Чи не вперше світ вирішив зняти фільм про одну з віх нашої історії. Історії українців в один з найстрашніших періодів 1932 – 1933рр. — Голодомор. Проміжок часу, який до 1991 року було поховано під паперами Російської імперії. І лише після розпаду Союзу стало відомо на весь світ, як при режимі Сталіна всі українські землі насильницьким шляхом відбиралися у простих селян і переходили до державної власності. А тих, хто не погоджувався віддати землю своїх пращурів та перейти до колгоспу, щонайменше залишали без зерна на довгу голодну смерть або просто розстрілювали. Але в інших країнах мало хто знає й  досі про ті страшні часи, про нашу справжню мученицьку історію становлення, як держави. Починаючи від давніх часів до сьогодення.

Досі я не бачила жодного іноземного фільму про історію українців. Бо, як правило, про свою історію ми самі намагаємося знімати фільми. Одні з таких у сучасному вимірі  – це «Незламна», «Гетьман» та «Жива». Кожен з яких розповідає про різні події з історії української нації. «Незламна» (2015р.) – про українську жінку-снайпера, яка в роки Великої Вітчизняної війни вбила 309 німецьких фашистів та змусила Америку відкрити другий фронт, що змінило хід історії. «Гетьман» (2015р.) – історія великого гетьмана українського, Богдана Хмельницького, його переконань, особистої драми та патріотизму. «Жива» (2016р.) – про українську реальну жінку, яка потрапляє до табору повстанців УПА та виконує їх завдання під час Другої світової війни. Вона мала дар та неодноразово рятувала життя цих воїнів.

Але повернемося до нашої теми. Канадська компанія «Devil’s Harvest Production» разом із режисером Джорджем Менделюком зняла фільм про голодомор. Хоча у фільмі зображено не стільки страшну долю українського населення під час правління ВКПб та уряду СРСР, а скільки драматичну історію кохання на тлі подій голодомору, але це в жодному разі не погіршує сам фільм, а навпаки відкриває світу нашу незламну жагу до життя, попри все, наш патріотизм, любов до рідної землі.

Сюжет розгортається в мальовничому українському селі Сміла, що на Черкащині.  Доки не прийшов сталінський режим, люди, як і в багатьох інших селах живуть спокійним щасливим життям. Парубок Юрій, нащадок козацького роду, кохає з малих років одну дівчину, Наталку. У день їхнього шлюбу до села приходить біда та розлучає закоханих. Юрій їде до Києва вчитися на художника, а Наталка залишається в селі, де невдовзі за наказом Сталіна, людей залишать на голодну смерть. Доля перевірятиме їх знову і знову на їх силу духу, віру до життя та любов. Але це не мелодрама. Це, повторюся, хвилююча історія кохання, яка переплітається з жорстокими фрагментами історичних подій минулого.

На відміну від українського фільму режисера-дебютанта Тараса Химича «Жива», який створювався невеликою знімальною групою, у фільмі «Гіркі жнива» одразу відчувається робота цілої кінокомпанії. Режисер мав можливість ознайомитися детально з подіями голодомору, вивчаючи їх за книгою "«Жнива скорботи» історика Роберта Конквеста і працею Тімоті Снайдера «Криваві землі» про вплив Другої світової війни на Україну»” аби більш правдоподібно зняти цю історію. До того ж сам Джордж Менделюк має українське походження, а його батьки пережили на собі ці страшні події. Саме вони і стали праобразами головних персонажів картини.

До фільму було залучено нових, не дуже відомих, молодих акторів, як Макс Айронс та Саманта Баркс, які зіграли головних персонажів: Юрія Качанюка та Наталку. Але Макса Айронса, сина британського актора Джеремі Айронса (ф. «Машина часу» (2002р.), «Нічний поїзд до Лісабону», «Рожева пантера-2» та інш.) глядачі могли бачити у фільмі «Гостя» та у серіалі «Біла королева», а Саманту Баркс у фільмі-мюзиклі «Знедолені» (2012р.). У фільмі «Гіркі жнива» також знявся відомий, за фільмами «Волл-Стрит», Операція «Валькірія», «Завжди кажи «Так», «Ті, що змінюють реальність» та інш., британський актор Теренс Стемп. У фільмі взяли участь й українські актори Остап Ступка та Олександр Печериця.

Завжди цікаво, як іноземні артисти зіграють людей інших країн, чи зможуть передати їхню національну самобутність, їхнє єство. Якщо чесно, то навіть і не спадає на думку, що актори, які зіграли у цьому фільму українців, не українці. А також те, що актори іноземні та українські, виглядали разом дуже гармонійно. Можливо, тому що були дуже детально відібрані для цих ролей, а може тому що природно і професійно зіграли своїх персонажів. Те саме стосується й музики, яка надає фільму особливої повноти.

Загалом, це той випадок, коли історія про страшні часи знята в такому дусі, що це можна дивитися. Оскільки все що знімалося раніше Україною про історичні події – було важким для сприйняття та виконане в сумному, похмурому тоні. Але на то вони й американці (в даному разі, канадці), що всі теми, до яких вони торкаються, перетворюються на сильне достойне кіно, яке дивитимуться в більшості країн по всьому світу, переглядаючи потім знову і знову. Ми лише починаємо створювати таке кіно, але є вже деякі проблиски і є на кого рівнятися.

Дуже багато негативних вражень та поганої критики з’явилося в Інтернеті з дня виходу фільму «Гіркі жнива» в Україні – 23 лютого. Дивно, що майже нікому з так званих критиків чи просто глядачів фільм не сподобався. Але хочу зазначити те, що ми усі так дуже прагнемо аби світ про нас дізнався з кінофільмів або розвитку українського кіно, але як тільки на екрани виходить нова українська кінострічка – одразу кидаємося критикувати увесь фільм, акторів, знімальну групу і т.п., знецінюючи все, заради чого було створено кіно. До того ж, якщо фільм про українців спромоглася зняти іноземна держава. Чи то через необ’єктивність поглядів, чи обмеженість у знаннях зі сфери кінематографу чи навіть якась заздрість — невідомо.

З одного боку, я згодна з тими авторами, які пишуть, що фільм «Гіркі жнива» не показує всю страшну трагедію голодомору, а творці вирішили нажитися на цій трагедії, зробивши  так би мовити, історичний екшн. Але, по-перше, жоден з усіх інших авторів не пише і не наголошує на тому, що в фільмі дуже добре зображена наша українська ментальність, патріотизм та сила духа, героїчні та шляхетні вчинки. Все це заряджає позитивною енергією справжнього українця. По-друге, якби фільм зняли таким, якими були дійсно ті події – чи взагалі дивився б український глядач чи глядач будь-якої іншої країни це кіно? По-третє, вказують на помилки, неточності щодо історичної правди, місць та ключових осіб. Але в силу правил написання сценарію, не можна створити абсолютно ідеальний фільм з дотриманням всіх історичних моментів, без зміни деяких з них чи кіноляпів. До слова кажучи, в «Титаніку» теж були історичні невідповідності та кіноляпи, але це не завадило йому отримати 11 нагород Оскара і стати одним з найвідоміших фільмів за останні часи.

Також, український глядач, на жаль, не звик дивитися українське кіно та історії про українців, до того ж в кінотеатрах. Нав’язувана довготривала політика попереднього уряду та російський вплив зробили свою справу. З початку було ігнорування фільмів, які починали показувати українською мовою. А зараз до кіно здебільшого ходять на американські блокбастери та щоб наїстися попкорну.  Така ментальна сутність українців, наразі. Дивитися про жорстокі часи ніхто не хоче. Люди перетворилися на примар, вигадавши собі ідеальне життя, в якому немає горя, страшного минулого та такого ж сьогодення. Саме так пояснюється абсолютне ігнорування українського кіно у кінотеатрах останнім часом. Але навіть на показах українських фільмів інших жанрів теж не багато глядачів. Наприклад, на прем’єрі (в один з днів прем’єрного тижня) документального кіно «Українські шерифи» у Києві було лише три глядача, серед яких і я. Так само на фільмі «Жива» - десь 20 осіб зі 150 можливих, «Слуга народу» - трішки більше.

А на прем’єрі стрічки «Гіркі жнива» у Кривому Розі був лише один глядач (журналіст з телеканалу 112 Україна), що викликало обурення в українських ЗМІ. У Львові та Києві були створені своєрідні флешмоби, для підтримання перегляду цього фільму в кінотеатрах. Зокрема, в столиці, 25.02.2017р. до флешмобу приєдналися кореспонденти і телеведучі каналу NewsOne, СТБ, ZIK, Еспресо, телеканал 24, телеканал «Україна», УНН, Gazeta.Ua, журналісти з Києва та Білорусі, інші зацікавлені. (Детальніше за посланням).

Бо «Гіркі жнива» — це саме той випадок, коли фільм варто подивитися. Оскільки — це не тільки драматична історія кохання на тлі жорстоких наказів Російської імперії та винищення українців, як нації. Це історія, яка тягнеться з давніших славетних часів українського козацтва, чиї патріотизм та мужність течуть у крові кожного із нас, це історія нескореного духу українського народу.

Ілюстрація: B&H Film Distribution (використано з дозволу правовласника)