Які в мене враження від позавчорашнього засідання Комітету Верховної Ради з питань свободи слова та інформаційної політики? Одним словом — ницість, жалюгідне явище. Із жахом думаю про те, як низько впав рівень наших політиків. Можу порівняти, бо 26 років акредитований як журналіст у Верховній Раді. Суцільна деградація. Виступ Олега Ляшка вкотре нагадав номер клоуна в дешевій цирковій виставі. Він упевнений, що вищий за всіх, зокрема й за закон, об який відверто витирає ноги. Такі політики — реальна небезпека для країни. Як не сумно констатувати, але такі політики прийшли до влади на крові Героїв. Як і попередники, нинішні «небожителі» швидко навчилися оббріхувати, тиснути, підкуповувати, шантажувати. Шкода, що після Революції гідності «еліта» практично не змінилася. Тож для українців, не для себе, вони й далі будують безправну й дрімучу країну третього світу.

Щодо звинувачень Ляшка в мій бік: 99 % слів, сказаних ним на комітеті, — відверта неправда. Одне лише скажу: на відміну від лідера радикалів — «борця» за бідних, знедолених українців — я не володію дорогими маєтками та броньованими автомобілями. Хоча я понад десять років працював у проекті Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) і отримував досить хорошу зарплатню. Я ніколи в житті не продавався. І у випадку з обранням голови наглядової ради — я проголосував так, як вважав за потрібне.

«Нова Ванга» точно знає, як я проголосував на таємному голосуванні. А також що я «взяв хабара — 1000 доларів». Але чомусь не знає — хто його мені давав, коли, де? Якщо є докази, то чому їх не озвучити? А то якось голослівно виходить… Для простих громадян за голослівні звинувачення в злочинах можуть виникнути серйозні неприємності. Ну а таким недоторканим фактично дозволено безбожно брехати. І якщо подати на «слугу народу» до суду — це лишень обернеться йому додатковим піаром. І все ж, хотілося б публічно почути від Олега Ляшка — хто, де й коли мені нібито дав тисячу доларів?

Було досить неприємно, але не несподівано бачити, як вела засідання голова комітету Вікторія Сюмар. Замість указати на неприпустимий факт порушення закону своєму колезі Олегові Ляшку, очільниця профільного комітету запропонувала рішення: «Наглядовій раді слід провести чесний конкурс на керівника суспільного мовника». А крім того — написати зміни до законодавства, які дозволять фракціям відкликати делегованих членів Наглядової ради. Це нонсенс, фактичне знищення суті закону й перетворення незалежного органу на ручний та кишеньковий. Сподіваюся, європейські партнери дадуть таким пропозиціям належну оцінку.

Багатьом фахівцям, експертам, членам Наглядової ради НСТУ, представникам міжнародних організацій відомо, що під час голосування за голову Наглядової ради 8 лютого, за задумом ляльководів, ніхто не повинен був перемогти. Ні Тетяна Лебедєва, ні Тарас Шевченко. А ось у повторному голосуванні мав перемогти представник тих, хто прагне контролювати суспільне мовлення. Проте не сталося: схема розвалилася. Я маю великі побоювання, що політики-ляльководи намагатимуться зірвати обрання голови правління ПАТ НСТУ. Упевнений, над цим працюють. Я про такий сценарій уже попередив Голову офісу Ради Європи в Україні.

Із усього видно, що зміни до законодавства потрібні. Насамперед до Конституції — про обмеження недоторканності народних депутатів. Також конче потрібно встановити конкретну відповідальність за спробу тиску на незалежні органи та зазіхання на свободу слова, інші демократичні принципи і свободи.

Думаю, західним партнерам необхідно рекомендувати змінити процедуру утворення Наглядової ради — без участі політичних сил. Наглядова рада й саме суспільне мовлення не повинні залежати від політиків.

Насамкінець, мене звинуватили в тому, що я не прийшов на засідання комітету й ховаюся. Після «не тиску» Ляшка, що мав місце одразу ж після голосування за голову Наглядової Ради, я потрапив у лікарню, під крапельниці. Із 13 лютого на лікарняному. А вже 15 лютого мене звільняють із посади помічника-консультанта народного депутата від Радикальної партії. Мене ніхто навіть не попередив про це. Я випадково дізнався аж 1 березня, коли виписався з лікарні. 13 березня я знову потрапив до лікарні, до кардіології. З гіпертонічним кризом. Тому фізично не міг бути на двох попередніх засіданнях, коли голова комітету чомусь не виносила на розгляд цього питання. Ну а вчора мені заборонили йти на засідання комітету рідні. Вони боялися, щоб не повторився гіпертонічний криз.

Я не ховався, я в Києві. Зустрічаюся з колегами з наглядової ради, представниками громадських організацій, Головою Представництва ЄС і Головою офісу Ради Європи в Україні, які обізнані про деталі справи. Я нікого не боюся. Впевнений, якщо зі мною щось трапиться (а я готовий до будь-якого розвитку подій), то негідні політики за це поплатяться своїми кар’єрами.

І зовсім не шкодую, що не пішов на зрежисоване шоу одного актора. Слухати всі ті нісенітниці й відверту брехню — нижче моєї гідності.

Фото: Новинарня