Сьогодні, 12 травня, відбудеться другий півфінал міжнародного пісенного конкурсу «Євробачення», у якому під 14-м номером виступить представниця України Джамала. В очікуванні шоу за участі української співачки «Детектор медіа» публікує враження нашого автора Бориса Бахтєєва про перший півфінал.

За результатами першого півфіналу цьогорічного конкурсу «Євробачення» (трансляція «UA: Першого», 10 травня), до фіналу вийшли представники Австрії, Азербайджану, Вірменії, Кіпру, Мальти, Нідерландів, Росії, Угорщини, Хорватії та Чехії. Не пощастило артистам із Боснії та Герцеговини, Греції, Естонії, Ісландії, Молдови, Сан-Марино, Фінляндії та Чорногорії.

Артисти з Чехії опинилися в фіналі вперше. Уперше ж, починаючи від 2008 року, коли було запроваджено систему з двома півфіналами, до фіналу не вийшли артисти з Греції — попри навіть те, що цьогоріч у тому самому півфіналі був і Кіпр, а кіпріоти завжди віддають грекам якнайвищі бали.

Цей півфінал здебільшого не вразив пісенними відкриттями, особливо його перша половина. Й цього разу майже не було тих невдах півфіналу, про невихід яких до фіналу доводилося шкодувати. Хіба що представник Сан-Марино Серхат зі своїм ризикованим номером: не маючи вокальних даних, наскільки ж стильно та з шармом виконав він свою пісню, знайшовши, до того ж, ідеальний баланс між своїм майже речитативом та сильним бек-вокалом. Але «Євробачення» подібних експериментів не любить, і, скажімо, Аманда Лір ніколи не здобула б на цьому конкурсі лаврів. Утім, можливо, подібні експерименти взагалі не для конкурсів. Непогані спогади про свій виступ на загальному тлі залишила й ісландка Грета Саломе.

Що ж до загального враження, то надто вже багато пісень були... навіть не стандартними, а якимись середньостатистичними. Бо жанрове розмаїття було, та й стандартна пісня може бути просто красивою й емоційно виконаною. Тут же надто багато виступів просто не вражали, надто багато пісень були якимись недотягнутими. Вступні акорди пісні вірменки Івіти Мукучян обіцяли чи то «новітню Ді Ді Джексон», чи то «новітнього Хеддауея». А пісня виявилася такою собі. Не склався в загальну картину й номер росіянина Сергея Лазарєва: драйвово виконана мелодійна пісня раптом вражала музичними фразами, що відсилали до стилістики часів чергового з'їзду КПРС. А переповнене спецефектами й, поза сумнівом, оригінальне шоу (яке, хоч як крути, не може не викликати асоціацій із минулорічним виступом Монса Зелмерльова — а «Євробачення», знову ж таки, не любить прямого наслідування минулих переможців) подеколи просто відволікало від пісні, вивалюючи на очі та вуха глядачів надто багато сукупної інформації. Оце, мабуть, залишилося найбільшою інтригою першого півфіналу: як глядачі фіналу сприймуть виступ росіянина, пан він чи пропав?

Але навіть за таких умов доводиться з жалем констатувати: вітчизняних телевізійних концертів хоча б такого рівня пісенного матеріалу на наших екранах практично не буває — якщо не брати до уваги відбори на те саме «Євробачення».

Що ж глибоко вразило, то це сцена й та магія світла, яка на ній відбувалася. Мало того, що з кожним номером геть змінювався простір, і було просто не збагнути, як усе воно виглядатиме, якщо світло вимкнути — коли увагу глядачів треба було прикути до виконавців, коли цього вимагав номер — сцена ніби зникала, ніби розчинялася в повітрі, її ніби не ставало. Знову доводиться з жалем констатувати: нічого навіть близько подібного на вітчизняних телевізійних концертах не буває.

Вразила й організація концерту. Небагатослівні іронічні ведучі Монс Зелмерльов та Петра Меде (а чи П'єтра, як її на італійський манер називали наші телеведучі?). Святкова атмосфера. Гасло Come together — «Єднаймося». Іронічний ролик про історію участі Швеції в конкурсах, показаний у паузі для голосування. Легендарний шведський гурт «Юроп», що з'являвся на кілька секунд із фрагментами свого хіту Final Countdown. Уранці середи, коли «UA: Перший» вів повторний показ, до нього увійшли деякі фрагменти, яких глядачі не бачили напередодні ввечері через рекламні паузи й які залишилися без україномовного коментування. Зокрема, Петра Меде ходила між артистами у «грінрумі» й ставила їм коротенькі ненав'язливі запитання. В основній же трансляції у вівторок увечері «грінтрум» з'являвся в кадрі епізодично й на дуже короткий час — так, що було й не зрозуміти, навіщо взагалі.

Коментували півфінал Тімур Мірошниченко й Тетяна Терехова. Треба віддати належне: Терехова опанувала українську мову на високому рівні. Так, були деякі обмовки — такі, які часто й в усіх бувають у непідготованій мові, але враження вони не псували. Мірошниченко подеколи давав ледь завуальовані оцінки учасникам після їхніх виступів, зокрема Лазарєву: «Усе це ми вже десь бачили й десь чули», Росію він назвав не за назвою, а «сусідньою країною». Про конкурсанта з Естонії Юрі Поотсмана: «Юра з одеським прізвищем Поотсман» («о» пролунало коротко, а «тс» — як один звук) — це було на межі фолу, але, зважаючи на контекст, не за межею.

Що було вищим за будь-які похвали, то це представлення Серхата, представника Сан-Марино. Мірошниченко розповідав: народився у Стамбулі, там же навчався, в Туреччині записав чимало популярних хітів, брав участь у різноманітних турецьких шоу... А в голові проносилося: «Туреччина ж бойкотує “Євробачення”! То яку ж країну він представлятиме?» Аж от ведучий згадав, що Серхат співпрацював «із легендарною Тамарою Гвердцителі». «Невже Грузію?» — майнула здогадка. Й лише коли на екрані з'явився напис San-Marinо, Терехова розкрила інтригу, хай із помилкою: «Сан-Маріно».

Що було дуже важко зрозуміти, то це коли перед самим початком трансляції глядачам представилися Тімур Мірошниченко та Богдан Кутєпов. Надалі жодної згадки про пана Кутєпова не лунало, й глядачам залишалося тільки гадати про його місію в цьому дійстві.

А ще одне сильне (ще й яке сильне!) враження — реклама житлового комплексу «Єнісейська садиба» (це голос, на екрані — «Енисейская усадьба») навіть без зазначення міста, в якому цей житловий комплекс розташований. Зрозуміло: спонсорство, але ж сенс такої назви, та ще й у контексті «Євробачення»!..

Фото - скріншот з YouTube-каналу “Євробачення”