Україна пишається вільними виборами і вільними ЗМІ, яких вона досягла після Помаранчевої революції та Євромайдану. У глобальному рейтингу “FreedomHouse” свободи слова у 2016 р. українське середовище ЗМІ визначено як «частково вільне», що об’єднує її з такими країнами, як Італія, Греція, Румунія, Болгарія, Сербія, Чорногорія, Хорватія, Боснія, Грузія, Молдова, Ізраїль, Туніс, Монголія та Індія. Медіа-середовище в інших 12 колишніх радянських республіках “FreedomHouse” визначає як «невільне».

Три колишні радянські республіки (Україна, Грузія і Молдова), що підписали Угоди про асоціацію з ЄС, мають «частково вільне» медіа-середовище – так само, як п’ять країн-членів ЄС. У цьому випадку стакан наполовину повний чи наполовину порожній?

Насправді цим не варто пишатись, адже більшість українців дізнається новини з телебачення, яке продовжують контролювати олігархи. Водночас деякі західні та українські експерти вказують на позитивні відмінності України від Росії, наголошуючи, що українські олігархи сприяють конкуренції та плюралізму – на відміну від Росії, де Володимир Путін підпорядкував собі всіх олігархів і встановив авторитарний режим, прийшовши до влади 16 років тому.

Нещодавно опубліковане дослідження переконливо засвідчило, що ці твердження невірні. З багатьох причин олігархи здійснюють негативний вплив на українські ЗМІ, економіку та політику (http://voxukraine.org/2016/09/08/self-censorship-on-tv-how-do-the-most-viewed-ukrainian-tv-channels-report-petro-poroshenkos-activities/). “VoxUkraine” проаналізував висвітлення Президента Петра Порошенка в тижневих новинних випусках на чотирьох телевізійних каналах і побачив значні прояви самоцензури.

Після Євромайдану та президентських виборів 2014 р. канали “1+1”, “Інтер”, “Україна” й  “ICTV” висвітлювали діяльність Президента Порошенко в дуже позитивному ключі. Частки негативних згадок про його діяльність на цих каналах склали всього 1,42% (“Україна”), 1,47% (“Інтер”), 2,17% (“1+1”) і 2,37% (“ICTV”).

Усі чотири канали ігнорують минуле Порошенка, зокрема його роль засновника Партії регіонів, створюючи враження, ніби у 2014 р. він з’явився нізвідки. Такий підхід дуже відрізняється від висвітлення президентських виборів у США, де, як видно з прикладу Дональда Трампа, ЗМІ піддають публічному розголосу все минуле життя кандидатів. Українським «частково вільним» ЗМІ до цього ще ой як далеко!

Згідно з висновками “VoxUkraine”, складається враження, що український президент – неважлива політична фігура, яка не заслуговує, аби ЗМІ оцінювали його кроки.

Ці чотири телевізійні канали також проігнорували скандал довкола «панамських документів», які засвідчили, що Порошенко розмістив свої статки в офшорних зонах. Тільки “ICTV” згадав про офшорні зв’язки Порошенка, та й то лише двічі.

З одного боку, це можна легко пояснити тим, що українськими телевізійними каналами володіють олігархи, які самі зберігають величезні кошти на офшорних рахунках. Протягом останнього десятиліття кожного року з України на такі офшорні рахунки переводили близько 12 млрд доларів (http://www.gfintegrity.org/wp-content/uploads/2015/12/IFF-Update_2015-Final-1.pdf).

Однак українські телеканали проігнорували один із найпотужніших ударів по популярності Порошенка, внаслідок якого він опустився на третє місце в рейтингу президентських кандидатів (http://ratinggroup.ua/research/ukraine/elektoralnye_nastroeniya_naseleniya_avgust_2016.html). «Панамські документи» засвідчили, що Порошенко поклав свої кошти на офшорні рахунки в той же місяць, коли російські загарбники вбили сотні українських солдатів під час битви за Іловайськ.

Самоцензуру на українському телебаченні використовує не лише одна група пропрезидентських олігархів, а всі вони. Це й не дивно, адже олігархи завжди прагнуть мати добрі та взаємовигідні стосунки з президентом – особливо коли сам президент є олігархом і займається створенням клану власної «сім’ї» (https://www.kyivpost.com/ukraine-politics/540626.html).

Ігор Коломойський і його давній конкурент Віктор Пінчук використовують однакові практики самоцензури на власних телеканалах “1+1” та “ICTV”, відповідно, під час висвітлення тими діяльності Президента Порошенка.

Донецький олігарх Рінат Ахметов і представники українського газового лобі –два основні фінансові донори Опозиційного блоку – практикують таку ж самоцензуру у своїх ЗМІ по відношенню до Порошенка. Хоча вони нібито перебувають «в опозиції», з історії незалежної України ми добре знаємо, що олігархи просто не можуть бути в опозиції до президента.

Це особливо помітно у випадку представників газового лобі, які отримали імунітет від переслідувань під час зустрічі Дмитра Фірташа та Сергія Льовочкіна з Порошенком у Відні в березні 2014 р., коли на Майдані ще не висохла кров.

Олігархи не можуть бути в опозиції до президента, бо великий бізнес потребує політичних зв’язків для отримання державних субсидій, інсайдерської приватизації та перемог на корупційних тендерах.Єдиний випадок, коли олігарх перейшов в опозицію до президента, стосувався Павла Лазаренка, однак тоді цей конфлікт розгорнувся довкола доходів від гігантської корупції. Тодішній Президент Леонід Кучма сприяв корупційним схемам Лазаренка, створивши – згідно з терміном західних науковців – «державу шантажу», де корупцію заохочували в обмін на виплату частини доходів і політичну підтримку.

Президенту, в свою чергу, потрібнадопомога олігархів під час виборчих кампаній. Саме це було однією з ключових причин зустрічі Порошенка з представниками газового лобі у Відні за два місяці до президентських виборів, що відбулися в травні 2014 р. Олігархічне фінансування виборчих проектів (таких як Радикальна партія і «Народний фронт») та маніпулювання телевізійним контентом і новинами викривлює конкуренцію під час виборчої кампанії, зменшуючи популярність справжніх реформаторів і патріотичних політичних сил.

Дослідження “VoxUkraine” щодо телевізійного висвітлення діяльності Президента Порошенка вказує на два важливі фактори українського політичного процесу.

Під час правління нинішнього президента «деолігархізації» не буде, і тому Україна лишатиметься у тому ж стані переходу від радянського минулого, який характеризував її ще в часи Кучми. Ті сили, які виникли протягом десятирічної президентської каденції Кучми (Порошенко, олігархи та їхній контроль над ЗМІ та економікою), заважатимуть європейській інтеграції Україні.

З точки зору фундаментального перетворення України в європейську державу президентський строк Порошенка буде таким же невдалим, як і каденція Ющенка. Третю демократичну революцію в Україні (яка стає все вірогіднішою) неодмінно підживлюватимуть антиолігархічні настрої.