По справі Гонгадзе громадськість вводять в оману
Проблеми з доступом громадськості на судові засідання по справі вбивства журналіста Георгія Гонгадзе, які розпочалися в січні 2006 року, продовжуються. Нагадаємо, що в день першого засідання, 9 січня, сталася сутичка журналістів з правоохоронцями, які чинили опір бажанню преси бути присутньою на засіданні.
23 січня Колегія судей Апеляційного суду Києва оголосила засідання по справі, на яких будуть оголошуватися звинувачувальний вирок, допитуватимуться підсудні та досліджуватимуться матеріали справи – частково закритими.
При цьому мотивувалося це наявністю, нібито, у справі по вбивству Георгія Гонгадзе питань, що віднесені до державної таємниці.
А 2 лютого вже постало питання і щодо присутності на засіданнях народних депутатів.
Наталя Петрова, найавторітетніший медіа юрист в Україні, вже піднімала питання прозорості резонансного процесу для громадськості у статті на сайті «Детектор медіа» 16 січня цього року.
...ніколи не може бути віднесеною до державної таємниці інформація про факти порушень прав і свобод людини і громадянина та про незаконні дії органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб
Не стихає розгорнута навколо теми гласності судового процесу дискусія у справі по обвинуваченню П. та інших за фактом викрадення і знищення Георгія Гонгадзе.
Більше того, останнє рішення суддів слухати справу у частково закритому режимі і коментарі деяких високих посадових осіб держави з цього приводу виводять дискусію на нову орбіту .
У країнах сталої демократії з традиціями вільної преси і незалежної судової системи інформація про резонансні кримінальні справи очолює новинні потоки .
Оскільки в таких справах держава використовує свою правову систему задля покарання винних, суспільство мае бути впевненим у тому, що правова система вільна від зловживань, працює з повагою до прав учасників процесу і чітким дотриманням процедур.
Преса у залі суду є значною мірою гарантом гласності процесу.
Ось чому надзвичайно важливо, щоб преса, особливо служби новин, мали інформацію , що називається, з перших рук і у тривалих процесах регулярно інформували громадськість про їх хід.
Можуть бути питання щодо можливості проведення відео-фото зйомки із зали суду, але доступ репортерів новинних програм до судових слухань у багатьох країнах світу є пріоритетним .
Менш цікавими для преси і громадськості можуть бути справи приватного характеру, в яких вирішуються родинні чи комерційні конфлікти. Але і у таких випадках, якщо сторони не могли порузумітися і звернулися до суду, вони мають бути готовими, що можуть опинитися у фокусі громадської уваги і журналістів.
Як зазначав неодноразово Європейський суд з прав людини, суди , як державні інститути, не функціонують у вакуумі. В судових залах розглядаються питання, що є фрагментами суспільного життя і право громадськості отримати своєчасну інформацію про хід процесів по резонансних справах– є принциповим і базовим.
Проте, оскільки мова йде про інформацію із зали суду, свобода преси щодо її поширення може бути обмежена з підстав, необхідних у демократичному суспільстві, зокрема, задля підтримання авторитету і неупередженості правосуддя і для захисту прав та інтересів інших осіб.
Йдеться, перш за все, про презумпцію невинуватості обвинувачуваних, їх право на розгляд їх справи неупередженим судом, забезпечення збереження привілею у стосунках *адвокат-клієнт* , права неповнолітніх потерпілих, про безпеку свідків обвинувачення, які не можуть бути розкритими.
Вразливими можуть бути питання моралі чи приватності сторін процесу у цивільних/сімейних справах, справах про статеві злочини чи комерційні інтереси сторін.
Саме з огляду на це і з метою балансування прав різних осіб, національне законодавство, декларуючи загальний принцип гласності процесу, повинно містити і винятки ..
Як це регулює українське законодавство?
Відповідно до Закону України про судоустрій, суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави (стаття 2).
Розгляд справ у судах відбувається відкрито, крім
випадків, передбачених процесуальним законом. Учасники судового розгляду та інші особи, присутні на відкритому судовому засіданні, мають право робити письмові нотатки. Проведення в залі судового засідання фото- і кінозйомки, теле-, відео-, звукозапису із застосуванням стаціонарної апаратури, а також транслювання судового засідання допускаються з дозволу суду, в порядку, встановленому процесуальним законом (ч.2 статті 9), а розгляд справи у закритому судовому засіданні допускається за рішенням суду у випадках, передбачених процесуальним законом(ч.3 ст.9).
Кримінально-процесуальний Кодекс фіксує собою принцип гласності судового розгляду: Розгляд справ у всіх судах відкритий, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам охорони державної або іншої захищеної законом таємниці.
Закритий судовий розгляд, крім того, допускається за мотивованою ухвалою суду в справах про злочини осіб, які не досягли шістнадцятирічного віку, в справах про статеві злочини, а також в інших справах з метою запобігання розголошенню відомостей про інтимні сторони життя осіб, які беруть участь у справі та у разі коли цього потребують інтереси безпеки осіб, взятих під
захист.
Слухання справ у закритому засіданні суду здійснюється з додержанням усіх правил судочинства.
Вироки судів у всіх випадках проголошуються публічно(Стаття 20).
У контексті теми надзвичайно важливо звернутися до змісту статті 6 Європейської Конвенціїї про захист прав людини і основних свобод, яка гарантує право на справедливий судовий розгляд: ...* Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть не допускатися в зал засідань протягом усього судового розгляду або якоїсь його частини в інтересах збереження моралі, громадського порядку або національної безпеки у демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін , чи в разі крайної необхідності, якщо на думку суду, в особливих випадках публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя...*.
Різниця у підходах українського законодавця і міжнародного договору очевидна.
Европейський підхід захищає інтереси правосуддя як цінність, і саме заради цього вводить винятки.
Українська норма на перше місце ставить захист державної та іншої захищеної законом таємниці.
Не національну безпеку, не громадський порядок чи інтереси моралі...
Чи є і чи може мати місце державна таємниця в кримінальній справі, слідство по якій проводилося і завершено органами прокуратури, а не службою безпеки, і слухання якої взято до провадження судом загальної юрисдикції?
Питання не риторичне, оскільки саме така мотивація обрана суддями для обмеження гласності процесу.
Досить звернутися до тексту Закону України про державну таємницю (стаття 1), щоб побачити, що
державна таємниця (далі також - секретна інформація) - вид
таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони,
економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки
та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди
національній безпеці України та які визнані у порядку,
встановленому цим Законом, державною таємницею і підлягають
охороні державою;
а віднесення інформації до державної таємниці - процедура
прийняття (державним експертом з питань таємниць) рішення про
віднесення категорії відомостей або окремих відомостей до
державної таємниці з установленням ступеня їх секретності шляхом
обгрунтування та визначення можливої шкоди національній безпеці
України у разі розголошення цих відомостей, включенням цієї
інформації до Зводу відомостей, що становлять державну таємницю,
та з опублікуванням цього Зводу, змін до нього;
Таємниця слідства актуальна, поки проводиться слідство і на судовому етапі розгляду справи вона втрачає своє призначення.
Отже, суд може допитати і нема сумніву, що допитає саме у закритих судових засіданнях свідків обвинувачення заради їх безпеки і з метою не допустити розголошення їх імен.
Однак за жодних умов суд не може класифікувати будь яку інформацію як державну таємницю в обхід процедури віднесення інформації до державної таємниці .
В демократичній державі не може бути надано статусу державної таємниці інформації про механізм надання і виконання злочинних наказів працівниками правоохоронної структури на фізичне знищення людини.
Згаданий вже закон про державну таємницю (стаття 8) містить в собі цінні положення, про те, що ... не може бути віднесеною до державної таємниці інформація про факти порушень прав і свобод людини і громадянина та про незаконні дії органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб;
Таким чином, з прикрістю доводиться констатувати, що у цій справі формально законне у світлі кримінально-процесуальних норм рішення суддів про частково закритий режим слухання справи з огляду на недопущення розголошення начебто державної таємниці конфліктує з нормами інших українських законів і є, по суті, введенням в оману медіа спільноти і громадськості.
Юрій Луценко розповів про причини закритого режиму слухань у справі Гонгадзе
Ющенко заступився за суддів у справі Гонгадзе
Доступ преси до судового засідання. Чия це проблема?
Підсудний у справі Гонгадзе занедужав через депутатів
З особливо зухвалою... людяністю
Медведько считает, что закрытость суда по делу Гонгадзе является законным
«Репортеры»: Процесс по делу Гонгадзе должен быть открытым
