За місяць з моменту відкриття мережі сучасних районних сайтів Києва під брендом TheKyiv.Сity, до мене, як до видавця, назбиралася низка запитань,на які я спробую відповісти в профільному виданні.

Отже: навіщо Києву районні сайти, хто наш читач, хто в команді, чому не українською мовою і на чому ми збираємося заробляти.

Чому  позиціонуємо себе сучасними сайтами?

Сучасний - тому що адаптивний і зручний для читання з будь-якого девайса, офісний це комп'ютер чи планшет або мобільний телефон. Якщо вам здається, що це зараз очевидно для будь-якого видавця, то на дозвіллі відкрийте київські (і навіть всеукраїнські) інтернет-ЗМІ і зрозумієте, що це не так.

Сучасні вони і у формі подання матеріалу. Ми використовуємо мультимедіа-інструменти, які дозволяють "упаковувати" матеріали в тому вигляді, в якому вони будуть цікавіші і корисніші читачам. Тести, інфографіки, лонгріди, інтерактивні карти, coub’и. У команді це вміє робити кожен. Така універсальність журналістів- теж один з кроків в побудові медіа-бізнесу.

Про що писатимете на сайті, якщо вся аудиторія - в соцмережах?

Прості жителі районів Києва - це безмежне джерело інформації про киян і їх вподобання: інформаційному порядку денному, їх звичках, часі читання новин, покупок в офлайн-магазинах і замовленнях в інтернет-магазинах.

Але районна аудиторія сьогодні скрізь. Це і читачі "Вечірнього Києва", і жителі, що знаходять у своїх поштових скриньках безкоштовні районні газети, і підписники пабліків в соціальних мережах, кількість яких вимірюється десятками, а то і сотнями тисяч.

Ідея в тому, що кожен район Києва - і по кількості населення, і по розвитку малого і середнього бізнесу, і особливо по проникненню інтернету - як справжнє місто. Зі своєю специфікою, своїми улюбленими місцями, цікавими жителями, проблемами і варіантами їх рішень  Але багато медіа-холдингів націлені на створення  всеукраїнських інтернет-ресурсів, не звертаючи увагу на гіперлокальні інтернет-ЗМІ.

Думаєте, немає про що писати в районах?

Маршрути з цікавими людьми по району, розповідь експатів про те, чому вони переїхали в Київ і саме в цей район, багато цікавих оглядів місць, закладів, історичні фічери і статті, журналістські розслідування, рейтинги, тести. І це далеко не повний список.Спробуємо розвінчувати міфи про той чи інший район, побуваємо в гостях у відомих киян і багато іншого.

Хто в команді?

У кожному районі - свій редактор, який, як правило, живе там же. От як самі журналісти описують своє розуміння, для чого Києву районні сайти.

"Нас не відрізнити від вас. Ми теж купуємо малину у бабусь на Мінській, любимо дивитися на собак усіх порід і розмірів на набережній. Цінуємо наші парки, чисті вулиці, тихі дворики і вболіваємо за нашу футбольну команду - Оболонь".

"Подільський район схожий на мене. Торговий, культурний, велосипедний, неформальний, освітній і затишний, ніби шматочок Праги в українській столиці. Він пережив пожежі, канали, снігові замети, і продовжує вирувати подіями: війнами із забудовниками, недоречною стихійною рекламою, позбавленими смаку вивісками".

"Ми - жителі району: корінні і майже корінні, які встигли тут пожити достатньо довго, щоб відрізнити однакові будинки на Маяковського і Бальзака від Закревського, і навчитися орієнтуватися на Троєщинському ринку. Ми також, як і ви, уранці стоїмо в заторах на Московському, ходимо до районної адміністрації і купуємо продукти на Лісовому ринку. Перші тестуємо нові кафе і вуличну їжу, щоб розповісти, як воно. Ходимо у гості до письменників, художників, телеведучих і музикантів з Троєщини і Лісового масиву, фотографуємо закинуті будівлі і ходимо в місцеві спортзали".

Перший місяць роботи показує, що ми іноді помиляємося, але нормально відносимося до критики і вдячні усім небайдужим читачам. Помилки інколи виникають через те, що ми не можемо дозволити такі штати, як у великих медіахолдингах, тому переходимо до наступного питання.

Як збираємося монетизувати районні сайти?

За рахунок об'єднання функціоналу медіа, IT і e-commerce.

Для наших рекламодавців будуть усі сучасні інструменти, формати і методи подання інформації (нативна реклама, огляди, тести, конкурси, спецпроекти). Для читачів - великий київський маркетплейс (агрегація товарів з інтернет-магазинів і можливість їх замовлення через районний сайт).

Вважаю це одним з найбільш нереалізованих в Україні шляхів розвитку інтернет-ЗМІ. Чому Розетка (якщо пам'ятаєте, створювався як інтернет-магазин побутової техніки), що має багатотисячну аудиторію, може продавати і квитки, і прикраси, і продукти харчування, а інтернет-ЗМІ з фактично таким же охопленням аудиторії не зможе?

Противники цієї концепції скажуть - тому що в інтернет-магазин спочатку приходять з думкою про купівлю або моніторинг цін, а на сайт читати і дізнаватися новини. 

Окрім контентної частини проекту і маркетплейса, будуть сервісні розділи - бронювання столиків в закладах, онлайн-запис в салони краси, на прийом до лікаря, онлайн-купівля квитків на заходи, сервіс по доставці їжі, підбір туру на відпочинок.

Паралельно ми шукаємо свою аудиторію в соціальних мережах, розглядаючи кожну з них як окремий майданчик.

Для нас неважливо, де зосереджена ця аудиторія - на наших районних сайтах, сторінках в соцмережах, у базі розсилки або каналі Telegram. Ми не робимо розмежування і розвиватимемося не лише у Facebook, але і в Однокласниках і  Вконтакте, оскільки там багатотисячна київська аудиторія.

Можливо, не усі бачили ці цифри, але за даними Gemius, денна аудиторія ВКонтакте в Україні складає 5,4 млн користувачів, Однокласників - 3 млн, Facebook - 2,1 млн. Головне - розуміння, в якій соцмережі яка аудиторія, і як з нею працювати, але ігнорувати мільйони користувачів не варто. 

Нинішній вигляд сайтів - це реалізація всього 20% тої стратегії, якої ми дотримуємося, про усі  зміни інформуватимемо своїх читачів.

Чому не українською мовою?

Це основна претензія, з якою ми зіткнулися при відкритті мережі, і багаторічна причина суперечок між видавцями і читачами. Так, ми спочатку запустили районні сайти російською мовою, але, враховуючи усі зауваження, зараз працюємо над українськими версіями.

Про що особисто я дізнався з матеріалів районних сайтів, а ви, можливо, незнаєте? 

Як не киянину мені цікаво дізнаватися Київ і закохуватися в столицю України. Тому з цікавістю читаю, про що пишуть наші журналісти в районах.

За цей місяць із задоволенням прочитав історію АТОшника Леоніда Остальцева, який відкрив піцерію; ознайомився з інтерактивною картою кав'ярень Подолу;був вражений тим жахливим станом, в якому знаходиться гуртожиток МВС на Оболоні;ознайомився з цінами їдальні КМДА (і щиро порадів за гаманці чиновників); дізнався, що в Києві з'явився новий вид спорту - вертикальний забіг по сходинкам багатоповерхівки; побачив, як люди, вклавши всі гроші в житло, живуть в недобудовах на Троєщині. Власне, про такі теми плануємо і далі інформувати.

Чи потрібні нам автори, що знають Київ?

Життєво необхідні. Ми у пошуках журналістів, що знають місто як свої п'ять пальців, люблять Київ і переживають за його долю, закоханих в старі двори і вулички Подолу. Журналістів і авторів, які знають, де смачна кава на Печерську, де найкращі місця для поцілунків в Голосіївському парку і в який час доби водіям краще не з’являтися на Південному мосту.

Якщо ви любите Київ і свій район зокрема - те ми шукаємо вас. Особливо з Оболонського, Солом’янського, Дарницького, Голосіївського і Святошинського районів.