ПРОЕКТИ
16:08
Понеділок, 2 Жовтня 2017

Журналістка NewsOne у прямому ефірі повідомила про перешкоджання з боку військових та звернулась до ГПУ

Журналістка телеканалу NewsOne Тетяна Сивокінь повідомила про перешкоджання роботі знімальній групі каналу військовими у Красилівському районі Хмельницької області, де 29 вересня у результаті авіакатастрофи загинули двоє пілотів учбово-тренувального літака. Медіаюрист Інституту масової інформації (ІМІ) Роман Головенко вважає, що військові мали б ознайомити журналістів з наказом, який забороняє вести зйомки на місці аварії
Журналістка NewsOne у прямому ефірі повідомила про перешкоджання з боку військових та звернулась до ГПУ
Журналістка NewsOne у прямому ефірі повідомила про перешкоджання з боку військових та звернулась до ГПУ

29 вересня в ефірі NewsOne пані Сивокінь повідомила, що знімальна група намагалась дізнатися подробиці аварії, але, як вона зазначила, військові перешкоджали зйомкам.

«Тут п’ятеро офіційних людей. Нам заламували руки, намагалися зламати технічне обладнання. Одна лише людина представилася, решта – не представились. Вони посилаються начебто на якийсь наказ Міністерства оборони про заборону здійснення взагалі будь-яких зйомок. Наказ нам не показали. При цьому ми не можемо виконати своє професійне завдання, не можемо підійти ані на крок ближче, хоча тут дорога абсолютно вільна, ніякої загрози для життя немає. Чого не скажеш про те, як ми працювали три дні у Калинівці і навколишніх селах, де над головою рвалися снаряди. Ось така в нас свобода слова і ось така в нас закрита інформація», – сказала пані Сивокінь.

За словами журналістки, на місці події, начебто, знаходився прокурор Хмельницької військової прокуратури, представники військової частини та, ймовірно, представники Служби безпеки України (СБУ).

Журналістка в прямому ефірі додала, що хоче звернутися до Генеральної прокуратури України «з заявою про перешкоджання журналістської діяльності журналістам телеканалу NewsOne Тетяні Сивоконь та оператору Максиму Захарченку».

Медіаюрист Інституту масової інформації Роман Головенко прокоментува «Детектору медіа» заборону на зйомки.

«Як на мій погляд, якщо існує такий наказ, то вони (військові – ДМ) мали би ті речі, які є державною таємницею, на місці аварії прибрати, а після того там зробити вже зону, яка доступна для журналістів, бо Законом «Про доступ до інформації» передбачено право журналістам відвідувати місця катастрофи, місця надзвичайних подій. Це їхнє професійне право. Але може бути той елемент, що це державна таємниця, бо це військовий літак, – сказав він. – Тут є конкуренція інтересів: інтерес держтаєминці та інтерес допуску журналістів. Думаю, їх можна  було узгодити. Це питання рівня кваліфікації військових, які там працювали на місці».

Крім того, пан Головенко зазначив, що військові мали б показати журналістам відповідний наказ: «Він має бути відкритий і військові мали б вказати хоча б його реквізити».

«Детектор медіа» звернулась по коментар до прес-служби Повітряних Сил ЗС України та надіслав запит до Військової прокуратури Західного регіону України.

Читайте також

* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
2490
Переглядів
Коментарі
Ганна
23:08 / 04 Жовтня 2017
А тепер до уваги інша точка зору на цю ситуацію. Шкода, що журналісти в погоні за сенсаціями забувають про мораль, порядки і елементарну повагу. Олександр Петрук на сторінці у facebook ________________________ …потроху вщухають пристрасті навколо катастрофи літака Л-39 з бригади тактичної авіації імені Петра Франка…триває розслідування… …а мені, як офіцеру цієї військової частини, хочеться дещо розповісти для спільноти…розповісти вже, певно, без емоцій…лише з констатацією фактів… Робота журналіста нелегка, адже кожна подія має бути висвітлена якнайширше і найоперативніше. Тому відразу на місце катастрофи прибули журналісти. Їх можна зрозуміти… Але дехто з журналістської братії залишив по собі … неприємно пахнучий слід, м’яко кажучи… Я не буду вказувати імен та прізвищ, навіть назв ЗМІ. Для чого? Надіюсь, що вони самі себе впізнають. До солдата-строковика підходить представниця телеканалу. Відповідно проінструктований солдат зупиняє жіночку (це вже після прориву поліцейського кордону!!!) та пояснює їй, що подальше їхнє пересування у бік місця катастрофи не є можливим. Згідно вимог інструктажу та покладених на нього обов’язків. Еге ж! Аби ж то пані зрозуміла, що солдату буде, якщо вона перетне межу ввіреного йому поста. А пані начхати!!! Пані тицяє солдату під очі посвідчення журналіста та погрожуючим тоном заявляє, що у неї перепустка від самого Всевишнього, попутно обіцяючи солдату проблеми з законом, який вона трактує виключно на користь своєї діяльності. Солдат вагається, адже перед ним представниця слабкої та чарівної… Бачачи, що погроза подіяла, пані бере солдата за бушлат і …о диво!!!... “Чому Ви мене тримаєте, пане солдат? Відпустіть мене!!!”. У цей час оператор при пані справно знімає файне відео, де видно пані і солдата. Не видно лише хто кого тримає. ЗАЧЬОТ??? Згодом пані пропонує солдату … потанцювати з ним вальс. На щастя, солдат виявляється поганим танцюристом і не пристає на пропозицію. А кард був би гарний!!! Врешті решт групі журналістів усіма правдами та неправдами вдається наблизитись до місця катастрофи на відстань метрів п’ятдесяти. Далі їх ніхто не пустив, оскільки до бесіди з “акулами камери та мікрофона” долучились офіцери військової частини. Зрозумівши, що відзняти “екшн” їм не вдасться, журналісти трохи присмиріли. На хвильку… Далі почали відбуватись цікаві речі. Спочатку панянки почали розпитувати про подробиці катастрофи, але офіцери давали їм лише доступну інформацію. (Та власне кажучи, ніхто з офіцерів НЕ МІГ дати їм чогось більшого, оскільки міг розповісти те, що бачили всі). Дальше – більше!!! Спілкуючись здебільш “вєлікім і магучім руськім язиком” панянки почали від себе коментувати події. “Нам что, тєпєрь баяцца нашіх льотчікав? Ані же могут в любой мамєнт нам на голаву упасть…”. Тут би поненормативити на їхню адресу, але офіцер ковтає й цю пігулку. Гірку, як полин… Стояти довго на одному місці незручно, тож дамочки ходили туди-сюди. Підійшовши до офіцера, пані незграбно спіткнулась, і … “Что Ви мєня піхаєтє?!”. Здивуванню офіцера нема меж, але й тут він вистояв. Щоправда, допомагати пані встати не став… “Каков падлєц!”, - напевно подумала пані. Від пережитого у неї піднявся артеріальний тиск і вона попрохала військових медиків надати їй допомогу. Офіцер не знехтував клятвою Гіппократа. Після короткого інтерв’ю з військовим прокурором Хмельницького гарнізону ЗМІшники засумували і попросилися додому. До поліцейського кордону їх підвіз військовий УАЗик. І як панянкам не спало на думку те, що військових УАЗиків також “нада баяцца”??? …тут дехто з моїх друзів та знайомих може запитати, що “… за що ж ти, Сашко, отак своїх колег?”… Любі друзі! За свої понад 26 календариків не встиг я стати ні членом Спілки журналістів України, ні здобути відповідної освіти. Просто писав і дописував. Від серця і душі творчої. Бог дав! Лише гіркий присмак від отієї пігулки лишився. Від пігулки, нахабно запхнутої в душу! Буде й надалі співпраця з представниками ЗМІ, лише декільком з них я не зможу дивитися у вічі і приязно посміхатись…на жаль… З повагою, офіцер бригади тактичної авіації імені Петра Франка капітан Олександр Петрук"
Код:
Им'я:
Текст:
Коментувати
Коментувати
Нові тексти на ДМ
2016 — 2017 Dev.
Andrey U. Chulkov
Develop