Велика ретро-різниця на «1+1»

5 Січня 2012
35100

Велика ретро-різниця на «1+1»

35100
Цьогорічна тотальна відсутність пародій на актуальне підтверджує: нічого, вартого навіть такого брутального жарту, як про «Сніданок…», український виробник українському глядачеві не запропонував. Звісно, не талант-шоу ж пародіювати...
Велика ретро-різниця на «1+1»

Кілька останніх годин старого року ваш автор боровся сам із собою. З одного боку, в лівому, так би мовити, куті рингу, стояв сумлінний, вірний своєму обов'язку телевізійний оглядач. Він розумів: треба відкинути особисті смаки, упередження й забути про психотравми та все ж таки подивитися, що приготували українські канали українському глядачеві для перегляду під супровід накривання святкового столу. З протилежного боку, в такому собі правому куті рингу, стояла доросла та, маю надію, адекватна людина. Котра, навіть будучи вірною взятим на себе зобов'язанням, не могла в новорічний вечір зґвалтувати себе. Це означає: дивитися розважальну програму, в якій беруть участь Філіп Кіркоров (навіть якщо він - Народний артист України) та Микола Басков.

 

Ні, якби мені пообіцяли: ввечері 31 грудня 2011 року провідні українські телеканали покажуть щось за участю Кіркорова & Баскова востаннє, бо повинні довиконати якісь невідомі мені й цілій Україні, але напевне дуже важливі зобов'язання перед цими двома артистами, я би погодився на них подивитися. Та, не почувши обіцянок покращити моє глядацьке життя вже завтра, замислено почав гратися телевізійним пультом.

 

Бо насправді провести святковий вечір без Кіркорова & Баскова в телевізорі виявилося складно. Принагідно подумалося: ХХІ століття за вікном, телевізори є в більшості населення земної кулі, і напевне телебачення в кожній країні так само готує щось спеціальне для вечірніх ефірів 31 грудня. Цікаво, невже в США, Канаді, країнах Європи, Азії, навіть Африки, де є телебачення, якось можуть обходитися без Кіркорова під Новий рік, не кажучи вже про отримання порції Кіркорова в прайм-тайм мінімум раз на місяць протягом року?

 

Згоден, цей найдорожчий, за останніми даними, російський артист цікавий росіянам. Гаразд, є ще одна даність: різні «блакитні вогники» російського виробництва запросто транслюють і в Україні. Отже, присутність Кіркорова, а заодно Баскова тут пояснити можна. Але, на Бога, для чого залучати цих двох для зйомок у новорічних програмах та мюзиклах українського виробництва, та ще й витрачати на них гроші? Де написано, що поява Філіпа Бедросовича в українському ефірі збільшує загальні показники окремо взятого слоту та цілого каналу? Ні, якщо такі дані є й українські телевізійні боси на них орієнтуються - окей. Прикро, але я погоджуся: з комерційної точки зору це виправдано. Проте якщо таких даних немає, тоді прошу пояснити, для чого українцям стільки Кіркорова.

 

Іноді я шкодую, що його ощасливив званням Народного артиста України не Віктор Янукович, а Віктор Ющенко. Бо Ющенко зробив це точно не з бажання звести з Україною якісь чергові рахунки та продемонструвати заодно свої комплекси. Взагалі, чим керувався в своїх рішеннях Віктор Андрійович, складно буде зрозуміти і в четвертому тисячолітті. Але, як на мене, саме це дивне звання до певної міри робить Кіркорова, особливо - під Новий рік, легітимним у вітчизняному ефірі.

 

Я до того, що програми, анонс якої не обіцяв би Кіркорова & Баскова, 31 грудня на рейтингових українських каналах майже не було. Отже, мій вибір каналу для телеперегляду й, відповідно, для огляду суттєво звузився.

 

З моєї кухні лунав характерний голос Сергія Сосєдова, і це означало: там дивляться «Х-фактор». Взагалі на СТБ цілий вечір крутили «Х-фактор» та все, що стосувалося цього проекту. А оскільки я не стежив за перипетіями там від самого початку, мені було, відповідно, по барабану, хто там стане фіналістом. Ну, а Сосєдова я по телевізору вже бачив. Альтернатива Кіркорову, чесно сказати, досить умовна: різниця в тому, що Сосєдов не співає...

 

Таким чином, лишалася тільки одна можливість уникнути зустрічі з Філіпом Бедросовичем новорічного вечора - ввімкнути о 20.00 канал «1+1», де починалася новорічна «Велика різниця по-українськи». Правда, тут теж не обійшлося без Кіркорова, але моє лібідо потішило хоча б та обставина, що показали пародію на нього, не зовсім смішну. Кіркоров узагалі не смішний, бо реагує не на пародії на себе, а лише на відсутність лімузинів біля трапів літаків та на прямі запитання від жінок у рожевих кофтах. Та й лупцює, знову ж таки, жінок-режисерів. Це вже не смішно, любі друзі... До речі, згадана пародія на Бедросовича, який став татом, вибивається з загальної ідеї програми. Так само, як пародія на програму «Сніданок з 1+1», з якої «Велика різниця по-українські» почалася.

 

Завершаючи 2010-й, телепародисти підбивали своєрідний телевізійний підсумок того року, окремо познущавшись із Першого національного та його амбіцій вийти в лідери при аутсайдерських бюджетах та відповідному світобаченні. Завершаючи рік 2011-й, пародисти обрали інший шлях, або, швидше, виявили та продемонстрували «проблему-2011»: глядачам в Україні зовсім не хочеться оновленого, актуального телебачення.

 

З огляду на це Філіп Кіркоров як об'єкт пародії сюди цілком вписується: ми чомусь уперто хочемо на нього дивитися, його слухати, про нього читати. Хоча нічого справді цікавого він не здатен запропонувати, тому й вилізло оте його дивне медіабатьківство. Чесно кажучи, пародія на «Сніданок...», у якій зображено за немотивованим вживанням алкоголю Руслана Сенічкіна та Лідію Таран - єдиний номер, який стосувався актуального телебачення напряму. Ну, ще згадали Діму Коляденка, про якого я мало що знаю, крім того, що цю людину справді так звуть, і була несмішна пародія на «Майстер-шеф»: але сумно стало вашому автору, бо я, на свій сором, оригіналу не бачив.

 

У принципі, будь-яка пародія не мусить заточуватися під щось гостро сьогоденне. Але, з іншого боку, цьогорічна тотальна відсутність пародій на актуальне підтверджує: нічого, навіть вартого такого брутального жарту, як про «Сніданок...», український виробник українському глядачеві не запропонував. Звісно, не талант-шоу ж пародіювати! Чи реаліті - треба мати талант не від продюсера, а від Бога, аби написати сценарій пародійного скетчу на «Міняю жінку» або «Зважені та щасливі», наприклад.

 

Загалом концепція програми мала таке собі ретро-спрямування. Напевне, цього разу творці вирішили залучити до перегляду старшу аудиторію, котра пам'ятає фільм «Весілля в Малинівці», здатна відрізнити Іво Бобула від Яна Табачника, Богдана Сильвестровича Ступку - від Остапа Богдановича й точно знає, що ці двоє акторів - не однофамільці. Ще пародії адресувалися тим, хто не забув дискотек 1990-х років, російської версії шансону та його «зірок», груп «Ненсі», «Ліцей» і співака Вадима Козаченка з Полтави. Окремим хуліганським штрихом виглядала пародія на новорічне привітання Віктора Януковича: персонаж цієї пародії, котрий сам себе голосно називає «Я!!!», кричить про здійснення всіх своїх мрій. Але цей номер звучав у ретро-контексті дисонансом. Хоча в цьому теж міг бути певний задум: Янукович узагалі сприймається дисонансом нашої країни.

 

Я би не вважав саме цю пародію несмаком. Тим більше, що серію таких невеличких звернень під ялинку започаткувала в 2009-му пародія на знаменитий відеоролик за участю Михайла Добкіна, і хід мені здається досить вдалим: знущатися з пісних, позбавлених будь-якого життя й смислу новорічних привітань перших осіб країни, започатковані ще в епоху Брежнєва. Несмак в іншому: апелювати до позитиву того, з чого щойно покепкували або тільки збираються.

 

Так, анонсуючи пародію, точніше - шарж на пісню Леоніда Утьосова, текст якої розповідає про маленькі радощі Радянського союзу, Іван Ургант щиро закликає глядачів згадати «щось хороше». І це - явно не власне дитинство, а напевне - країну, в якій воно проходило. До речі, ось і зайве підтвердження спрямованості цієї «Великої різниці»: ті, кому за 55.

 

Щоправда, з цим припущенням конфліктує пародія на Іво Бобула - навряд чи глядачам старшого віку було «прикольно» припускати, як саме Бобул, Ян Табачник і Михайло Поплавський можуть поводитися в нічному клубі. Хоча б через власне досить приблизне уявлення про нічний клуб як такий. Але, з іншого боку, сам Ургант не зовсім розуміє, для чого показали пародію на Бобула та в якій манері вести розмову з самим Бобулом, справжнім. Звісно, для молоді навіть Кіркоров - не авторитет, не кажучи вже про ретро-зірку української естради. Проте це не привід зводити обговорення щойно побаченої пародії на розмову про... наркотики: Ургант із Цекало явно забалакали тему, а Іво Бобул щиро не приховував роздратування - чому саме його згадано в контексті так званої наркокультури, та ще й так несмачно.

 

Принагідно: а справді - чому «Сніданок з 1+1» у «Великій різниці по-українські» - це алкогольний контекст, а Іво Бобул - наркотичний? І для чого взагалі згадувати наркотики в якомусь іншому контексті, крім негативного? Та ще й під Новий рік? Адже наркотики, на відміну від алкоголю, не є українською національною традицією та й узагалі офіційно заборонені.

 

Говорячи не раз, що претензії до якості гумору - річ суто індивідуальна і жодним чином не повинна впливати на загальну оцінку гумористичного продукту, все ж таки наголошу: існує гумор, категорично не придатний для супроводу новорічного столу. Та й у звичайні дні не слід жартувати про інвалідів, людей з обмеженими можливостями, дітей-сиріт, онкологічні хвороби та наркотики. Хоча для того, щоби це зрозуміти, не потрібен Нацкоммор із його положеннями: лише індивідуальне відчуття смаку й нехай невеличкої, але все ж таки міри. Та й для ретро-теми наркотично ангажований гумор теж не придатний.

 

Фото - kirkorov.tv

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
35100
Коментарі
1
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
коректор
4487 дн. тому
TV не дивлюся, але скажіть мені, невже передача називається "Велика різниця по-українськІ"? Це перл не гірший від "МарічКиного кінозалу"! :)
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду