ПРОЕКТИ
Опитування
/
Результати
Ви вже відповідали на дане опитування!


Чи подобається Вам, коли на сайтах, матеріали публікуються у вигляді лонгридів?

Мені все одно
17.4% (15)
 
Ні, не подобається
39.5% (34)
 
Так, подобається
43.0% (37)
 
Загалом відповідей: 86
12:00
Вівторок, 16 Лютого 2016

Зустріч із фейкерами: комісар Рекс рекомендує перевіряти інформацію

Комісар Рекс рекомендує журналістам прямо зараз почати перевіряти всю інформацію, взяту з соціальних мереж (і не тільки)
Зустріч із фейкерами: комісар Рекс рекомендує перевіряти інформацію
Зустріч із фейкерами: комісар Рекс рекомендує перевіряти інформацію

Тиждень тому учасники українсько-австрійської Школи мультимедійної журналістики зібрались у Львові. Їхнім завданням було придумати і зняти повноцінний мультимедійний проект на тему, якимось чином пов’язану з пропагандою. Одна з команд – Артур і Юля з України, Аня з Австрії та їхній ментор Андрій Приймаченко – вирішили простежити, як у ЗМІ поширюються неправдиві повідомлення. Для цього вони створили фейк.

Здавалося, фейк був шитий білими нитками якщо не для австрійця, то для українця точно: львівський сезон серіалу «Комісар Рекс», що знімається українською мовою за підтримки Міністерства інформаційної політики, у головній ролі скандальний Анатолій Пашинін.Що за крислата журавлина?

Та, попри численні червоні прапорці, що мали викликати підозри журналістів, у цю історію повірили: за шість днів новина, для створення якої використовувались виключно повідомлення сторінки «Комісар Рекс в Україні», розійшлася десятками видань. І розходиться далі – попри те, що містифікація вже розкрита, з’являються нові публікації.

Кілька журналістів звернулись до адміністраторів сторінки з додатковими запитаннями й були попереджені. Іншим «правдоподібної» інформації на сторінці, продубльованої німецькою мовою, вистачило. Деякі з них, коли фейк було спростовано, образились, звинувативши ініціаторів проекту в дезінформації та отруєнні екосистеми. Хоча були й такі, що подякували за науку та перевірку пильності.

Що ж, декому важко визнати очевидне: медіа заощаджують на перевірці фактів – одній із найважливіших складових технологічного процесу виробництва новин. Співорганізатор провокації, режисер Андрій Приймаченко, в коментарі «Платформі» пояснює це так: «…винні не українські журналісти, а редактори та система публікації новин, яку вони створили. Як може журналіст публікувати на день 20 якісних новин? Відповідь – ніяк. Журналістам виставляють норму, вони мусять ганятись за новинами і не мають часу їх якісно перевіряти».

Це одна з причин. Інша полягає в тому, що всі – редактори, журналісти, читачі – не відчувають потреби в перевірці інформації.

Зйомки австрійського серіалу у Львові – типовий фактоїд, себто факт, симульований для ЗМІ. У давнину це називали газетною качкою, маючи на увазі просто неправдиве повідомлення. Але кліпова свідомість і постінформаційне суспільство вносять свої корективи. Особливість фактоїда в тому, що йому зовсім не обов’язково бути правдивим – достатньо бути правдоподібним.

Аудиторія реагує на розвінчання чергового фактоїда, перш за все, роздратуванням. І причина цього роздратування не в тому, що її надурили, а в тому, що змусили вникати в подробиці, зупинятись на окремих фрагментах невпинного мерехтіння у стрічці.

Новини – це вже навіть не інфотейнмент, а справжнісінький ентертейнмент, до того ж, абсолютна більшість їх не впливає на життя споживача. А якщо так, то яка різниця, правда чи ні? Кому цікаво, який з епізодів серіалу «Вікінги» заснований на умовно реальних історичних подіях, який – на сагах, а який вигаданий сценаристами? Гарні костюми, напружений сюжет, ллється кров, дзвенять мечі, а в головній жіночій ролі наша вкраїнська Катя.

Аналогічна історія трапилась улітку 2013 року, коли Максим Саваневський містифікував українські ЗМІ новиною про визнання українського гімну найкращим у світі. Коли фейк розкрився, стандартною реакцією було «все одно наш гімн найкращий». Те саме стосується вічнозеленої байки про другу за милозвучністю мову у світі. Розчарований споживач інформації зазвичай мислить у цьому напрямку: може, воно й неправда, але могло би нею бути.

Так само мислить і споживач новини про розп’ятого хлопчика.

Для пасивних поглиначів контентного потоку, де новини переплетені з мемами, серіалами, астрологічними прогнозами і тестами «який ви коктейль?», відповідність повідомлення їхній картині світу важливіша за правдивість і достовірність. Можливо, хлопчика й не розпинали. Але ж могли! Можливо, Надія Савченко й не вбивала журналістів, але подивіться, який жорстокий лист вона написала Іллі Азару – отже, могла!

Тому за першим рівнем загрози – що в такий самий спосіб, у який вони поширили новину про песика, наші ЗМІ поширять руйнівний для Вкраїни кремлівський вірус, – є другий, менш виразний, але не менш грізний. Правдивість новин має дедалі менше значення, а ми все менш захищені від маніпуляцій, яких не зауважуємо, бо нам все одно, маніпулюють нами чи ні.

Чи справді журналісти поставилися б (і ставляться) відповідальніше до перевірки інформації, якби йшлося про щось важливіше? На жаль, спостереження й моніторингові дослідження доводять, що не обов’язково. Занадто велику частину суспільства становлять ті, кого війна не торкнулась у реальному житті й не завжди зачіпає у плані інформаційному й емоційному.

Для них війна – це той самий серіал. У новинах із війни важко розібратись, а для перевірки деколи потрібні особливі компетенції, експерти, додаткові джерела, час. Інсайди з фронту часто приходять від людей, оповитих ореолом мілітарної романтики, які пишуть про «двохсотих» і «броню», про яких не розбереш, чи це їхнє прізвище, чи позивний… Згадайте, як чарував Семен Семенченко, поки не зняв балаклаву.

Фейки, пов’язані з війною, армією, окупованими територіями, правоохоронними органами, судами, корупцією, фінансами, міжнародною політикою, поширюються в медіапросторі так само легко, як історія про песика. Це по-перше. Спростування будь-яких фейків охоплюють набагато меншу аудиторію, ніж самі фейки, це по-друге. Навіть після спростування фейки можуть поширюватись днями, тижнями, місяцями – по-третє.

Днями сотні користувачів соцмереж поширили історію про кровожерних поліцейських – «братка, я уже пострелял». Джерелом цієї історії, жодних підтверджень правдивості якої не існує, є фейсбук-сторінка адвоката потерпілих Тараса Ламаха:

«Все мои предположения подтвердились - было и стоящее авто которое "решетили" пистолетами системы "Форт", и охотничий "гон" где в пылу азарта охотники кричали "вали его", стрельба на поражение и много всего другого, но все по порядку. Сегодня о морально психологическом состоянии "защитников" народа, так вот, общаются они исключительно площадным, базарным матом. Фразы и предложения формировать членораздельно не могут в принципе. После убийства полицай сказал в полицейский эфир знаменательную фразу: "братка, ми хотели с тобой пострелять, я уже пострелял, у меня патронов не осталось... Я завалил этого пидора"…»

Серед зливних бачків і комсомольських правд, які з радісним галайканням оприлюднили цей допис, можна наґуґлити й пару пристойних видань. І жодного, яке спробувало перевірити ці факти. Для них фактом є не те, що поліцейські когось розстрілювали чи щось говорили в ефір, а те, що адвокат написав щось у фейсбуку. Але адвокат, як і будь-який користувач американської соцмережі, не несе за свій емоційний допис перед українським законом жодної відповідальності. Він добре знає, що робить: скандальний пост рознесуть мережею тисячі адептів паніки та істерики, й навіть ті, в чию картину світу «братка, я уже пострелял» не вписується, знатимуть, що не все з цією поліцією так однозначно.

Я можу наводити ще приклади. Ви самі їх знаєте. Їх дуже багато.

І є лише один вихід із цієї ситуації: дмухати на холодне. Робити меншу кількість новин, приділяти кожній новині трохи більше часу, але сприймати повідомлення в соцмережі не як інформацію, придатну до негайної публікації з припискою «про це повідомив у своєму фейсбуку», а як інформаційний привід. Який потребує перевірки, доповнення, критичного аналізу, балансу.

А інакше прийде комісар Рекс і вкусить вас за бочок.

* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
2461
Переглядів
Коментарі
Код:
Им'я:
Текст:
Коментувати
Коментувати
Нові тексти на ДМ
Опитування
/
Результати


На якому каналі, 
Ви помічаєте найбільше джинси?

Інші
Телеканал «1+1»
Телеканал «Інтер»
Телеканал «СТБ»
Телеканал «Новий канал»
Телеканал «ICTV»
Телеканал «Україна»
Телеканал «5 канал»
Телеканал новин «24»
Телеканал «112»
Телеканал «NEWS ONE»
Телеканал «ZIK»
Телеканал «Еспресо»
Не помічаю взагалі
Не знаю, що таке джинса
Коментар або свій варіант:


На якому каналі, 
Ви помічаєте найбільше джинси?

Інші
1.0% (3)
 
Телеканал «1+1»
7.8% (24)
 
Телеканал «Інтер»
20.6% (63)
 
Телеканал «СТБ»
2.6% (8)
 
Телеканал «Новий канал»
2.3% (7)
 
Телеканал «ICTV»
3.6% (11)
 
Телеканал «Україна»
13.1% (40)
 
Телеканал «5 канал»
7.5% (23)
 
Телеканал новин «24»
1.6% (5)
 
Телеканал «112»
2.9% (9)
 
Телеканал «NEWS ONE»
7.8% (24)
 
Телеканал «ZIK»
2.3% (7)
 
Телеканал «Еспресо»
3.3% (10)
 
Не помічаю взагалі
6.2% (19)
 
Не знаю, що таке джинса
14.1% (43)
 
Коментар або свій варіант:
3.3% (10)
 
Загалом відповідей: 306
2016 — 2017 Dev.
Andrey U. Chulkov
Develop