий будиночок»: корупція, лобізм та верховенство закону», яка вийшла у академічному журналі «Комуністичні та пост-комуністичні дослідження», Янукович та його кримінальна команда скупляли і демократів, і республіканців, і групи американської української діаспори, і європейських політиків.

Нещодавні публікації у медіа США та розслідування Федерального бюро з розслідувань США, яке провів спеціальний прокурор Роберт Мюллер – концентрують увагу на юридичній компанії «Skadden, Arps, Slate, Meagher & Flom», яка отримала гроші від українського уряду. Скадденський адвокат Ван дер Зваанхас визнав, що він збрехав ФБР і йому було висунуте звинувачення у неправдивих свідченнях. Хтось сподівається, що розслідування Мюллера дійде і до компанії «Akin Gump Strauss Hauer & Feld», яка працювала на Рината Ахметова, експортуючи цензуру на Захід. «Akin Gump» успішно тиснула на видавництво Університету Торонто, щоб вони у 2014 році розірвали зі мною контракт про друк книги, оскільки у ній йшлося про попереднє кримінальне минуле Ахметова.

Для заяви мережі друзів України про «рішучі дії» більш доречними були б дані про отримання українською діаспорою США грошей від Януковича. Адріан Каратницький написав багато коментарів із компліментами Януковичу, і він багато говорив і вихваляв його, але заперечує, що отримував від нього гроші. Можливо, ця робота була професійно проведена Каратницьким, який, як експерт з питань України, зробив це з чистими переконаннями про Януковича як про «відданого європейського реформатора».

Олігарх Віктор Пінчук, який робив пожертви на користь Президента США Білла Клінтона та під час виборчої кампанії кандидату на президентський пост Дональду Трампу, також виділив фінансування Інституту міжнародної економіки Перетсона та Інституту Брукінгс – двом широко відомим вашингтонським аналітичним центрам. Іноземні пожертвування американським аналітичним центрам не обов'язково мають бути зареєстровані відповідно до «FARA» (Закону про реєстрацію іноземних агентів), який адмініструє Міністерство юстиції США. Пінчук та Коломойський мали довготривалий судовий розгляд у Вищому суді Лондона щодо питання непрозорої приватизації за часів президентства Леоніда Кучми.

Дві американсько-українські групи отримали кошти від клептократичного режиму Януковича після того, як були ув'язнені Юрій Луценко та Юлія Тимошенко. Першою стала «Фундація «Україна-США», яка є базовою організацією для мережі друзів України. Про це я писав у своїй статті для журналу «Комуністичні та пост-комуністичні дослідження»: «Фундація Україна-США» - відома вашингтонська благодійна організація, яка сприяла демократії в Україні, отримала пожертвування від фондів Ахметова та Клюєва для проведення у грудні свого гала «Україна у Вашингтоні», за іронією долі – під час революції Євромайдану. Ахметов, Сергій та Андрій Клюєви були близькими до Януковича понад двадцять років. Будучи обласним губернатором, прем'єр-міністром та президентом – Янукович сприяв масовій корупції своїх друзів заради повернення йому половини доходів, через що йому дали прізвисько «пан п'ятдесят відсотків». Андрій Клюєв за часів президентства Януковича виступав під час щорічного гала «Україна у Вашингтоні». По суті, «Фундація Україна-США» надавала ставленикам Януковича платформу для лобіювання в уряді США задля пом'якшення критики свого покровителя, президента Януковича. Янукович та Андрій Клюєв у лютому 2014 року втекли до Росії, коли до влади прийшли революціонери Євромайдану.

Українці у США також отримали 2 мільйони доларів від газового магната Дмитра Фірташа, якого уряд США подав у розшук через корупцію, а іспанський уряд – за відмивання грошей разом із російською організованою злочинністю. Про це я писав у статті для журналу «Комуністичні та пост-комуністичні дослідження»: «Пожертва Фірташем 2 мільйонів доларів на спорудження у Вашингтоні пам’ятника Голодомору 1933 року, який відкрили у серпні 2015 року, несподівано викликала менше обурення. На сторінках «The Ukrainian Weekly» – головної англомовної газети для американських українців йшлося, що пожертву від Фірташа схвалила більшість українсько-американської діаспори, включаючи лідерів та активістів громади». У своїй статті я продовжував: «Знання про корупцію Фірташа та тісні зв'язки з українськими та російськими політиками – не з'явилися несподівано в 2014 році. Як я вже згадував, Фірташ, за шість років до спроби США його екстрадиціювати, розповів послу США в Україні Тейлорові, що він співпрацював з організованою злочинною мафією Семена Могилевича. Могилевич перебував у розшуку ФБР з 90-х років за шахрайські схеми на багато мільйонів доларів».

«Високопосадовець Українського конгресового комітету Америки (УККА) та Голова Комітету Голодомору США Михайло Савків (молодший) прокоментував пожертвування Фірташа: «Ми щиро вдячні за щедрість та зацікавленість пана Фірташа у створенні меморіалу у Вашингтоні, округ Колумбія, який буде виховувати та інформувати тисячі людей про забутий розділ світової історії. Багаторічна робота над питанням даного проекта не була б успішною без чіткого усвідомлення та прихильності з боку пана Фірташа щодо втілення даного проекта. Громада схвалює такий пам’ятний вчинок та прояв благодійності пана Фірташа».

Гроші, які пожертвували Клюєв, Ахметов та Фірташ, були вкрадені з українського бюджету.

Для боротьби з корупцією та задля сприяння подальшому руху України до правової держави європейського зразка – тиск зсередини та з боку Заходу є дуже важливим. Та водночас українські громадяни починають бачити, що це також і їхня відповідальність, щоб долучитися до боротьби з корупцією та перестати вказувати пальцем на інших. Тим часом Європу та США, включаючи українську діаспору, не можна розглядати як гідних довіри критиків корупції в Україні, якщо вони не засудили отримання брудних грошей у минулому, або ж продовжують отримувати брудні гроші.

Вже давно минули терміни вимог європейців та американців щодо того, щоб канали постачання корупційних брудних грошей з України були перекриті, і щоб Захід припинив брати у цьому участь та потурати. Закриття «дірок» у Брюсселі та Вашингтоні буде важливим сприяючим фактором, щоб закрити «дірки» у Києві. Доки цього не станеться - ми повинні бути обережними із нашими вказуваннями на когось пальцями та моралізаторством.