В’ячеслав Піховшек: Добрий вечір. В ефірі «Епіцентр» на каналі «1+1». Нічого суттєвого в українській внутрішній політиці сьогодні знову не відбулося. І це погано. Парламентська криза не тільки не наблизилася до свого закінчення, але і вступила у фазу стабілізації, я би сказав – ступору. І от привид дострокових парламентських виборів знову починає блукати Україною. Закон в Україні давно став дишлом. Політики конкурують не у слідуванні законам, а у використанні законів. Еліта великої європейської української нації давно заслужила адекватну оцінку не тільки в країні, але і за кордоном.

Верховний представник Європейського Союзу із зовнішньої політики і політики безпеки Хав’єр Солана, «Дзеркало тижня», 21 вересня 2007 року: За останні кілька років Україна пережила кілька політичних криз, головною причиною яких була непрозорість основних правил політичного життя. Я вже не раз заявляв, що вам слід навчитися слід за правилами, а не грати правилами.

В’ячеслав Піховшек: «Грати правилами, а не грати за правилами». В сьогоднішніх словах соратників Президента Романа Зварича та Юрія Кармазіна. Мені соромно за те, що саме вони сказали сьогодні ці слова.

«Українська правда», 6 лютого 2008 року: «Відсьогодні увімкнули лічильник, за яким Президент, відповідно до Конституції, має право досткрово припинити повноваження Верховної Ради, якщо впродовж 30 днів на черговій сесії не відбуваються пленарні засідання», - сказав Зварич. На репліку, що Президент не може розпускати Раду ще рік, Зварич зауважив, що у минулорічному указі Глави держави про досткрове припинення повноважень не йшлося.

Юрій Кармазін, «Главред», 6 лютого 2008 року: Розпуску Парламенту Президентом не було. Із юридичного погляду Парламент розпустився сам, коли 150 депутатів склали свої повноваження. Тому норма Конституції, за якою Президент впродовж року не може розпускати Парламент, не діє.

В’ячеслав Піховшек: Так виглядає, що тепер всім слід забути назву Указу Президента номер 355/2007 від 26 квітня 2007 року «Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України та призначення позачергових виборів» наказую забути. Ми переживаємо дзеркальне відображення минулорічної ситуації. Тоді блокування елетрощитової, зараз – кабінету Спікера Яценюка. Тоді перехід до Антикризової коаліції депутатів «Нашої України» і БЮТу, зараз – перехід у президентську структуру екс-регіоналки Раїси Богатирьової. І тоді, і зараз дострокові парламентські вибори нам подають як спосіб вирішення всіх проблем. І я виявився одним із багатьох журналістів, які називав вибори 2007-го року «двостроковими». Тепер уже зрозуміло, що ті вибори з урахуванням нинішніх юридичних інтерпретацій Зварича і Кармазіна слід було назвати - виборами на вимогу парламентської меншості. Політична доцільність не перший рік торжествує в країні перемогу над законом. Рано чи пізно в різних парламентських силах знаходяться люди, які мають мужність визнавати помилки і своєї партії. Так, як це зробив екс-«нашоукраїнець» Борис Безпалий.

Борис Безпалий, «Дзеркало тижня», 15 червня 2007 року: Я вийшов із партії, оскільки принциво не згоден із тим, що рішення парламентської меншості обов’язкове для усієї країни. Це ж диктатура меншості, це небезпечно для країни вже тепер, і тим більше як прецедент на майбутнє. Є Указ Президента про розпуск Парламенту на виконання рішення партійних з’їздів. Так само діяли в січні 1918 року Ленін з Троцьким, коли на підставі партійних рішень розігнали установчі збори. Подальше є відомим.

В’ячеслав Піховшек: Я завжди був прихильником того, що так чи інша політична сила – помаранчеві чи одна біло-блакитна – відпрацювали на чолі уряду повний термін, п’ять років. І вони могли б щось показати, на що здатні, і ми могли б оцінити задумане і зроблене. І змінювали б одне одного помаранчеві і біло-блакитні при владі регулярно. Якщо проаналізувати сьогоднішнє висловлювання політиків на тему дострокових виборів, прийняти логіку Зварича і Кармазіна, що минулий раз ми з вами голосували не дострокове, то можна припустити, що Партія Регіонів вже зараз, не чекаючи року після виборів, може скласти свої більш ніж 150 мандатів. Що теоретично могло б означати оголошення нових виборів. Щоправда, за цією ж логікою Зварича і Кармазіна Президент сам може видати указ про призначення виборів на підставі того, що протягом 30 днів на черговій сесії не відбуваються пленарні засідання. Залишається дрібничка – як зробити так, щоб Ющенко підписав такий указ. А для цього потрібно було б, щоб проведення нових виборів було для Ющенка вигідним. Мене менше цікавить, які юридичні аргументи підготують Президенту його юристи, не дурніші нас у Секретаріаті люди сидять. А сам Ющенко, звичайно, підкреслив, що все робить у відповідності з законом. Але це все буде потім. Однак я не розумію, чим проведення нових виборів може бути вигідним політику Ющенко. Ці вибори могли б бути вигідними політику Ющенко, якби в нього була напоготові реальна політична сила, яка може взяти у парламентських виборах більше голосів, ніж минулого року. Але з рейтингом «Нашої України – Народної Самоборони» справа не краща, ніж минулого року. Розкрутити нову політичну партію – справа не одного місяця і навіть року. Від проведення нових виборів виграє тільки Юлія Тимошенко. Виплата грошей «Ощадбанку» іде, електорат росте. У випадку оголошення нових виборів Юлія Володимирівна у своєму нинішньому фірменному стилі, тобто, устами Миколи Томенка, Йосипа Вінського чи інших речників багатократно пояснить, що всі ці вибори - змова Партії Регіонів, Ющенка і Балоги, що до них примкнув, - з метою усунути від влади найпрогресивніший уряд всіх часів і народів. І, звичайно, не дати розправитися з корупційними схемами, виплатити заощадження, перейти на контрактну армію, ну, і так далі. Таку логіку сприймуть, відтак прямий шлях до перемоги на виборах відкрито – на парламентських і на президентських. Отже, якщо хід подій піде по сценарію Партії Регіонів, там складають більш, ніж 150 мандатів, і… І що? Ключовий момент – указ Президента про проведення нових виборів. Вже не знаю, як їх назвуть. А Ющенко бере і не призначає нові вибори, не видає про них указ. Ситуація, звичайно, для Ющенка малоприємна. Минулого року він вже призначав нові вибори на підставі неповноважності Парламенту. Значить, доведеться думати юристам. Моральні аргументи вже напоготові. Ви ж чули – вперше в Україні працюють разом демократичний Уряд, більшість і Президент. Всі ми, вся країна опинилися в заручниках ситуації, коли самовідставка 150 депутатів, яку Борис Безпалий влучно називає диктатом меншості, завжди може бути підставою для саморозпуску Парламенту. І так буде до тих пір, поки в цьому не поставлять крапку сама Верховна Рада чи Конституційний Суд. По великому рахунку, поки в країні будуть грати правилами, а не за правилами. За на нашому каналі Президент Ющенко прорекламує успіхи України у вступі до всесвітньої торгівельної організації, закличе всі без винятку політичні сили ратифікувати протокол про вступ до СОТ задля, звичайно, національної єдності. І це вийде в нього переконливо. Там у Женеві він грав за правилами. Як зіграє в Україні? До побачення.

Стенограма підготовлена компанією Sourcer