На тлі авдіївського апокаліпсису (принаймні, такий вигляд мають бої за «промку», що спричинили загибель бійців ЗСУ, не кажучи вже про перебиті лінії енерго- та водопостачання до міста, на телеекранах країни) трохи відійшла від мейнстріму тема блокади ОРДЛО, організована ветеранами АТО ще 25 січня. Тим часом вона оголила цілий пласт проблем, які в українському телепросторі або ж замовчувалися, або ж коментувалися надзвичайно обережно. Дискусія, все-таки розпочата в телеефірі загальнонаціональних каналів навколо поняття «блокада», показала існування кількох (часто — взаємовиключних) поглядів на те, що Україні робити з територіями, позначеними абревіатурою ОРДЛО.

Торгувати з ними чи ні? Визнати їх окупованими спеціальним законом чи залишити в невизначеному статусі? Платити тамтешнім пенсіонерам українські пенсії, а робітникам зареєстрованих на українській території — зарплати? Чи вважати вантажі, які перетинають лінію розмежування з обох боків, контрабандою? Хто має контролювати цей процес? Зрештою, конспірологічне — хто стоїть за ветеранами АТО, які перекрили залізницю?

Запитань цих, якщо пильно переглянути певну кількість присвячених блокаді ОРДЛО телепрограм, значно більше. Журналісти й експерти в студіях каналів «112», NewsOne, 5-го чи ICTV впродовж кількох днів намагалися дати собі раду з ними. Але зазвичай справа до чітких відповідей не доходила. Ба більше, подеколи журналісти навіть правильних запитань не могли сформулювати.

У перших повідомленнях про початок блокади залізничної колії на Луганщині (випуск «ТСН» каналу «1+1» від 26 січня) ішлося про те, що «метою акції є зупинка залізничного сполучення між Україною та окупованою частиною Луганської області. Місцеві жителі кажуть, що поїзди їздять нечасто — десь двічі на добу, але вони дуже довгі. В зупиненому активістами журналісти налічили 57 вагонів. Щоправда, вони на окуповану територію прямували порожніми. Однак навіть такі активісти не пропускають: пояснюють, що це українська власність, а торгувати з окупантом — аморально і злочинно».

Уже в цьому сюжеті Олександра Загородного з'являються народні депутати Володимир Парасюк та Семен Семенченко: «Учасників блокади підтримали народні депутати Семен Семенченко та Володимир Парасюк. Обоє прийшли у камуфляжі, а Парасюк навіть із автоматом, який за документами у нього законно зареєстрований. Нардеп каже, що ця блокада — останній аргумент у зупинці фінансування терористів. "Запити, звернення, тиск на силові структури, розмови з президентом, на телебаченні — нічого не допомагає. Тоді такі от методи справедливості, як цей", — каже народний обранець».

Серед вимог учасників акції — звільнення полонених. Семенченко та його однодумці вважають, що доки існуватиме бізнес на крові, війна триватиме, і в ній будуть гинути захисники України. Керівник Донецької області Павло Жебрівський погоджується з тим, що торгівлю з окупованими територіями слід урегулювати законодавчо. Але додає, що ситуація не така проста й однозначна, як це здається декому з активістів. «Чи готові ми на сьогоднішній день відмовитися від вугілля і закупати його деінде і по якій ціні — це раз. Друге питання: чи готові ми, якщо не будемо це вугілля закупати, то шахтарі, які перереєстровані тут і платять податки тут, вони залишаться без роботи, і в мене питання — куди вони підуть?" — пояснив він».

Отож, глобальні запитання в новинному сюжеті поставлено. Але з відповідями складається не завжди.

Приміром, 27 січня в програмі Юлії Литвиненко та Василя Апасова «20/22» на NewsOne про причини та наслідки донбаської блокади сперечалися Ігор Мосійчук та політолог Олексій Якубін. Телефоном ведучі зв'язувалися з радником міністра з питань окупованих територій Юрієм Гримчаком та екс-головою Донецької ОДА Олександром Кіхтенком. Мосійчук пояснював, що блокади нема, а є лише перекриття колій; Гримчак доводив, що немає контрабанди, бо товари перетинають територію України, а не міжнародно визнані кордони. Кіхтенко питав, із якого дива активістам дозволили перебувати в зоні АТО й чому вони не провадять переговорів із владою? Пан Якубін, навпаки, доводив, що Україна має бути присутньою на окупованих територіях, бо там живуть наші люди. Поговорили учасники дуже емоційно, але не дійшли жодної згоди. Народний депутат Мосійчук навіть зірвався на крик, адресуючи його Кіхтенку: «Ви довели до такого стану!»

Телефонні дзвінки від глядачів у цій програмі були геть кровожерливими. Обидва слухача з тих, кого допустили до ефіру NewsOne, схвалили дії ветеранів із перекриття залізничних колій, бо вони, мовляв, «должны сломать хребет этой власти!». Телефонували, між іншим, мешканці підконтрольних Україні територій.

Журналісти, якщо й втручалися в перебіг передачі, то хіба що передаючи слово від гостя до гостя. Але аж ніяк не ставлячи уточнювальних запитань, щоби все-таки з'ясувати, що таке окуповані території та чи потрібен Україні спеціальний закон щодо їхнього статусу.

29 січня на тому ж каналі у вечірньому прямому ефірі торговельну блокаду на Луганщині обговорили народний депутат від БПП Дмитро Білоцерківець та політолог Віталій Крюков. Останній дуже аргументовано, будучи юристом і спираючись на міжнародне право, доводив: доки Верховна Рада не визнала окремих районів Донецької та Луганської областей окупованими територіями, контрабанди тут немає й бути не може. Спроби Дмитра Білоцерківця спертися на спеціальні постанови СБУ та Кабміну про порядок перетину вантажів у зоні АТО, якими перелічено групи товарів, дозволених до ввезення-вивезення через лінію розмежування, розбивалися об залізобетонну логіку його візаві. Віталій Крюков, заперечуючи співрозмовнику, зачепив і абревіатуру АТО, яка, знову ж таки, означає внутрішню операцію, не пов'язану з зовнішньою агресією. А отже, лише в разі юридичного визнання ОРДЛО окупованими територіями Україна може апелювати до міжнародного права. Зокрема і в питанні звільнення військовополонених, які можуть вважатися такими лише в разі офіційно визнаного міжнародного конфлікту.

Далі шановний політолог-правник сказав, що прихід до влади у США Дональда Трампа — наш шанс визнати на міжнародному рівні факт російської агресії проти України. Адже після цього вмикаються механізми міжнародного захисту країни, що постраждала від агресії. Та всупереч Конституції, де записано, що в разі загрози агресії в країні запроваджується воєнний стан, Україна цього не зробила. І це — пряма вина керівництва держави. Бо Конституцію треба виконувати!

Пан Крюков на початку дискусії зауважив, що торговельна блокада, на його думку, — явище позитивне, але не місцеве. І, знову ж таки, відповідальність за неї несе українська влада.

Остання, в особах представника БПП Дмитра Білоцерківця та вже згаданого Юрія Гримчака, радника міністра з питань окупованих територій (тут теж питання: якщо спеціальне Міністерство є, то чому немає юридичного статусу цих територій? Але цього запитання в ефірі жодного з каналів не пролунало, попри те, що пан Юрій упродовж цілого тижня з цих ефірів не вилазив), хоча й погодилася з тезою про некоректність терміна «контрабанда» в межах однієї держави, не змогла чітко відповісти на закиди ані активістів-блокувальників, ані політологів на кшталт Віталія Крюкова. Можливо, тому що досі не знає, як викрутитися з непростої ситуації.

Самі ж блокувальники, які включалися в ефіри каналів NewsOne, «112» та ICTV, показали, що геть не розуміються на великій політиці, вимагаючи своїм шантажем припинити війну й звільнити всіх українських полонених.

Яскравий приклад цілковитої ідеологічної безпорадності офіційно призначених організаторів блокади показало включення в прямому ефірі ток-шоу «Свобода слова» на ICTV начальника штабу торговельної блокади Сергія Акимовича. Промовивши вступне слово, яке стало загальником для всіх активістів-блокувальників, про те, що вугілля групи А для українських ТЕС становить лише 10–15 % усіх товарів, що перетинають лінію розмежування, а решта — товари подвійного призначення, і взагалі, масштаби цієї незаконної торгівлі вражають, він на запитання ведучого програми Вадима Карп'яка відповів суто по-одеськи.

Коли останній поцікавився, чому початок блокади збігся з різким зниженням температури повітря, учасники програми та її глядачі почули від Сергія Акимовича зустрічні запитання: «Чому за 2,5 роки не було зроблено нічого, щоб замінити вугілля з ОРДЛО на інше? Чому не модернізовано українські ТЕС? Бо через цю торгівлю ми є людьми, які спонсорують тероризм». А отже, сказав начштабу торговельної блокади, ветерани АТО й надалі виконуватимуть свої плани щодо блокування перевезень на лінії розмежування. Кінцевою ж метою акції Сергій Акимович проголосив звільнення полонених і закінчення війни.

«Якщо ми наступимо на гаманці наших олігархів, ми зможемо закінчити цю війну», — підсумував він свій виступ. Тим самим повторивши тези деяких «миротворців» у Верховній Раді, які так само, як його побратими, вважають, що війна на сході України вигідна олігархам. Приміром, майже слово в слово цю тезу відтворив «комбат» Семенченко в ефірі Юлії Литвиненко 30 січня: «Власти занимаются расхищениями. Логическая точка (окончание блокады. — Авт.) — освобождение пленных, принятие закона об оккупированных территориях и окончание войны. Потому что война будет продолжаться, пока она выгодна».

Журналіст не поцікавилася, чому народний депутат від «Самопомочі» не скористався правом законодавчої ініціативи, подавши до розгляду відповідний законопроект.

Політичні, перепрошую, гравці торговельної блокади в особах народних депутатів Семенченка та Парасюка від самого початку акції регулярно виходять в ефір каналів «112» та NewsOne. Але з їхніх коментарів можна було зрозуміти одне: політики в такий спосіб нагадують про своє існування, поки Верховна Рада на канікулах. Бо зупинити війну з допомогою перекриття однієї колії — це або наївність (чого не скажеш про обох, але припустімо), або гра на рейтинги для не надто обтяженого критичним мисленням електорату. І в цьому випадку хоч-не-хоч доводиться визнати правоту Вадима Рабиновича, який, на відміну від уже згаданих депутатів, залежних від трибуни в сесійній залі Верховної Ради, має власний і, здається, геть необмежений телевізійний ресурс.

29 січня в авторському проекті «Хто кому Рабинович» на каналі «112» колишній опоблоківець висловився про «заблокований Донбас» приблизно так: «Это дрязги за контрабандные потоки!... Запах выборов!... Это преступление!». Щодо останнього твердження, то з ним солідаризувався Юрій Павленко, чинний, на відміну від Рабиновича, член фракції «Опозиційний блок». І теж в ефірі «112». Щоправда, вже телефоном.

Того ж таки вечора на тому ж каналі до коментарів «про все на світі» запросили Євгена Червоненка. Колишній високопосадовець висунув іще одну версію про причини блокування залізничної гілки на Луганщині. На його думку, колишні члени добробатів домовилися з бойовиками, що ті відпустять українських заручників, якщо ветерани АТО влаштують їм так звану блокаду. Адже досі жодні зусилля ані їхні, ані Надії Савченко щодо звільнення наших полонених не увінчалися успіхом.

Можна лише собі уявити, як відбувалися подібні перемовини. Наші типу кажуть бойовикам: «Якщо вам западло відпускати полонених через контактну групу, президента чи там Надю Савченко, давайте ми вам скажемо: "Ай-яй-яй! Як не відпустите наших побратимів, заморимо вас голодом, і взагалі перекриємо все на фіг!". А ви тоді типу злякаєтесь і заволаєте: "Ой-ой-ой! Все, відпускаємо всіх, тільки б не вмерти з голоду! Ну а там і війна скінчиться. Може..."».

Ця версія від Євгена Червоненка, попри всю її фантасмагоричність, має повне право на існування через інформаційний вакуум, що його створила влада навколо торговельної блокади залізничної колії на Луганщині. Адже за тиждень блокади в ефірі так і не з'явилося офіційної позиції щодо цієї акції. Заява СБУ про «популістські дії політиків», які організували блокаду, призвівши до руйнування колії 30 січня й тим самим скоївши злочин, такою вважатися не може.

Позицію влади озвучував в ефірі NewsOne політтехнолог, близький до Банкової, Олег Медведєв, а також намагалися з'ясувати в уже згаданій «Свободі слова» 30 січня, запросивши до центрального мікрофона самого Володимира Гройсмана. Але запитання про блокаду Вадим Карп'як приберіг на фінал прем'єрського виступу, що тривав майже 50 хвилин. Із того, що сказав прем'єр-міністр, можна було зрозуміти — Україна не піде на повну блокаду ОРДЛО, доки там видобувається дев'ять мільйонів тонн антрациту, на яких працюють українські ТЕС (загалом українські підприємства споживають за рік 24 мільйони тонн вугілля, зауважив Володимир Борисович, чим показав високу обізнаність у темі). А щоби модернізувати ці генератори тепло- й електроенергії, перевівши їх на інші види вугілля, що видобуваються на шахтах, підконтрольних українській владі, треба надто багато часу й коштів. Адже українським родинам, звернувся Володимир Гройсман до найболючішого, треба обігрівати житло чи підігрівати їжу вже сьогодні.

На цьому бенефіс пана прем'єра за найбільш сприятливих умов у студії «Свободи слова» скінчився. Й після цього учасники ток-шоу, наче діти, коли батьки покидають квартиру після офіційної частини сімейного свята, розбурхалися не на жарт. Вони нарешті отримали змогу говорити про торговельну блокаду залізничної колії на повний голос. І виявилося, що Юрій Гримчак (ну куди ж без нього) не вважає контрабандою вантажі, які перетинають лінію розмежування, бо ці території, на відміну від Криму, де справді діє окупаційна російська адміністрація, можна вважати лише територією з ефективним контролем  держави-агресора. Рішення ж про окупацію можуть ухвалити лише дві міжнародні інстанції, причому, як підкреслив оратор, за згоди Російської Федерації. А вона, природно, на це ніколи не піде.

Віце-спікер Верховної Ради України Оксана Сироїд, ніби порадившись перед цим із Семеном Семенченком (вочевидь, це все-таки консолідована позиція фракції «Самопоміч»), вимагала, щоби ВРУ ухвалила закон про окуповані території. Ніби фракції хтось заважав подати цей законопроект раніше. До речі, народний депутат Сергій Рудик на палку промову пані Сироїд зі звинуваченнями на адресу чинної влади показав роздруківку з сайту ВРУ. Де з самого початку каденції не зареєстровано жодного законопроекту щодо порядку перетину вантажів через лінію розмежування ані від «Самопомочі», куди входять Оксана Сироїд та Семен Семенченко, ані від Володимира Парасюка, позафракційного.

Єдиний позитив від цього випуску «Свободи слова» — сформульовані завдання для влади в процесі тривалої дискусії. Скажімо, пан Валерій Димов із центру суспільно-інформаційних технологій «Форум» наприкінці ток-шоу сказав, що дії небайдужих громадян привертають увагу до проблем, і дискусія в студії «Свободи слова» може мати результат у вигляді потрібних законів.

А політолог Володимир Фесенко наголосив, що за незаконний перетин вантажів через лінію розмежування потрібна кримінальна відповідальність. Яка наразі обмежується штрафами.

Пан Гримчак, підсумовуючи програму, сказав, що тих, хто зруйнував рейки в районі блокади, треба знайти й покарати. Бо якщо тепер підривають колію за 5 кілометрів від фронту, то страшно уявити, де будуть наступні підриви. А взагалі йому дуже сподобалася дискусія, яка вперше за багато років виявилася конструктивною.

Тим часом, учасники програми «Час. Підсумки дня» на 5-му каналі від 30 січня — Кирило Сазонов, Олексій Мацука, Юрій Бутусов та Віталій Дейнега, разом із ведучою Тетяною Даниленко, геть заперечили тези, які спробували ствердити на каналі ICTV. Тобто Віталій Дейнега, до речі, учасник «Свободи слова», на відміну від ток-шоу на каналі ICTV, переконував, що єдиний спосіб припинити контрабанду з території ОРДЛО, — знайти альтернативне вугілля для українських ТЕС. Один шлях до цього — повна блокада, але за умови повної зупинки контрабанди. Другий — зареєструвати донецько-луганські підприємства в Україні. Хоча, з другого боку, на думку Віталія Дейнеги, такі підприємства платять податки невизнаним «республікам», а відтак невідомо, що з ними робити.

Блогер Кирило Сазонов у ефірі 5-го каналу переконував, що блокада залізничної колії на Луганщині — повна дурня й чистий піар. Адже, на його думку, зареєстровані в Україні підприємства — це позитивна реклама України для мешканців ОРДЛО. Бо їхні працівники, отримуючи нормальні українські зарплатні, в очах місцевих мають вигляд дуже забезпечених громадян. Людям, які працюють на українських підприємствах, усі інші мешканці невизнаних республік дуже заздрять. А отже вони всі вже хочуть в Україну.

Ну а контрабанда, на думку Кирила Сазонова, непереможна в принципі.

І тільки головред «Цензор.нет» Юрій Бутусов сказав, що лише в разі визнання територій ОРДЛО окупованими можна запровадити їхню повну блокаду.

Але ось що про таку блокаду пише у Фейсбуку людина, яка живе в окупованому (чи ні, за українськими законами?) Донецьку й є патріотом України:

«Пока клоуны с интеллектом табуретки дрочат на фейковую блокаду фейкового комбата, объясню? что такое блокада в моем понимании.

Блокада- это не торговать углем с оккупантами и быками в форме рыныды .

Блокада-это не платить зарплаты шахтерам в гривнах в Донецке или Макеевке.

Блокада- это не покупать у орков сигареты и не способствовать контрабасу этих сигарет.

Блокада- это не делать ватке пенсии за 3 тыс грн без выезда .

Блокада — это не вклеивать в паспорта фотки за бабло, не оформлять регрессы ватке за бабло .

Блокада- это не пропускать куб контрабаса за 15 тыс. грн.

Блокада — это не пропускать в город свиточ-рошен-черниговское-оболонь-житомирские конфеты и т д. В промышленных масштабах, фурами.

Блокада — это не брать 10% от стоимости контрабаса и пропускать втихаря фуру с товаром.

Я, как житель оккупированного Донецка, двумя руками за блокаду. При условии того, что уголь не будут покупать у сепаров. Блокада- это или/или, а не отбирать у цивильных продукты, а пропускать вагоны с углем -металлом с оккупированных .

...Как по мне, не зная четко, какая цель у блокады, все эти дешевые крики под блокадными лозунгами — галимый треп. Блокада — это должен быть инструмент для чего-то, для конкретного результата, но никак не инструмент для зарабатывания бабла или политических баллов.

...

P.S. Для особо тупорылых повторяю: я лично готов втыкать на хлебе и воде, без украинских товаров, без электричества, воды, отопления. Но я должен знать четко: если это все перетерплю, случится п...ц оркам-жителям РФ. И не только я готов это терпеть, нас тут таких много».

Я, чесно кажучи, не знаю, що відповісти на цей пристрасний монолог у соцмережі, переглянувши величезну кількість програм на великих та малих українських телеканалах. Бо немає відповіді на питання, які ставляться в мережах, а на телеканалах вважаються риторичними. Принаймні, в телевізорі її точно шукати марно.