1. Щиро дякую за майже зразкову організацію сабжу Evgeny Gendin та Olga Gorb. Вдалося створити прекрасну атмосферу інтелектуальної дискусії в повній комунікації з глядачами. На лимузинах не возили, ікрою не годували, поселили в звичайному, не п'ятизірковому готелі. Головним елементом шикарного життя слід визнати окремий вагон блогерів в потязі Київ-Дніпро))) Звичайний купейний - просто нас було багато) Орги кажуть, що сума витрат ще зменшиться, бо далеко не всі з запрошених доїхали. 

2. Говорити про з'їзд порохоботів можуть тільки заздрісники, яких туди не запросили. Хто порохобот - Денис Казанский. Леонид Швец чи може я сам? Ну, й головне - нафіга тому ж таки Borys Filatov запрошувати до себе порохоботів, коли він не є членом президентської команди? Ну, а якщо комусь МінРоман Шрайк не подобається - сорян, вони таки мають вплив на нашу блогосферу. Та й, на щастя, далеко не всі з цього середовища були присутніми в Дніпрі.

3. Взагалі, з точки зору особистої вигоди самого пана Філатова, я не до кінця зрозумів сенсу цього дійства. Бо я не бачу електоральних вістів, які він отримав. Блогери ж у нас - люди залежні від смаків аудиторії. Й навряд дозволять собі написати щось хороше про мера Дніпра, щоб не звинуватили в зашкварі. 
Щодо самого Філатова, то набагато ж простіше спілкуватися з громадськістю через прес-службу та офіційні прес-релізи. Так як роблять люди типу Кернеса. Це прізвище давайте запам'ятаємо - воно ще вигулькне трохи згодом. А так, хочу висловили респект Філатову за сам факт проведення цього фесту. Бо навіть якщо це була спроба прихованого піару (типу не купити блогерів напряму, а отримати їх лояльність через відчуття вдячності за справді чудовий фест) - то це була смілива спроба. Й до речі, можу засвідчити, що публіка могла приходити абсолютно вільно. Й приходили головні противники Філатова, яким давали слово. Так, я продався йому, угу. Однак це правда.

4. Й про беркутів, ригів, єпіфанцевих тощо. Мені вдалося поспілкуватися з Філатовим в останній день фесту й слід визнати, що він дав достатньо вичерпну відповідь на всі ці питання. Якщо коротко - Філатов збирається навести порядок в справді дуже проблемному та занехаяному місті. Й робити він це збирається, не дивлячись на методи й опираючись на тих, кого він вважає потрібним та корисним. Й думка активістів його не цікавить - він каже, що йому набридло, що йому з ноги відкривають двері, кричать на нього з нульовою користю, а справи не робляться. Якщо ще простіше, то Борис Філатов, здається, збирається стати дніпровським Кернесом, про якого, до речі, він кілька разів говорив за час бесіди з повагою в плані його менеджерських якостей. Що це означає? Це означає, що він справді збирається вкластися в місто, так як це зробили в Харкові. А взамін за це вимагати повної лояльності від усіх гравців щодо себе. Як сказав Філатов, я знаю цього Ткаченка (беркута) багато років, він професіонал. Він вміє працювати, й мені потрібне зараз, в умовах повністю розваленої системи управління та дикого браку кадрів, саме це. 
Чи мені подобається такий класичний поворот в бік "міцного господарника зі Сходу"? Звичайно, ні. Адже це нехтування принципом очищення влади та правоохоронних органів. Тобто, якраз того, заради чого була Революція Гідності. Чи вважаю, що цього ткаченка треба сцяними ганчірками гнати з будь-якої державної служби? Безумовно. Але слід визнати, що з своєї прагматичної точки зору він правий. Ось тільки цей прагматичний погляд не має нічого спільного з справедливістю. Й прагматика від Філатова толерує те, що толерувати не можна.
Власне, тепер залишається побачити, наскільки він справді зможе в господарському сенсі навести лад у місті, яким ніхто не займався багато років. Якщо це йому вдасться - гарантую, що країна отримає нового Кернеса. З усіма негативними й позитивними наслідками такого варіанту.
Філатов ще каже, що йти вище у владу він поки не планує й не хоче. Й заперечує, що хоче творити якусь політичну силу з Гройсманом, хоча визнає гарні стосунки з ним. Щоправда, як майже з усіма серйозними гравцями української політики. Окрім Вілкула))

5. Наостанок про мої особисті враження. Вважаю, це був кльовий досвід організації якісної інтелектуальної дискусії в місті, яке дуже потребує такої. Забиті вщент зали на всіх панелях протягом 3 днів - найкраще свідчення цього. Перезнайомився з купою чудових та цікавих людей. Мій особистий топ очолює, безумовно, Ilia Kenigshtein. Справжній зразок західного блогера - фахівець у своїй сфері, якого через фаховість цікаво читати й по всіх інших сабжах. Дуже вразив отець Александр Дедюхин - побільше б таких священників, й справа опіуму для народу отримає друге дихання) Людина, яка ніби зійшла з дореволюційних листівок про зразкових офіцерів - Aleksandr Shulman/Alexandr Shulman й у якої замість серця танковий двигун) Спікер від Бога, людина, яку мені чи не єдину хочеться слухати більше, ніж самого себе :-) - Павел Казарин. Ну, й звичайно мій письменницький кумир - Павел Белянский. Дуже мало мені було крутих Денис Казанский, Yevheniy Kuzmenko, Ярік Матюшин (Ярослав Матюшин), але час - штука невмолима)
А також, багато інших, про яких просто немає місця писати. Були й розчарування, точніше, остаточне протверезіння щодо деяких діячів - але не хочу починати срач, тому без прізвищ. Додам, що своїм особистим завданням вважав постійне наголошення на тому, що не варто блогерів сприймати в якості альтернативи ЗМІ. Й що не варто вважати, що блогери - це чесні фенікси добра, які не займаються маніпуляціями та джинсою без будь-яких обмежень, які все ж мають традиційні ЗМІ. Деяким блогерам це дуже не сподобалось - значить, все правильно зробив)
Кароч. Дуже задоволений своєю поїздкою. Досяг своїх цілей та прекрасно провів час з прекрасними людьми. Ну, й звичайно, тепер в мене є селфі з Jaanika Merilo - так що життя вдалося полюбас)

ЗИ: Й ще згадав. Хотів відзначити абсолютно фантастичний Музей АТО та Алею героїв, зроблені силами Команда Валентина Резниченко. Це абсолютно фантастично відверті місця, звідки навіть дорослі чоловіки без сліз не виходять. Дякую, Olga Gorb за те, що ви всіх чиновників через ці місця прогнали. Так і треба робити. Всюди. По всій країні. Бо це - важливіше за будь-яку політику чи миттєві проблеми.

Джерело: фейсбук-сторінка Богдана Буткевича

Фото: фейсбук-сторінка Євгена Гендіна