ПРОЕКТИ
14:00
Середа, 11 Січня 2017

Фідель Павленко: «Ніхто з українських журналістів не вимагав і не просився до російської команди Euronews»

Керівник української редакції Euronews – про редакційну політику, цензуру, ієрархію управління та майбутнє української редакції
Фідель Павленко: «Ніхто з українських журналістів не вимагав і не просився до російської команди Euronews»
Фідель Павленко: «Ніхто з українських журналістів не вимагав і не просився до російської команди Euronews»

Із початку грудня журналісти європейського телеканалу Euronews публічно заявляють про свої проблеми: загрозу ліквідації трьох редакцій — української, перської та арабської, а також непрозоре фінансування й прояви цензури.

У лютому 2015 року єгипетський мільярдер Наґіб Савіріс придбав контрольний пакет акцій Euronews (53 %), що згодом викликало низку запитань стосовно майбутньої редакційної позиції та незалежності каналу. Зокрема, за словами журналістів каналу, їм забороняли критикувати Туреччину після невдалого державного перевороту та жорстку політику Росії щодо її сусідів та членів ЄС.

9 грудня 2016 року журналісти Euronews висловили недовіру керівництву та прийняли заяву про те, шо цей ЗМІ більше не може розглядатися як незалежний та збалансований. 15 грудня на Euronews відбувся 24-годинний страйк, одним із головних закликів якого було збереження української редакції. Страйкарів підтримав осередок Euronews у профспілці FO Trade Union.

А вчора, 11 січня, українські громадські діячі та журналісти петицією закликали владу — Петра Порошенка, Володимира Гройсмана та Андрія Парубія зберегти українську редакцію.

Про ситуацію, що склалася з європейським мовником, та майбутнє української редакції ми розпитали її директора Фіделя Павленка.

— Пане Фіделю, які новини щодо перспектив української редакції? Чи було ухвалено якесь рішення про її закриття чи скорочення штату?

Українська редакція — єдина з тринадцяти мовних служб Euronews, яку повністю закривають. Ще дві — арабську й перську — переводять у виключно веб-формат, без ТБ, із частковим скороченням персоналу. Рішення ухвалене й затверджене інспекцією праці — спеціальним органом влади, що опікується питаннями, пов'язаними із закриттям / банкрутством підприємств, скороченнями штатів тощо. Процедура скорочень доволі складна й тривала, але працівники вже одержують листи з пропозиціями звільнитися за власним бажанням. У разі відмови — пропозиції перепрацевлаштування на інші посади / вакансії (якщо вони є). Якщо ні — будуть примусові звільнення. Процедура може тривати 6–10 тижнів.

Скільки працівників в українській редакції Euronews? Як змінювалася чисельність редакції протягом останнього року? Де територіально працюють співробітники української редакції?

В Українській службі (як і в усіх інших мовних службах) 17 постійних працівників плюс фрілансери, яких запрошують на час відпусток / хвороб постійних працівників. Усі постійні працівники базуються в м. Ліоні у Франції. Фрілансерів можуть запрошувати з інших французьких міст або країн Європи. До літа 2016 року в Києві також був корпункт, де працювали три кореспонденти, проте в липні його закрили.

Частина української команди Euronews під час грудневого страйку. Фото надане Фіделем Павленком (він у кадрі - сидить праворуч)

Чи справді співробітники української редакції були готові працювати в російській службі та вимагали запропонувати там робочі місця? Якою є чисельність російської редакції? Скільки там є / було вакантних посад? Чим відрізняється робота в російській редакції?

Штатний розпис російської редакції — також 17 журналістів. Наразі там є кілька вакансій (від трьох до п'яти). За французьким і європейським трудовим законодавством, при скороченнях персоналу працедавець зобов'язаний запропонувати звільнюваним працівникам наявні альтернативні посади в компанії.

Нам повідомили, що можливості претендувати на посади в російській редакції Euronews для українських журналістів не буде, оскільки проти цього виступає російський акціонер — компанія ВГТРК. Проте ніхто з українських журналістів не вимагав і не просився до російської команди.

Українські журналісти виступали проти потенційного порушення законодавства через тиск одного з акціонерів. Серед членів команди є кілька громадян ЄС. Відмова їм претендувати на вакантні посади (будь-які) є порушенням і європейського трудового законодавства. Тобто незалежно від того, чи хтось збирався подаватися до російської (або інших мовних редакцій), нам наперед було відмовлено в цьому праві, а це незаконно. Хто і з якою метою поширював «новини», що українці ледь не благали потрапити до російської служби, я можу лише здогадуватися. Робота в російській редакції теоретично нічим не відрізняється від інших служб, просто мовлення йде російською мовою.

Читайте також

Навесні 2015-го партнером Euronews стала медіагрупа Дмитра Фірташа та Сергія Льовочкіна Inter Media Group (їй належить 1 % акцій Euronews). У квітні того ж року вона отримала ліцензію на супутникове мовлення українського Euronews. Журналісти заявляли, що угоди між Euronews і новим партнером з боку України їм так і не показали. Чи бачили ви її? Що передбачала ця угода?

Ані я, ані будь-хто з членів української команди не бачили контракту з Inter Media Group, тому ми не можемо ані підтвердити, ані спростувати самого факту його існування, не кажучи вже про його зміст. Нам лише повідомили, що угоду було нібито підписано на п'ять років за формулою 3+2. Тобто три гарантовані роки з потенційним подовженням ще на два (і далі знову й знову) у разі успішності проекту. Жодних контактів із представниками Inter Media Group (як і з представниками НТКУ з 2011 до 2014 року) в нас не було. Не було й жодних спроб втручання в редакційну чи іншу політику.

Журналісти повідомили також, що навесні 2016 року Дмитро Фірташ відмовився фінансувати українську редакцію каналу. Чи це правда? Як це було оформлено юридично? Кому ж тепер належить 1 % акцій? Хто фінансує українську редакцію відтоді? Якщо ніхто не фінансував, то яким чином ви трималися на плаву?

У квітні 2016 року нам повідомили, що Фірташ одноосібно розірвав контракт. Це все. Нам також сказали, що Euronews буде намагатися відшкодувати в Inter якісь збитки від цього. Кому й що належить — ми не знаємо, жодної участі в адміністративних / фінансових / правових переговорах ніколи не брали й не беремо.

Фінансування, наскільки я розумію, йшло з власного бюджету Euronews. Адже окрім внесків акціонерів і ліцензійних виплат, є ще надходження від реклами, спонсорів тощо. Треба розуміти, що чимало мовних служб не мають національних партнерів, які би фінансували існування цих служб. Наприклад, ніхто в Німеччині не фінансує німецької служби, ніхто з Великої Британії не фінансує англійської, ніхто з Іспанії не фінансує іспанської — витрати на них покриваються з власного бюджету Euronews. Але ці три служби, на відміну від української, вважаються «ключовими мовами», тому про їхнє закриття чи скорочення не йдеться.

Учора українські громадські діячі, журналісти та представники культури підписали петицію до Президента України Петра Порошенка з проханням сприяти збереженню української редакції Euronews. Яким є механізм допомоги від глави держави? Чи передбачає це зміну партнера Euronews із боку України — тобто чи йдеться про підтримку державою власності Дмитра Фірташа, чи навпаки — про викуп державою його акцій?

Я знаю про існування петиції від інтелігенції, представників культури / науки / літератури / журналістики. Не знаю, чи може якось допомогти держава. Не певен, чи державі взагалі цікаве / нецікаве / байдуже існування української служби. Зрештою, відповідь на це запитання можна побачити в рішенні державної НТКУ кілька років тому розірвати контракт із Euronews. Я не знаю, чи належать Фірташу якісь акції, а також чи ж і досі акціонером (але не партнером) залишається НТКУ (тепер Суспільне мовлення).

Хто, на вашу думку, має фінансувати українську редакцію Euronews? Хто має бути партнером Euronews із боку України?

На мою думку, фінансувати українську редакцію Euronews має сам Euronews. Це приватна компанія, якою володіє група акціонерів — як із числа громадських телекомпаній, зокрема з таких країн як Морокко, Швейцарія або Чехія (які не мають окремих мовних служб), так і приватних. Мажоритарним акціонером є єгипетський мільярдер Наґіб Савіріс. Також значні субсидії виділяє Єврокомісія для виробництва програм про ЄС. Очевидно, нікому з них не цікаво мати українську редакцію. За таких обставин могло би бути якесь втручання / партнерство з боку України. Мабуть, там це теж нікому не цікаво.

Повернімося до заяви журналістів Euronews щодо цензури. Чи справді керівництво каналу здійснює цензуру щодо сюжетів різних редакцій? Чи справді є гласна чи негласна підтримка проросійських меседжів? Яким чином відбувається ця цензура? Які вона має форми і прояви? Чи можете навести конкретні приклади з редакційної роботи?

На запитання щодо цензури я відповісти не зможу, бо особисто не стикався. Редакційна політика каналу є незалежною (теоретично) й однаковою для всіх. На початку трагічних подій на сході України російські журналісти могли дозволити собі вживати лексику ВГТРК та інших «Кісєльов-ТБ» типу «ополчєнци», «кієвскій рєжим», «народниє рєспублікі» тощо. На вимогу українських журналістів головним редактором були визначені чіткі правила вживання тих чи інших слів. Зникли «ополчєнци» чи «полєвой командір Моторола».

Але так само і в нашій редакції я просив людей утримуватися від «копіпастів» повідомлень антикризового центру на кшталт «поранень зазнали шість українських героїв». Euronews — це не український ЗМІ (й не російський, і не англійський чи арабський). Тому особисте ставлення до тієї чи іншої події / новини / людини варто залишати осторонь і подавати просто об'єктивну виважену інформацію. Чи є це цензурою? Я чув про випадки невдоволення деяких акціонерів, якщо, наприклад, хтось говорив про «анексію», а не «возз'єднання» з Кримом. Але особисто я не був свідком подібних закидів / дзвінків / скарг, тому спекулювати на цю тему не буду.

Хто тепер контролює редакційну політику української редакції? Якою є ієрархія управління? Чи має можливість і право керівництво Euronews втручатися в роботу української редакції?

Українська редакція Euronews не має окремої редакційної політики — є спільна політика компанії. Керівництво компанії має право й можливість втручатися в роботу будь-якої мовної служби (зокрема й української), якщо журналісти не дотримуватимуться засад редакційної політики цілої компанії, а це — об'єктивність, неупередженість, незаангажованість, збалансованість, незалежність тощо.

Чи цензурували якимось чином ви особисто матеріали своїх підлеглих? Чи є, на вашу думку, в журналістів самоцензура й чим вона викликана?

Дивіться мою попередню відповідь.

Чи задіяні ви якимось чином у судовому процесі між НТКУ та Euronews? (Наразі триває розгляд справи за позовом акціонерного товариства Euronews SA до Національної телекомпанії України про стягнення з НТКУ заборгованості за ліцензійною угодою від 21 жовтня 2010 року в розмірі понад 10,5 млн євро. НТКУ була власником ліцензії на українську версію Euronews у 2010–2014 роках. — ДМ). Чи поділяєте ви думку, що старий контракт між НТКУ та Euronews був «грабіжницьким» щодо НТКУ? Чи вбачаєте ви загрозу в цьому судовому процесі для Національної суспільної телерадіокомпанії України, яка нині створюється?

Жодним чином не був, не є й не буду задіяним у судовому процесі. Оцінних суджень щодо справедливості умов контракту давати не буду. Можу лише сказати, що НТКУ платила набагато більше, ніж потрібно для утримання служби тут, тобто собівартість перебування й роботи тут групи українських журналістів не сягає, мабуть, і половини з тих 5,5 мільйонів євро на рік. Але жодних конкретних цифр назвати не можу, бо не знаю, доступу до фінансової звітності чи контрактів не маю.

Розкажіть детальніше про Next — новий редакційний план, запропонований керівництвом Euronews. Що він передбачає? З якою метою розроблений? Коли почав / почне реалізовуватися?

Концепція Next передбачає більшу автономію для мовних редакцій, більшу спрямованість на цільову аудиторію — задля підвищення конкурентоспроможності Euronews на кожному окремому медіаринку. Тобто українці могли би більше розповідати про події в Україні й сусідніх державах — це те, що більше цікавить аудиторію, замість того, щоби робити, як і всі інші служби, історії, наприклад, про вибори в Кот д'Івуарі (які, можливо, цікавіші Франції як колишній метрополії). Оскільки ця концепція від початку не передбачала існування української редакції, я про це більше сказати не можу. Запуск заплановано на квітень — травень цього року.

Нещодавно з'явилися повідомлення про переговори з американською телекомпанією NBC News, яка нібито планує придбати 15 % і 30 % акцій Euгonews. Водночас Наґіб Савіріс начебто планує залишатися акціонером. Що вам відомо про це? Чи досягнуто якихось домовленостей?

Відомо не більше, ніж широкому загалу з повідомлень ЗМІ. Остаточних рішень не бачив і не чув.

Якими в цілому є перспективи каналу за теперішнього власника Наґіба Савіріса та керівництва? Як ви вважаєте, чи зможе канал працювати як вільне ЗМІ?

— Не вважаю можливим чи коректним відповідати на це запитання. Хотів би сподіватися, що зможе.

— Який вихід ви та ваші колеги бачите із ситуації, що склалася? Що треба зробити, щоб українську редакцію не закрили?

Будь-яка моя відповідь на це запитання може сприйматися як банальна спроба «зберегти тепле робоче місце» для себе і моїх колег із команди. Таке вже доводилося бачити / читати у ЗМІ, зокрема російських. Але в цілому для того, щоби зберегти українську редакцію, треба небагато — просто щоби комусь це було потрібно. Щоби хтось побачив і зрозумів потенційні переваги існування українського голосу у великій міжнародній компанії. Таких голосів зовсім небагато, особливо на ТБ. Звісно, для цього знадобляться гроші (великі, за теперішніми українськими мірками, незначні за європейськими). Але важко, як мені здається, звертатися до тих самих євроінституцій, коли вони насамперед запитають саму Україну — а чи потрібно це вам? Знаєте, якою буде відповідь? Я здогадуюся.

Фото — з відео каналу Idealist.media на Youtube та надане Фіделем Павленком

* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
3224
Переглядів
Коментарі
Код:
Им'я:
Текст:
Коментувати
Коментувати
Нові тексти на ДМ
2016 — 2017 Dev.
Andrey U. Chulkov
Develop