13 грудня новину про хлопчика, якому батько підпалив обличчя, показали на «1+1» та на «Україні». У «ТСН» намагалися розчулити глядача: сім’я не благонадійна, колготки в дітей брудні, грошей немає, мати неграмотна, сам постраждалий хлопчик може в родину вже не повернутися. Обличчя дитини там показують, але більшість опіків закриті маззю. Сюжет має назву «Доля кризової дитини».

У «Событий» інший підхід: сюжет має назву «Жестокое наказание», незаретушовані кадри свіжих опіків нам показують ще в підводці. Акценти в матеріалі теж інші: «Обожженого и досмерти перепуганого Сашу привезли в больницу», - заявляють журналісти й потім ще декілька разів акцентують на реакції матері й сусідів по селу. Про те, як отримав подібні травми, на камеру(!) розповідає сам хлопчик: його опіки нам показують ще раз, крупним планом. Говорити про те, як батько підпалював його, Саші явно боляче. З більшим ентузіазмом, йдучи по селу, коментує журналістка: «Охваченный огнем мальчик выбежал из дома, на ходу срывал пылающую одежду [...] горящего ребенка увидела соседка». І оскільки вражень про подібну картинку в сюжеті ще не достатньо, чуємо коментар сусідки, яка розповідає про те, як побачила палаючу дитину. Це все о 19:00 на центральному телебаченні.

Подібні теми та підхід до них на «Україні» не рідкість, а правило. У той же день ви могли почути про розчленовану сім’ю (з кадрами крові на підлозі). У підводці заявляють, що три тіла виявили у квартирі через запах. Убивця увесь цей час був разом із жертвами, а коли прийшли правоохоронці - вистрілив собі в голову (про все розповідають саме в таких деталях, аби візуалізувалося краще).

Або ж історія про пса, що приніс додому щось невідоме. Потім виявилося, що це людська голова. Потім знайшли тіло загиблого. Потім встановили особу. А потім напустили таємничості: адже запитань у сюжеті ставлять більше, ніж дають відповідей. Нічого не нагадує? Це рецепт фільму жахів: невизначеність, жахлива історія та відкритий фінал змушують відчувати, що подібне може трапитися з вами.

Якщо ж подібні речі вас не лякають через свою малоймовірність, «Україна» знає рецепт, як достукатися до кожного: лякати побутовими речами. У фільмі «Дзвінок» людей змусили боятися телефонів, бо вони є у всіх. У фільмі «Дзеркала» - дзеркал, адже вони оточують вас постійно, й враження від фільму будуть з’являтися кожного разу при контакті з ними. На «Україні» змушують боятися води та власних будинків.

13 грудня у «постійній» рубриці (якої не було на каналі більше місяця) «Опасная страна» нам розповідають про «опасную воду». При тому що сім із восьми зразків виявляються відносно безпечними, напис «опасная вода» не зникає з екрану усі сім хвилин сюжету.

15 грудня на «Україні» інша небезпека - житлові будинки. Журналісти подають одразу п’ять історій із аварійними чи обваленими будівлями, деякі з них без дати. Таким чином з’являється враження, що трагедії трапились із невеличким інтервалом, та нагнітається небезпека й надалі.  «События» (з посиланням на анонімних експертів) заявляють, що 80% житлового фонду перебуває в аварійному стані. І хоч говорять про «аварійний стан», на екрані це візуалізують величезними тріщинами та дірами в стінах, що ближче до критичного. А потім розповідають, як маленький хлопчик загинув уві сні через обвал будинку.  

Узагалі, смерть дітей - якась особлива тема на «Україні». 12 грудня на каналі можна було за один випуск почути: «Ненужные дети: их выбрасывают на мусорники, оставляют умирать от голода и избивают до смерти», «сын палкой забил мать, а затем покончил с собой», «3-х месячный сын Елены умер на улице прямо в коляске, но женщина продолжала гулять с ним», «4-х летнего Арсения привезли в больницу в коме», «8-летняя Настя вступилась за мать. Отец задушил дочь».

А якщо ви до сих пір живете ілюзіями безпеки, канал подає новину про одеських правоохоронців: вони попалися на хабарі. І хоч новині на той час вже три дні, і це в принципі вже не є новиною, свою роботу вона виконує: довіру до правозахисних (і просто захисних) інституцій підриває.

Тож яку картинку лише за цей тиждень намалював канал «Україна»: у світі панує жорстокість, діти масово гинуть, вода та власний будинок можуть вас убити, а правоохоронців у цей час ловлять на хабарах. Не знаємо, як вам, а нам справді страшно дивитися подібні новини. Не тому, що вони залякують, а тому, що ми навіть не здогадуємося, яка кінцева мета може бути в такої редакційної політики.

Детальніше про це читайте у публікації Чи під силу телеканалам якісні новини про уряд? Моніторинг теленовин за 12–17 грудня 2016 року.