Узимку в одному українському місті під час свого тренінгу я дві години розпинався про те, що до всієї інформації, яку ми читаємо в телеграмі чи будь-якій іншій мережі, потрібно ставитися скептично. Пам’ятати, що вона може бути брехливою, й перевіряти її або не довіряти, поки автори в тексті не доведуть протилежне. Тобто робити точно так, як я писав тут. Тому що телеграм-канали (як і деякі сайти чи взагалі медіа) — це не редакції з суворими правилами роботи з інформацією й етикою. Вони можуть помилятися, брехати, маніпулювати. Іноді не спеціально, а іноді — саме з таким умислом. Це і називається дезінформацією. Якої дуже багато саме в телеграмі.

І ось я все це розповідав, показував, як і що перевірити, де та що шукати, як саме виглядає брехня чи напівправда — а після тренінгу до мене підійшла учасниця, показала кількасекундне відео в російському телеграм-каналі з тілами людей у невідомому місці та з підписом про те, як «українські військові вбивають мирних людей». І запитала, чи може це бути правдою.

Не те щоб я засмутився — я і не вірю, що сама лише медіаграмотність є панацеєю від довіри до фейків. Деякі люди насолоджуються тим, коли їх обманюють — хоч проводь тренінги, хоч не проводь. Їм подобається брехня, емоції, маніпуляції в медіа й соцмережах. І мало хто з них перевірятиме, скажімо, справжність фото чи відео в фейсбуці або стрічці інстаграму за допомогою сторонніх сервісів. Мало хто робитиме над собою зусилля й думатиме, коли читатиме анонімні телеграм-канали (тим більше російські), про те, чи може це відео чи допис бути фейковим, або що зробив автор допису чи відео, щоб довести його правдивість, як це вимагається від якісних медіа. Бо думати — це складно. Емоції ж у нас автоматичні й виникають без жодних на те зусиль.

Аналізувати медіаконтент — це як обирати йогурт у магазині. Для цього треба докласти певних зусиль, перевіряти, хто «виробник» новини, дату її «виробництва», «склад» тощо. А оскільки споживання новин у нас зараз фонове, й часу обдумати прочитане чи побачене вже немає, плюс ми всі знервовані через війну — то фільтру критичного мислення в нас уже бракує.

І загалом, як на мене, це не питання медіа- чи будь-якої іншої грамотності. А питання загального рівня освіти, освіченості, схильності до магічного мислення, довірливості, відсутності здорового скепсису та критичного мислення. І саме тому я на своїх заняттях менше даю саме інструментів для боротьби з дезінформацією (вони важливі для фахівців, які займаються дебанкінгом, фактчекерів), а більше взагалі розповідаю про світ медіа, про особливості нашого мислення, через які ми ведемося на всяку фігню, і як цим користуються вороги.

Наприклад, про відомий завдяки експериментам Еша ефект, коли люди змінюють свою думку під впливом думки більшості. Або про ефект більшої довіри до того, що почуте першим або подане емоційно. Чи про те, що багаторазове повторення будь-якої нісенітниці призводить до більшої довіри до неї. І таких ефектів — десятки, вони називаються когнітивними упередженнями або когнітивними викривленнями, помилками. Мені здається, краще знати, що твій власний мозок може підкидати тобі такі сюрпризи та пам’ятати, що скрізь може бути брехня чи маніпуляції, ніж беззастережно вірити кожному рилзу чи допису.

Тому ні, мене не засмучують питання після тренінгів, навіть навпаки. З тією жінкою ми поговорили про відсутність географічної прив’язки того відео, про емоційний підпис, про невідому дату й неякісну зйомку, відсутність облич і знаків розрізнення, будь-яких документів і написів. Одним заняттям звичку людей «їсти» все підряд не зміниш. Потрібна тривала робота з цим: з розвитком здорового скепсису, критичного мислення, підвищенням рівня знань, наприклад, постійним нагадуванням, що в нинішньому світі збрехати або зманіпулювати можна дуже легко й вороги це і роблять.

А от що мене справді засмучує — так це те, що в цей час знаходяться ті, хто задурює і затуркує і без того знервованих і, скажімо чесно, не надто освічених людей. І замість підготовки якісної інформації, якій можна довіряти, грають на тваринних емоціях людей, які страждають від війни, згодовуючи їм прогнози «екстрасенсів»-шахраїв і дурисвітів. Так робить, наприклад, сайт ТСН. Цей скрин «новини» я побачив у дописі журналістки Суспільного Тетяни Трощинської у фейсбуці.

Я зайшов на сайт ТСН, щоб знайти першоджерело — і побачив ще багато такого ж контенту. Бачачи, що «піпл хаває» — редактори й автори новин продовжують штампувати такий контент. І ні, це не розвага і не жарти. Це систематичне задурювання людей. Бовванізація.

Про наслідки цієї історії (а сайт ТСН є одним із найвідвідуваніших в Україні) я детально писав тут. І повторю: потім ці люди, яким десятки чи сотні разів подали «новини» від «екстрасенсів» (пам’ятаєте, я вище писав про когнітивний ефект багаторазового повторення? Ось це воно) опиняться з нами в одній команді на роботі, в одній спільноті, в одному окопі. І будуть серйозно вірити, що зірки й планети, а не ми самі, впливають на наше життя, а екстрасенси допоможуть розв’язати проблеми.

Новина на «Детекторі медіа» про довіру до астрології

Я розумію, що перегляди важливі. Але ж не ціною задурювання й поширення брехні. Сіяти магічне мислення й віру в астрологію у нашому суспільстві з боку деяких медіа — це стріляти собі в ногу, «вирощувати» суспільство з «дитячим» рівнем інтелекту. Колись це відгукнеться, бо ці люди потім підуть на умовний референдум про мир (якщо він буде) та на вибори, якщо до цього ми не втратимо країну, або не даватимуть собі ради з дезінформацією в телеграмі.

Дві сусідні новини про телеграм на «Детекторі медіа»

У мене не вкладається в голові, як однією рукою «1+1» впроваджує соціальні проєкти в рамках соціальної відповідальності бізнесу, зокрема й за участі Першої леді Олени Зеленської, а іншою — публікує таку брехню, нівелюючи цим самим весь позитив і вплив від своєї роботи.