Текст опубліковано у журналі «Детектор медіа» № 5-6

Травень 2010 року розпочався для медійного простору резонансними заявами журналістів телеканалів «1+1» і СТБ про запровадження цензури в їхніх редакціях. Це стало поштовхом до об'єднання журналістів у громадський рух «Стоп цензурі!», що був заснований 21 травня. У відповідь на закиди медійників про утиски свободи слова президент Віктор Янукович доручив СБУ та МВС розібратися із цензурою.

«1+1» і СТБ заявляють про цензуру

Напередодні травневих свят, 30 квітня, кореспондент програми ТСН каналу «1+1» Мирослав Откович у своїй колонці на «Українській правді» заявив: темники повернулися. Він розповів, як редактор не дав йому змоги зробити сюжет із правовою оцінкою заяви Віктора Януковича в Парламентській асамблеї Ради Європи про те, що Голодомор не є геноцидом. На думку Мирослава, на тему Голодомору накладено цензуру. Зі своєю відповіддю кореспонденту «Плюсів» не забарилася заступник глави Адміністрації президента Ганна Герман, яка назвала звинувачення в темниках свідомою брехнею та дезінформацією.

Колектив ТСН підтримав свого колегу і 6 травня оприлюднив у мас-медіа відкриту заяву про запровадження цензури на «1+1», під якою підписалися 19 ТСН-івців. «Нам заборонили висвітлювати певні теми і події. Наші сюжети, у яких присутня критика чинної влади, з політичних міркувань знімають з ефіру. Остаточне рішення щодо виходу матеріалу в ефір приймається не редактором випуску, і навіть не шеф-редактором ТСН, а  гендиректором «1+1», - наголошувалося у зверненні. Останньою краплею для ТСН-івців став підсумковий випуск їхніх новин за 2 травня, у якому «матеріали про політичне протистояння у ВР перетворилися на класичні приклади інформаційного кілерства».

Того ж вечора на зустріч із авторами відкритої заяви напросилася Ганна Герман. У розмові з ТК заступник голови Адміністрації президента зауважила, що вона прийшла до ТСН із наміром переглянути сюжет Мирослава Отковича з реплікою президента по Голодомору, який не вийшов в ефір. Однак її великим розчаруванням стало те, що ніякого сюжету не існує, а був лише намір журналіста його зняти і відмова редактора.

«Я хотіла подивитися сюжет, може, скликати комісію, щоб об'єктивно з'ясувати, чому саме сюжет не пустили в ефір, чи є він професійним. Я дуже розчарована, що сюжету не існує», - сказала вона. Ганна Герман припустила, що в даному випадку говорити про цензуру не випадає. «Редактор часто відмовляється від сюжету не тому, що на нього хтось тисне, а тому, що ця тема не є цікавою», ‑ переконана вона.

Звинувачений у цензурному тиску генеральний директор «1+1» Олександр Ткаченко відповів на закиди підлеглих просто: журналісти сплутали власні політичні симпатії із базовими принципами журналістики. На переговорах із колективом наступного дня він оголосив на каналі «тиждень демократії», який полягав у тому, що гендиректор керував новинами безпосередньо, у ручному режимі. Згодом стало відомо, що в ТСН наближається реструктуризація: інформаційну службу на каналі ліквідують і виведуть її в окремий «ТСН-продакшн». Усіх працівників скоротять, але обіцяють прийняти на роботу в новий підрозділ. Відтак, перед новинарями «1+1» постали не лише проблеми цензури, а й боротьба за свої трудові права і збереження робочих місць. З аналогічними реструктуризаційними процесами зіткнувся і понад півторатисячний колектив Національної телекомпанії України, куди в березні прийшов новий менеджмент з «Інтера» на чолі з Єгором Бенкендорфом. Юридичну підтримку в захисті прав колегам із «Плюсів» та Першого національного в рамках руху «Стоп цензурі!» почали надавати громадські організації: Інститут масової інформації, Асоціація медіаюристів, медійні профспілки.

Доки журналісти «Плюсів» вели перемовини з керівництвом, на їхню підтримку виступила команда «Вікон-Новин» каналу СТБ. Колектив цієї редакції ще під час виборів почав занотовувати всі випадки, на їхню думку, цензури або перешкоджання їхній професійній діяльності журналістів. Спершу СТБ-шники хотіли оприлюднити свої записи під час або одразу після виборів, але вирішили зачекати 100 днів президента Януковича, боючись бути використаними якоюсь із політичних сил. Заява «1+1» спонукала їх переглянути ці плани.

«Після виборів почали зміщати акценти в репортажах, пов'язаних із діяльністю міністра освіти Дмитра Табачника, тем УПА та Голодомору», ‑ зазначили у своїй заяві 17 журналістів «Вікон-Новин». Крім того, вони поскаржилися на нову концепцію «Вікон»: розповідати про політичні теми «одним рядком» і уникати розлогих матеріалів, відмовлятися від «традиційних журналістських розслідувань», уникати іронії (те, чим «Вікна» завжди вирізнялися від інших інформаційних випусків), не висвітлювати теми про майно та витрати політиків.

Заступник голови правління СТБ з інформаційного мовлення Олексій Мустафін заперечив, що переформатування «Вікон» пов'язане з політичним тиском. За його словами, це виключно питання розвитку каналу, що рухається в напрямку великих талант-шоу, на аудиторію яких мають працювати і новини.

Журналісти СТБ закликали колег з інших каналів приєднатися до спротиву новій цензурі. На жаль, ані з «Інтера», ані з ICTV, де, за даними моніторингів якості теленовин, що їх проводить «Детектор медіа», спостерігається найбільше порушень журналістських стандартів, не надійшло публічних зізнань про цензуру. Хоча кілька журналістів з «Інтера» увійшли згодом до руху «Стоп цензурі!».

Натомість на сайті ТК вийшла стаття кореспондентки Першого національного Юлії Банкової про ті жарти, якими обмінюється з іноземними журналістами Ганна Герман. Наприклад, що у Львові дітей учать, що Ісус Христос - українець. Обурення керівництва НТКУ і Ганни Герман у стилі «яке вона мала моральне право цитувати розмови, при яких її не було» вилилося в те, що Юлію Банкову поступово виводять із президентського пулу.

Журналісти об'єднуються

Сайт «Детектор медіа» одразу після оприлюднення заяв журналістів із «1+1» і СТБ розпочав корпоративну дискусію. Кореспондентка СТБ Ольга Червакова, яка не підписала заяви своїх колег, виступила з гострою реплікою, в якій назвала аргументи «повстанців» непродуманими та інфантильними. Ользі Черваковій відповіла шеф-редактор «Детектор медіа». Погоджуючись із більшістю критичних зауважень на адресу «повстанців», Наталія Лигачова водночас наголосила на тому, що зараз журналістам треба перш за все об'єднуватися, а не нівелювати реальний протест у публічному з'ясовуванні стосунків та давніх непорозумінь і звинувачуванні одне одного у самопіарі. У своїй статті «Вони нас бояться - коли ми разом» Наталія Лигачова також запропонувала журналістам кілька принципових напрямків антицензурної кампанії: точно визначитися з адресатами своїх звернень та публічно персоніфікувати тих, хто тепер сприяє впровадженню цензури; реалізовувати комунікацію зі своїми опонентами стопроцентно публічно, не піддаючись на спокусу досягти порозуміння в кулуарах, як того нерідко прагнуть медіавласники та менеджери; задіяти у сьогоднішній боротьбі досвід, накопичений вітчизняною медіаспільнотою за роки спротиву цензурі на початку 2000-х; чітко визначити задачі та заздалегідь продумати можливі варіанти розвитку подій; створити постійну організацію, яка мала би глобальні цілі захисту журналістських прав і свобод (на кшталт Гільдії італійських журналістів).

Після цих публікацій та реакції на них медійного середовища стало зрозумілим, що принаймні в Києві журналісти готові до об'єднавчих процесів та розробки стратегічних кроків на захист своїх професійних прав і права суспільства отримувати повну, незаангажовану плюралістичну інформацію, що можуть їм забезпечити лише вільні ЗМІ.

Після кількох неформальних зустрічей лідерів медійних громадських організацій та провідних журналістів із різних телеканалів, які потім стали постійними, було вирішено розпочати офіційні об'єднавчі процеси у журналістській корпорації. Також було визнано за доцільне звернутися за підтримкою до громадських організацій, які працюють в інших сферах життя, з тим, щоби руху проти цензури та за свободу слова надати підтримку в усьому суспільстві. З ініціативою поєднати боротьбу журналістів з активністю широкого кола українців виступила коаліція «Новий громадянин».

Врешті-решт вирішили поєднати дискусію в Києво-Могилянській академії «Медіадіагноз 2010: вірус цензури» 21 травня, яку планували провести колеги з «Нового громадянина», з установчими зборами руху «Стоп цензурі!».

На дискусію в Могилянці зібралося більш як 200 українських провідних журналістів та медіаекспертів, у якості спостерігачів були присутні представники багатьох західних посольств, міжнародних організацій. У першій частині дискусії її учасники розмірковували, що є цензурою в сучасних українських реаліях та які її прояви. Модератор дискусії, шеф-редактор «Детектор медіа» Наталія Лигачова, навела приклади замовчування в теленовинах деяких фактів. По-перше, більшість каналів не повідомили, що під час ратифікації угоди про Чорноморський флот у сесійній залі Верховної Ради зареєструвалися всього 211 депутатів, чого недостатньо для ухвалення рішень. По-друге, тільки СТБ розповів, що в день ратифікації угоди про Чорноморський флот ДАІ насправді не пускала громадян до Києва, щоб вони не брали участі в акціях протесту. По-третє, жоден канал не навів інформацію, яка фігурувала в публікаціях «Української правди» та «Дзеркала тижня», щодо зв'язку фірм, найнятих для аудиту діяльності уряду Тимошенко, з олігархами Пінчуком та Ахметовим, лояльними до влади.

Журналіст «Української правди» Сергій Лещенко розповів про спроби заблокувати поширення в теленовинах відеозапису з падінням вінка на Віктора Януковича біля Могили Невідомого солдата. За даними Лещенка, цим займався начальник управління комунікацій Адміністрації президента Олег Кошелєв за дорученням заступника глави Адміністрації президента Юрія Ладного, який посилався на вказівку глави Адміністрації Сергія Льовочкіна.

Коли ведучий «Свободи слова» на ICTV Андрій Куликов зізнався, що не знає, що є цензурою в Україні, ведуча ТСН Ілона Довгань порадила йому подивитися «Факти» на ICTV і новини інших лояльних до влади телеканалів.

Важливим моментом дискусії було визнання журналістами помилковості свого рішення не повідомляти про факти цензури під час виборчої кампанії. З одного боку, наголосила Наталія Лигачова, те, що журналісти «1+1» та СТБ у своїх відкритих листах навели приклади спроб перешкоджання журналістській діяльності різними політичними силами, а не якоюсь однією - свідчить про політичну незаангажованість протестів проти цензури та відсутність впливу на них політиків. З іншого - страх перед оприлюдненням інформації про спроби цензури під час виборів підіграти або нашкодити якійсь політичній силі та бути звинуваченими у політичній заангажованості призводить врешті-решт до ситуації замовчування таких фактів, що потім посилює бажання можновладців впливати або й керувати медіа. Журналісти погодилися з тим, що на майбутнє кожний факт тиску на ЗМІ має негайно отримувати різку відсіч, незважаючи на особистості тих, хто тисне, та на політичні симпатії-антипатії самих журналістів. «Серед політиків для нас не має бути поганих або хороших», - підсумувала пані Лигачова. Ми маємо оцінювати лише їхнє бажання або небажання дотримуватись у стосунках зі ЗМІ загальноприйнятних демократичних стандартів.

Розмірковуючи про способи протидії утискам свободи слова, Святослав Цеголко з 5-го каналу запропонував тележурналістам розробити єдиний редакційний статут для всіх телеканалів, узявши за приклад статути CNN і Бі-бі-сі, та змусити редакції підписати цей документ.

Під кінець дискусії хронікер «Шустер live» й автор «Української правди» Мустафа Найєм зачитав заяву руху «Стоп цензурі!», після чого присутні проголосували за її прийняття та за склад координаційної ради.

Також журналісти, на пропозицію директора Інституту масової інформації Вікторії Сюмар, обрали кандидатури на посади членів Національної ради з питань телебачення і радіомовлення України (присутність незаангажованої ані політичними, ані бізнес-інтересами людини в Нацраді є однією з цілей руху). До регуляторного органу вирішили просувати шеф-редактора «Детектор медіа» Наталію Лигачову, директора Інституту медіаправа Тараса Шевченка, телеведучих Вахтанга Кіпіані й Анну Безулик (за згодою). Згодом Незалежна медіапрофспілка України, яка є суб'єктом подання кандидатур до Нацради, зареєструвала в Комітеті з питань свободи слова та інформації двох журналістських кандидатів: Тараса Шевченка та Наталію Лигачову.

Жоден із центральних телеканалів, окрім 5-го, СТБ і ТОНІСа, не повідомив про утворення руху «Стоп цензурі!» та дискусію у Могилянці, хоча на ній виступили провідні журналісти, редактори та «обличчя» багатьох українських ЗМІ - окрім уже названих, Віталій Портников, Вахтанг Кіпіані, Віталій Гайдукевич, Вікторія Сюмар, Дарка Чепак, Сергій Андрушко, Жан Новосельцев і багато інших.

Перехід до активних дій

Першим «виходом в люди» для учасників руху «Стоп цензурі!» стала прес-конференція Віктора Януковича з нагоди 100 днів перебування при владі, яка пройшла 4 червня. На неї 48 кореспондентів, фотографів і операторів (із 200 присутніх) одягли футболки з логотипами руху і записалися в чергу для незручних запитань президенту. Одну з футболок придбав собі на згадку і Олег Кошелєв.

«Детектор медіа» у відповідь на запитання нашого кореспондента Світлани Остапи дізналася, що Віктор Янукович не має нічого проти узгодження новин Першого національного і телеканалу «Інтер» на рівні менеджменту (про те, що верстка новин НТКУ коригується після випуску «Подробностей», стало відомо від кореспондентів Першого), і що він «не знайомий» із російським політичним консультантом Ігорем Шуваловим, котрий, насправді, є одним із тих, хто опікується «правильною» інформаційною політикою телеканалів, зокрема Першого національного та «Інтера».

Наталя Соколенко з СТБ передала Віктору Януковичу заяву руху «Стоп цензурі!» з майже 600-ми підписами під нею журналістів, громадян і громадських організацій та поцікавилася думкою президента щодо ситуації зі свободою слова. Янукович попросив передати йому конкретні факти і пообіцяв їх обов'язково розслідувати. Наприкінці прес-конференції він підписався під заявою руху та дав доручення голові СБУ Валерію Хорошковському і міністру внутрішніх справ Анатолію Могильову зустрітися з ініціаторами звернення й вирішити всі проблемні питання. Обидва високопосадові правоохоронці запропонували учасникам руху визначити 5-10 делегатів та підготувати довідки з прикладами цензури.

Прес-конференція президента Януковича транслювалася у прямому ефірі Першим національним каналом, тож широка громадськість довідалася про антицензурні виступи журналістів. Не обійшли тему свободи слова у відповідях Януковича на запитання учасників прес-конференції і більшість теленовин у цей день. А от у підсумкових програмах 6 червня майже всі телеканали проігнорували тему цензури, у звітах із прес-конференції не було жодного кадру, на якому можна було б побачити футболки з логотипом «Стоп цензурі!». Більше того, у цей день, який є офіційним святом - Днем українського журналіста, на більшості телеканалів узагалі не було згадано про антицензурні журналістські протести - тобто, про ту проблему, що зараз найбільше хвилює журналістську корпорацію.

Між тим у День журналіста, який цього разу припав на неділю, київські активісти руху «Стоп цензурі!» провели акцію «Марш за свободу слова». Під час ходи столичними вулицями Хрещатик, Грушевського і Банковою понад 100 журналістів роздавали перехожим примірники сатиричної газети-антиутопії «Українська неПравда». Це видання народилося за три дні. Його ідеєю було показати, що відбуватиметься у країні, якщо в ній не буде свободи слова. На восьми шпальтах газети були зібрані матеріали з майбутнього (від 6 червня 2014 року) авторства відомих журналістів. Перехожі, серед яких виявився син Ганни Герман Микола, зі сміхом ознайомлювалися із заголовками: «Ахметов голодает из-за «Шахтера», «Юлия Тимошенко мечтает о возвращении на родину», «Аделаджа всея Руси», «Поcледний из ...пеликан», «Пинчука выставляют в PinchukArtCenter», «Мова на языке».

Три примірники «НеПравди» були запаковані у конверти для президента, прем'єр-міністра та голови Верховної Ради. Їх вручили охоронцям і черговим владних установ, які обіцяли вкинути конверти у поштові скриньки можновладців. На Банковій журналістів чекав міні-скандал: міліціонери спершу не хотіли пропускати учасників маршу за паркан, що відмежовує двір Адміністрації президента, але змушені були поступитися, коли на їхню вимогу медійники дістали свої посвідчення.

Після акції до Дня журналіста газета продовжує поширюватися у Верховній Раді та журналістських колах. Учасники «Стоп цензурі!», незважаючи на початок відпускного сезону, щотижня збираються для координації зусиль, спрямованих на захист свободи слова. Зустрічі є відкритими для всіх охочих приєднатися до руху.

Рух «Стоп цензурі!» не лишився осторонь конфліктної ситуації довкола частот телеканалів ТВі і 5-го каналу, виграних на січневому конкурсі Національної ради, результати якого були скасовані в суді 8 червня за позовом групи «Інтер». Зокрема, представники руху стали учасниками дискусії у студії Савіка Шустера 11 червня, де обговорювалася «частотна тема» за участю голови СБУ, члена Вищої ради юстиції та власника групи «Інтер» Валерія Хорошковського, котрого представники 5-го і ТВі звинувачують в тиску на суд і Національну раду (між іншим, тиск на Нацраду з боку СБУ є одним зі свідчень спроб запровадження цензури, викладеним у заяві руху «Стоп цензурі!»).

Учасники руху за неповний місяць із дня його створення зустрілися з представниками Парламентської асамблеї Ради Європи, Європейської комісії. А 15 червня Валерій Хорошковський виконав доручення президента і прийняв у своєму кабінеті в СБУ 10 активістів «Стоп цензурі!»: Ігоря Кримова (Перший національний), Сергія Кудімова («1+1»), Наталію Лигачову («Детектор медіа»), Вікторію Сюмар (Інститут масової інформації), Тараса Шевченка (Інститут медіаправа), Мустафу Найєма («Українська правда», «Савік Шустер студія»), Наталку Соколенко (СТБ), Сергія Лещенка («Українська правда»), Романа Чайку (5 канал), Романа Скрипіна (ТВі). Також на зустрічі були присутні представники ЗМІ, які зголосилися висвітлити цю подію.

Валерій Хорошковський не був готовий говорити по кожному з оприлюднених конкретних фактів цензури, але категорично заперечив існування зовнішнього тиску на власників і топ-менеджерів телеканалів та єдиного центру, з якого координується інформаційна політика ЗМІ. Водночас він визнав, що підконтрольний йому телеканал «Інтер» консультує російський «обдарований аналітик і консультант» Ігор Шувалов. Також пан Хорошковський пообіцяв силами СБУ розслідувати, від кого йдуть провокації щодо газети «Дзеркало тижня» і пообіцяв стримувати своїх підлеглих від «профілактичних бесід» із громадськими активістами.