Вівторок, 21 травня 2024 року

Новини і дайджест матеріалів «Детектора медіа».

Привіт. На зв’язку Марина Леончук, комунікаційна менеджерка «ДМ».

Як ви знаєте, мені подобається починати листа з першої новини або історії, яка змусила мене усміхнутися. Але сьогодні щось пішло не так і в стрічці новин, і всередині мене самої. Тому розпочну листа з феномену «прокляття знання», або порочного кола нерозуміння (в англійській мові його називають досить містичним the curse of knowledge). Це про ситуацію, в якій людина вважає (найчастіше — помилково), що у слухача є вся необхідна для розуміння інформація. Чому саме прокляття? Тому що людина, яка володіє інформацією, під впливом цього викривлення прирікає себе на нерозуміння — як з боку інших людей, так і самої комунікативної ситуації. От і виходить якесь порочне коло: слухач не розуміє, що йому хоче пояснити співрозмовник, у той час як для мовця інформація, яку він намагається донести, може бути до жаху елементарною і логічною, через що він не розуміє, чому його не розуміє слухач. З усього цього випливає висновок — залишу його в кінці цього листа, а зараз нумо читати тексти моїх колег — аргументовані і зрозумілі.

Саме сьогодні (21 травня) відбулося нагородження лауреатки Премії імені Георгія Ґонґадзе. Цього року нею стала журналістка Тетяна Трощинська. А наша Гала Скляревська розмовляла з Тетяною Терен, ініціаторкою створення премії та виконавчою директоркою ПЕН. Говорили про заснування нагороди, про тяглість поколінь у журналістиці, важливість новаторства у професії, збереження пам’яті про тих, хто загинув. Про філософію премії і чому підтримувати якісну журналістику важливо і бізнесу, і суспільству, і владі — читайте тут:  «Сміливість та інноваційність Георгія Ґонґадзе змінили медіаполе в Україні». До речі, з номінантками цьогорічної премії ми вже робили трохи раніше бліци.

Шефредакторка «Детектора медіа» у своєму дописі на фейсбуці залишила посилання на ще кілька важливих текстів, які з’явились у нас на сайті. Наталія Лигачова пише про Львівський медіафорум 2024, на якому, за визнанням багатьох колег, чи не найцікавішою стала розмова Євгена Глібовицького з британським істориком Тімоті Ґартоном Ешем. Ми дали її досить докладний переказ: свобода — це боротьба. І другий важливий текст детекторівців —  актуальний бліц голови профільного парламентського комітету Микити Потураєва щодо законопроєкту 9256-д, яким пропонується заборонити всю рекламу та спонсорство азартних ігор, включно з бетингом (ставками на спорт). Документ пройшов перше читання і зараз готується до другого. Голова комітету вважає, що в законопроєкт мають бути внесені суттєві правки.

Про сім рівнів війни для «ДМ» написав Дмитро Золотухін, медіаексперт, виконавчий директор громадської організації «Інститут постінформаційного суспільства». Ключовою думкою тексту є твердження, що  поки існуватимуть путінізм і «русскій мір» — триватиме і війна. У матеріалі — про важливість контексту моменту, про всі сім рівнів війни (аргументовано і по пунктах) та про єдино можливу, на думку Дмитра Золотухіна, форму її завершення і встановлення сталого миру на континенті.

У мережі розкритикували соціальну рекламу, яку зробив Фонд Яніни Соколової. Про ці скандальні плакати наша Марина Крижня спілкувалася з самою журналісткою.

Початок історії такий: по Києву розмістили сітілайти з написами «Буде лише гірше», «З депресії не вийти», «Життя не має сенсу» великим шрифтом. А нижче маленьким шрифтом вказали номер гарячої лінії #Вартожити — 5522 (проєкт Фонду Яніни Соколової), який надає безкоштовну психологічну допомогу. Це обурило частину українців. Про реакцію медійників та комунікаційників ми писали ось тут. А от чи згодна Соколова з критикою рекламної кампанії та як узагалі її сприймає — читайте тут: «Це все затверджувала я, тобто відповідальність лежить виключно на мені». 

«Популярна культура доречна й важлива — як піхота для відвоювання, захоплення й утримання позицій», — пише Андрій Кокотюха в колонці «Знищені митці в попкультурі: а чому б і ні?». Поки Росія руйнує наші пам’ятки, театри та книгарні, українці знаходять сили переосмислювати вітчизняну культуру та наповнювати її сучасним мистецтвом. А як попри обстріли, брак фінансування та постійний стрес створюються, живуть і розвиваються українські культурні медіа? Ірина Семенюта запитала в журналістів різних видань, що пишуть про культуру, про їхні труднощі та своєчасність  — «Це найгірший час для створення медіа про культуру, але кращих часів не буде».

Так, труднощів зараз дуже багато, тому, повертаючись до початку листа і теми порочного кола нерозуміння, розповім вам  про найвідоміший експеримент, що демонструє «прокляття знання». Провела його студентка Стенфордського університету Елізабет Ньютон у 1990 році. Учасники експерименту розділилися на дві групи: перші стукали по столу, відбиваючи ритм нескладної мелодії, а другі слухали це стукання. Першу групу попросили настукати що-небудь дуже просте, а учасники з другої намагалися вгадати ці мелодії. Перед початком експерименту тих, хто стукали, також запитали, скільки, на їхню думку, пісень вгадають слухачі. Більшість порахувала, що вгадати повинні як мінімум половину виконаних «композицій». У реальності слухачі вгадали лише 2% всіх мелодій. «І що це значить?» — запитаєте ви. Тільки те, що знаючи щось, дуже складно уявити, що хтось може не володіти цією інформацією, і відбита на столі «мелодія» звучить для виконавця цілком схоже на оригінал (наприклад, через те, що він повторює ритм у своїй голові), але для слухача це може бути не так очевидно. 

Словом, говоріть одне з одним якомога частіше, щоб порозумітися, і читайте «Детектор медіа», щоб тримати на рівні свою медіаграмотність.

Більше текстів наших авторів у різних форматах ви можете читати у  фейсбуці, інстаграмі, телеграмі,  вотсапі та на сайті «Детектор медіа».  Увесь зворотний зв'язок також пишіть сюди — мені на пошту. А ще всією командою ми будемо вдячні, якщо порекомендуєте підписатися на цю розсилку вашим колегам та друзям.

До зустрічі. Переможемо!

Ваша комунікаційна менеджерка «ДМ» Марина Леончук.