"Якщо будь-який український, російський журналіст - чи не журналіст - буде знімати сюжет, у якому міститимуться заклики до зміни державного ладу, територіальних меж, то, звичайно, що він буде нести за це відповідальність", - пояснюють в коментарі ВВС Україна у Службі безпеки України.

Минулого тижня українські спецслужби депортували за "антиукраїнську діяльність" ще двох російських журналістів - із НТВ і "Первого канала". До того низці російських ЗМІ скасували акредитацію при державних органах влади.

Українська влада пояснює це боротьбою із антиукраїнською пропагандою в умовах інформаційної війни.

Водночас і ті, хто підтримує такі заходи СБУ, часто відзначають брак прозорості у рішеннях спецслужб. Мовляв, а хто і як визначає, що є антиукраїнською діяльністю і пропагандою?

ВВС Україна спробувала розібратися, чим обґрунтовані такі заходи в Україні і наскільки правомірно діють у цьому випадку українські спецслужби.

"Нехай щастить!"

Минулої середи із України депортували двох російських журналістів - кореспондента телеканалу НТВ Андрія Григор'єва й кореспондента "Первого канала" Олену Макарову, затриманих перед цим у столиці під час ходи "Правого сектора". Обом заборонили в'їзд до України на п'ять років. "Нехай щастить!" - написав на своїй сторінці у Facebook радник СБУ Маркіян Лубківський. Того ж дня у в'їзді до України в аеропорту у Києві відмовили ще одній журналістці НТВ Інні Осиповій.

Обмеження свободи слова допускається, якщо це загрожує національній безпеці та обороні Вікторія Сюмар, голова парламентського комітету з питань свободи слова та інформації

У МЗС Росії назвали це "провокацією", спрямованою на створення "повністю контрольованого інформаційного простору країни". Слідчий комітет РФ тим часом порушив кримінальну справу за статтями "незаконне позбавлення волі" й "перешкоджання законній професійній діяльності журналістів".

Наприкінці січня із України СБУ депортувала двох журналісток телеканалу LifeNews Єлизавету Храмцову і Наталю Калишеву, а в травні українські спецслужби видворяли стрінгера російського телеканалу Russia Today - британця Ґрема Філіпса. Щоправда, згодом пан Філіпс знову повернувся до України і продовжив працювати у підконтрольних сепаратистам районах Донецької й Луганської областей.

У Службі безпеки ВВС Україна пояснили, чому депортували журналістів. "Їм інкримінується антиукраїнська діяльність і спроби вести антиукраїнську пропаганду, організацію підставних сюжетів", - сказала у коментарі прес-секретар СБУ Олена Гітлянська.

Інцидент із журналістами НТВ й "Первого канала" стався менш як через тиждень після того, як СБУ уклала список із понад 100 російських ЗМІ, яким скасували акредитацію в Україні.

У пояснювальній записці до проекту постанови автори зазначили, що деякі російські ЗМІ "фактично ведуть інформаційну війну проти України та українського народу".

"Обмеження свободи слова допускається, якщо це загрожує національній безпеці та обороні", - заявила під час обговорення цього документу голова парламентського комітету з питань свободи слова та інформації Вікторія Сюмар.

Інформаційні агенції "РИА Новости" і ТАСС, а також вищезгаданий телеканал НТВ заявили, що отримали сповіщення про скасування акредитації в українських органах влади. Однак у СБУ весь список не розголошують, вказуючи, що його оприлюдненням має займатися Верховна Рада. Речниця Служби безпеки лише уточнила, що до нього входять інформагентства, газети, інтернет-ресурси та всі телеканали, крім незалежного "Дождя".

"Що є антиукраїнським і хто це визначає?"

Без суду говорити про те, що ви берете участь в інформаційній війні, ви пропагандисти, і тому ми вас не впустимо до країни - мені це починає нагадувати Радянський Союз Олег Хоменок, медіаексперт.

В українському суспільстві та медіа-середовищі думки розділилися: одні підтримують депортацію російських журналістів в умовах інформаційної війни, інші вважають, що будь-яке обмеження свободи слова за будь-яких причин є неприпустимим.

Так, за словами медіа-юриста Людмили Панкратової із Інституту розвитку регіональної преси, такі заходи є екстраординарними, але із правової точки зору обмеження прав російських журналістів можна вважати цілком виправданим, оскільки воно передбачене як постановою Верховної Ради, так і безпосередньо Конституцією.

"(Обмеження. - Ред.) має легітимну мету - в інтересах національної безпеки - і є необхідним у демократичному суспільстві, оскільки неправдива, незбалансована інформація, яку подають деякі російські канали, становить загрозу національній безпеці, зокрема, виправдовує тероризм, розпалює ворожнечу тощо", - каже пані Панкратова.

Водночас навіть прихильники депортації та скасування акредитації погоджуються, що у діяльності української влади не вистачає прозорості.

Представник ОБСЄ з питань свободи ЗМІ Дуня Міятович назвала заходи українських спецслужб щодо російських журналістів "надмірними", розкритикувавши відсутність достатньої відкритості у цій справі.

"Нестача прозорості у цій справі викликає занепокоєння, - заявила пані Міятович. - Влада має повністю розкрити свої причини таких кроків, а також надати повний список ЗМІ, яких це стосується".

Непрозорість викликає питання і в медіаексперта й журналіста Отара Довженка, який при цьому підтримує депортацію із України журналістів, що ведуть пропагандистську діяльність.

Експерт зазначає, що скасовувати акредитацію всім підряд та висилати усіх російських журналістів безглуздо.

"Люди, які займаються тут, в Україні, творенням антиукраїнських пропагандистських сюжетів, прикриваючись при цьому журналістськими посвідченнями, не повинні тут бути, - сказав пан Довженко у коментарі ВВС Україна. - Єдине питання стосується того, що є антиукраїнським і хто це визначає. Тут, я вважаю, що спецслужби повинні були б виробити принаймні чіткі правила, які були б публічними".

"Працювати за стандартами і не займатися антиукраїнською пропагандою, я думаю, це цілком достатня підстава для того, щоб мати право працювати в Україні", - додав він.

А от медіаексперт Олег Хоменок вважає, що у цій справі недостатньо правових підстав. На його думку, рішення про депортацію журналістів чи скасування акредитації окремих ЗМІ має ухвалювати суд.

"Мені здається, що для прийняття рішення про депортацію людини все ж таки мають бути певні правові підстави, - розповів ВВС Україна пан Хоменок, якого свого часу без надання пояснень не пустили до Білорусі та видворили із Росії. - Якщо журналісти порушують певні правові норми, поширюючи брехливу чи недостовірну інформацію, то, на мою думку, у держави мають бути правові механізми впливу на таких журналістів. І, власне, ці механізми достатньо прості - це звернення до суду".

За його словами, у боротьбі із пропагандою не варто виходити за рамки закону.

"Без суду говорити про те, що ви берете участь в інформаційній війні, ви пропагандисти, і тому ми вас не впустимо до країни - мені це починає нагадувати Радянський Союз. І мені це нагадує поведінку тих, кого український уряд вважає протилежною стороною в цій інформаційній війні. Ми починаємо вести себе точно так само, як і Росія", - каже він.

Працювати за стандартами і не займатися антиукраїнською пропагандою - достатня підстава для того, щоб працювати в Україні, вважає Отар Довженко.

Не безпрецедентно

Ситуація, що спіткала російських журналістів, не безпрецедентна.

Практика депортації, анулювання акредитацій чи навіть звинувачення журналістів у шпигунстві була особливо помітною у часи Холодної війни. Скажімо, відомим свого часу став скандал із американським журналістом російського походження Ніколасом Данілоффим, якого влада СРСР 1986 року арештувала за звинуваченнями у шпигунстві. Після тривалих переговорів із Вашингтоном журналіста обміняли на російського фізика Геннадія Захарова, затриманого у США за тими ж звинуваченнями.

Втім, і в недавній історії не бракує скандалів довкола роботи іноземних журналістів, в тому числі і в Росії. У 2011 році видворення із Росії кореспондента британського Guardian Люка Гардінґа значно напружило відносини між Москвою та Лондоном. Пан Гардінґ писав про американське дипломатичне листування, розкрите Wikileaks, в якому Росію часів президентства Володимира Путіна називали "віртуальною мафіозною державою". Заборону в'їзду до РФ журналістові пояснили порушенням ним російського медійного законодавства.

У британському МЗС тоді обурилися видворенням свого журналіста. "Вільні медіа та свобода висловлювань є життєво необхідними елементами будь-якого вільного й демократичного суспільства", - заявив представник МЗС Девід Лідінгтон.

Резонансною стала й історія американського журналіста Девіда Саттера, також відомого своєю критикою Кремля, якого у січні 2014 року російська влада вислала з країни й відмовила у поновленні візи, звинувативши у порушенні візового законодавства.