- Сьогодні було засідання, де руба ставилося питання про ефективність роботи комітету, - говорить Віталій Шевченко. - Найпринциповіші речі - стосуються оцінки діяльності Нацради з питань ТБ і РМ. Це питання комітетом не доведене до кінця через те, що на цей момент уже не виконується двоє рішень - дві постанови ВР- із пунктом про ротацію, що мала відбутися до 1 травня і інша постанова про висвітлення цієї сесії, що містила пункт, зобов’язуючий сесію до 20 листопада заслухати звіт НР. І все це не виконується з абсолютно політичних причин. Зрозуміло, що є якийсь кулуарний вплив на керівників ВР і на службовців апарату, які готують питання до порядку денного - з тим, щоб розгляд цих питань, по суті, заблокувати. Сьогодні на засіданні якраз йшлося, що зрештою пора задуматись над ефективністю роботи комітету. Бо створюється видимість роботи, а найпринциповіші питання тим часом вирішуються поза комітетом.

Я вважаю, що має бути дещо принциповішим голова комітету і не боятися підписувати документи, що засвідчують нашу позицію, а досі вона була однозначною. Більшість схилялася, що треба проводити ротацію Нацради, треба своєчасно заслухати її звіт. Можливо, з якимись наслідками і пропозиціями у постанові по звіту.

- Наступного тижня відбудеться слухання звіту Національної Ради?

- Поки що він не запланований. Ми сьогодні прийняли рішення звернутися до керівництва ВР, зокрема, до Степана Гавриша, бо саме він був відповідальний за той пункт по ротації, з питанням про невиконання Постанови. А також доручити Олександру Зінченкові як голові комітету - порушити питання про діяльність Нацради в плані ухвалення рішення про ротацію на погоджувальній раді. І на черговому засіданні комітету розглянути Проект постанови про проведення ротації(був такий внесений у вересні) та інші питання, пов’язані з оцінкою діяльності НР у 2000-2001році.

- Тобто, до 5 грудня Національна Рада не буде звітувати?

- Поки що ні, через те, що профільний комітет іще не запропонував ніяких рішень самій ВР. Це буде використано як черговий привід. Адже навіть тоді, коли комітет щодо ротації членів Нацради все подавав і навіть дублював, Іван Плющ на погоджувальній раді казав: "яка може бути ротація, коли комітет нічого не подав?". А насправді комітет неодноразово подавав документи, але вони не реєструвалися і поверталися.

- Кому відтягнення звіту Нацради та відсутність ротації її членів може бути вигідним?

- Дуже дивна позиція Плюща. Керівники такого рангу, як правило, мають інтереси щодо приборкання до своїх рук ЗМІ. А він, мабуть, єдиний не був помічений у цих драчках за ефір. Але при тому без ніяких пояснень стоїть на позиціях "не будемо і все". Здається, що його хтось використовує.

Я сам хочу запропонувати якісь неординарні рішення, щоб ці вузли порозрубувать. Якщо на 5 грудня нічого не зміниться в принципових підходах, то я, очевидно, ініціюватиму проект постанови ( і переконаний, що багато колег по комітету її теж підпишуть), де ми будемо просити ВР вивести нас із складу комітету, бо не має жодного глузду там працювати. Якщо є сенс взагалі займатися законодавчою роботою, то ніхто не забороняє депутатові вносити проекти, навіть якщо він до ніякого комітету не входить. Так навіщо сидіти у комітеті і ставити галочки, що ми розглянули чергові питання, а хтось там десь тішиться, що все це по великому рахунку блокується?

- В тому, що ротації Нацради до виборів не відбудеться – здається, ні в кого вже не має сумнівів. Дехто вважає, більш того, що подібна ротація зараз вигідна тільки тим, хто хоче, щоб взагалі Нацрада не функціонувала. Адже, мовляв, перед виборами через ВР важко буде провести інші кандидатури... Микола Княжицький говорить, що ротація НР суперечить рекомендаціям Ради Європи, а Микола Потураєв, що коли вона відбудеться, то матиме непередбачувані наслідки. Ці твердження, на вашу думку, мають якісь підстави?

- Ніяких наслідків не буде. Все це досить свіжо прозвучало, але якщо примірятись до того, що відбувається в Європі, слід зазначити, що Європа взагалі б не думалась формувати Нацраду за такими принципами - це, мабуть, український винахід. Як можна називати незалежним орган, що формується за схемою - 4 від Президента і 4 від ВР? Сама схема вже закладає принцип, що орган цей буде кон’юнктурно і політично зорієнтований та заангажований.

Діюча Нацрада зрозуміла буквально у перший тиждень своєї роботи, що вона мусить робити і чиї інтереси обслуговувати. Я завжди дивуюсь, коли чую, що надаються і плануються нові якісь гранти в програмах у галузі свободи слова і ЗМІ для нашої Нацради - щоб повезти її членів та десь повчити. Наша НР може сама навчить, кого завгодно. Біда її не в тому, що вона чогось не знає, а в тому, що вона знає усе на світі. Але при таких умовах формування до її складу проведені, врешті, 8 лобістів, які продемонстрували, що саме може цей орган, наділений, до речі, дуже немалими повноваженнями.

Як можна всерйоз сприймати принцип формування цього органу, коли спочатку Президент призначає свою половину, а потім дивиться, що можна собі відхопити ще із другої половини?

- Колишній керівник НТКУ Долганов якось говорив, що наразі роль суспільного ТБ виконує НТКУ. Зараз Долганова змінив Сторожук, який має безпосереднє відношення до створення суспільного мовлення. Адже згідно розпорядження Президента, він є членом робочої групи з питань організації Суспільного телебачення і радіомовлення. Які перспективи в УТ-1 можуть бути з огляду на це?

- Долганов говорив абсолютні дурниці. Те, що демонструвала за часів його керівництва Національна телекомпанія - якраз геть заперечувало принципи суспільного мовлення. Щодо джерел фінансування мовлення, щодо реклами, щодо одноосібного керівництва, відсутності будь-яких колегіальних підходів у формуванні органів, що визначають тематичну політику каналу... Не кажучи вже про те, що за своєю суттю це не тільки державна інформаційна система, а й якоюсь мірою і монопольна. Про яке Суспільне мовлення можна говорити? Це все одно, що на чорне говорити біле. Я думаю, що ці речі абсолютно розрізняє Сторожук і з ним про це можна говорити.

До речі, наступного четверга буде голосування Закону про процедуру призначення або увільнення з посад керівників Національної радіо- і телекомпаній, де закладено один з принципів, притаманних Суспільному мовленню. Закон спрямований на те , щоб керівники цих бюджетних систем обиралися з урахуванням консенсусів різних гілок влади. Я довго думав, чи взагалі варто цей закон подавати, бо принципово стояв на тому, що суспільне телебачення треба утворити замість державного. Я виходив з того, що державних ЗМІ не повинно існувати - їх треба повністю всі геть роздержавити. В нас є і концепція роздержавлення, інша річ, що до неї не доходить діло.

Тому я і побоююся, щоб лише вкраплення елементів Суспільного мовлення в практику Національої теле- і радіокомпанії не розмило самі критерії і підходи.

В цілому я стою на позиції "роздержавлення, заради осуспільнення".

- На які гроші має існувати суспільне мовлення? До речі, цього року у бюджет закладено, здається, у чотири рази менше коштів на фінансування НТКУ, ніж торік. Звідси, очевидно, і якість програм.

- Чимало членів бюджетного комітету вже другий рік стоять на тому, що взагалі нічого не треба закладати на Національне ТБ. Натомість, закладати гроші, що скеровуються Держкомінформполітики, який повинен цими грошима утримувати національні теле- і радіокомпанії шляхом держзамовлень. Держава повинна оплачувати держзамовлення – перш за все, освітні, культурологічні, інформаційні програми. Все інше має фінансуватися за рахунок господарчої діяльності каналу.

При системі держзамовлень буде можливість спитати, на що ці кошти витрачаються. А що стосується самого суспільного мовлення в ідеалі - воно могло б себе утримувати за абонплату, яка була б невеликою. Про це свідчать, до речі, існуючі розрахунки. Посилання на те, що наші громадяни, нібито, не здатні сплачувати Суспільне ТБ – лише блюзнірство. За цими розмовами стоять виключно політичні проблеми. Інша справа, що, в принципі, добре було б одночасно проводити і роздержавлення, і створення системи суспільного мовлення. Якби це провели одночасно, то уже з олівцем було доведено, які божевільно величезні гроші вивільняються при цьому з бюджету, що безрозсудно витрачаються зараз на утримання державних ЗМІ. Якби людям показали, скільки заощадиться і скільки заощаджених грошей можна направити на фінансування, лікування і навчання, то люди сказали б, що залюбки платитимуть абонплату. Багато хто зараз дивиться кабельне телебачення – сплачуючи певні гроші.

- До речі, про кабельне ТБ. Уже давно законопроект про нього лежить на розгляді у ВР приймається. Чому тут немає ніяких зрушень?

- Це важливий закон, який мав би бути нашим комітетом у цьому скликанні прийнятий і ми навіть не припускали, що він може бути не прийнятий. Мабуть, і це комусь вигідно. І прийняття його також всіляко стримується.

Але я вважаю, що дечого ми таки досягли. Мені випало побувати в Єревані, де європейські інституції провели в жовтні семінар для країн пострадянського простору. Тема була - форми суспільного мовлення. Виявляється, що всім присутнім, а там були вірмени, грузини, азербайджанці тощо під час вступу до Ради Європи створення Суспільного мовлення поставили за умову. І от вони, як по команді, свої національні телевізії і радіо поназивали суспільними і тепер нарікають на своїх "Долганових", які там керують. Вони всі з дивовижею дивилися на український досвід.

Навіть москвичі зазначили, що Україна створила досить цікаве для пострадянських умов законодавство про Суспільне мовлення. Єдине ...що його досі не вдалося запровадити в життя. А вони мають так зване суспільне мовлення і з подивом зазначають, що Україна має 20 законів в сфері ЗМІ, а вони мають лише 2-3, і думають, чи треба ще про суспільне мовлення робити чи ні, бо, по суті, нічого не змінилося. Це нагальна проблема для всіх країн СНД.

Так що в теоретичному плані ми просунули ситуацію. Багато в чому нам за роботу в цьому скликанні можна нарікати - багато чого не вийшло. Але ми створили непогану базу. А те, що практично не можна було змінити ситуацію, - то це не тільки від нас залежить. Якщо розібратися, то реальна влада не в нас. Ми більше язиками працюємо, а хтось рубильник вимикає.