3 жовтня „Підсумки” ТРК „Ера” розпочали випуск із розповіді про дані соціологічних опитувань служби „Український барометр”. Варто зацитувати початок матеріалу повністю: „Майже чверть опитаних соціологічною службою "Український барометр" вважають, що у конфлікті Ющенко – Тимошенко був правий глава держави, тоді як у правоту екс-прем’єра вірить кожен десятий. Водночас третина респондентів переконана: неправі обидві сторони, а виграв від того всього Віктор Янукович”. Тут вочевидь змішано відповіді на два різних запитання: хто був правий у конфлікті та хто від того виграв. Відтак матеріал (зважаючи на те, що надалі соціологічні дані не конкретизовано) - можливо, несвідомо - вийшов маніпулятивним: Віктор Ющенко та Юлія Тимошенко фігурують у негативному контексті („неправі”), а Віктор Янукович - у позитивному („виграв”). Хоча насправді зіставлено непорівнювані показники.

А от випуск ТСН ("1+1"), 19.30 розповідає про ті самі дані того саме „Українського барометру” цілковито інакше: „Провину ж за розкол президентської команди українці схильні більше покладати на самого президента та його оточення, і набагато меншою мірою на екс-прем’єра Тимошенко” . При тому не було озвучено жодної цифри; вищенаведена цитата належить журналістові у студії (його вступ до матеріалу складався рівно з трьох речень), а в репортажі до цих питань уже не поверталися, тези журналіста у студії не було деталізовано, а йшлося винятково про шанси політичних сил на виборах. Отже, оціночні судження не були підтверджені фактажем та аргументами. Навряд чи подію цю можна назвати головною подією дня, але саме 3 жовтня було завершено акцію „Здай помаранчеву символіку”, що її проводив „Союз молоді регіонів”. Більшість телеканалів приділили увагу власне подієвій стороні завершення акції: як учасники несли кошики зі зданою символікою до Секретаріату президента, як вимагали, щоб до них вийшов сам Ющенко. І майже ніхто (окрім, хіба що, „Підсумків” ТРК „Ера), навіть „Час” 5 каналу від 20.00, на акцентував увагу от на чому: активісти акції сподівалися, що вивозитимуть здану символіку кількома вантажівками, а вистачило їм кількох кошиків. Отже, акція, фактично, провалилася - тим часом із репортажів вона постала як цілком успішна. У тому ж „Часі”, як і в підсумкових „Новинах” Першого каналу, й у ТСН на „Плюсах”, були синхрони лише учасників акції та тих, хто здавав символіку. Про тих, хто приходив на Майдан, але висловлював підтримку владі, глядачі теж дізналися - але лише з розповідей сторонників акції, безпосередніх же синхронів її опонентів – не було.

4 жовтня подією дня, безперечно, було інтерв’ю Віктора Ющенка, підготоване й трансльоване чотирма телеканалами. Подія ця мала скандальний аспект: інтерв’ю йшло в запису й, як виявилося, у далеко не повному обсязі. Поміж тим, „Підсумки” ТРК „Ера” про це не обмовилися. А пасаж: „У порівнянні з попереднім, представництво мас-медія було скромним. Журналісти чотирьох каналів у досить вільній обстановці питали президента про нагальні проблеми української політики” викликає сумніви в коректності – інтерв’ю було від самого початку заплановане в такій формі, а тому оціночне судження щодо скромного представництва мас-медіа не було адекватним і могло змусити глядачів гадати, що це мас-медіа проігнорували президента з власної волі. Вечірні „Новини” Першого каналу також не згадали про урізання відзнятого часу. Хоча, з подальших інтерв’ю віце-президента каналу Андрія Шевченка випливало, що це в тому числі і саме проблеми з монтажем у приміщенні НТКУ (не встигли вчасно змонтувати) призвели до скандалу. Виступаючи наступного дня у прямому ефірі на радіо „Свобода”, Андрій Шевченко пояснював відбраковування більшості відзнятого матеріалу прагненням зробити інтерв’ю динамічним та видовищним – отже, наявною була режисура, судячи зі слів пана Шевченка, самочинна. Добре хоч, ніхто не здогадався змусити Ющенка відкривати рота під фонограму, записану самим Андрієм Шевченком – ото була б динаміка! – але тим самим президента та його прес-службу було сильно підставлено, бо його запідозрили в цензуруванні матеріалу. Щоправда, «ТК» з достовірних джерел відомо, як і більшості наших колег, що під час монтажу на НТКУ був-таки присутній представник прес-служби Президента, але який на той момент ще не набув офіційного статусу.

Що ж до випуску „Новин”, то, подавши два коротеньких фрагменти з інтерв’ю, випуск дав синхрони п’яти народних депутатів України (від провладних та опозиційних фракцій) та екс-президента Леоніда Кучми. Синхрони було присвячено не оцінці інтерв’ю, а очікуванням від нього – бо їх було взято ще до ефіру. Коли ж ці синхрони з’явилися у випуску новин уже після появи інтерв’ю в ефірі, це виглядало досить дивно.

Підсумковий випуск ТСН на „Плюсах” теж не згадав про прикру обставину, натомість журналіст у студії у вступі до матеріалу заявив: „Експерти й досі чекають, коли у кадровій політиці президента проявляться можливі таємні домовленості з членами Партії Регіонів”. У глядачів мусило скластися враження, ніби таємні домовленості, радше за все, є, й що Партія регіонів неодмінно мусить здобути якісь посади. Припущення було видане за аналіз наявного стану речей. В одному з наступних матеріалів – на жаль, лише констативно – було згадано про висловлювання Миколи Томенка про те, що, хоча президентом України є Віктор Ющенко, державою керують люди Леоніда Кучми. Це дещо перегукувалося з топ-темою випуску й було відсунуто в середину випуску навряд чи виправдано.

Інтерівські „Подробности. Итоги дня” згадали про препарування матеріалу інтерв’ю Президента – канал був одним із інтерв’юерів, додавши: „За свідченнями присутніх, на розмові нічого суттєвого у вирізаній годині не було”. Утім, „Інтер”, як він це часто практикує, вочевидь, прагнув надати матеріалові про виступ президента заздалегідь завдану тональність, заздалегідь завдане сприйняття, буцімто нічого суттєвого не було не лише у вирізаній частині, а й узагалі: „Чогось кардинально нового Ющенко не розказав. Те, що коїлось в країні раніше, називав словами «розчарування», «непорозуміння», «неефективність», а те, що буде – «стабільність», «унікальність», «чесність» і «за кордоном позаздрять»”. Весь матеріал був просякнутий такою собі легкою, дещо зверхньою іронією, наприклад: „Президент задоволений, його оточення – чесні люди”.

А от за матеріалом про виступ Ющенка пішов майже такий самий за хронометражем сюжет… про інтерв’ю Леоніда Кучми. Дуже важко уникнути враження, що випуск було зверстано саме так із метою: порівнюйте й робіть висновки, хто є справжній президент. Інформаційний привід, яким пролунав у випуску, дуже важко коментувати: „Леонід Кучма проводив якусь акцію у своєму фонді, як журналісти почали розпитувати, що він думає про події в країні”. Мабуть, глядачі не відмовилися б дізнатися про те, яку саме акцію проводив Кучма.

«События» (ТРК „Україна”, 21.00) дали дуже стислий матеріал про інтерв’ю президента, не деталізувавши його положення, - ніби лише задля годиться, не бажаючи привертати до інтерв’ю надмірну увагу глядачів.

Не згадали про скорочення інтерв’ю пррезидента „Новини” Першого каналу від 21.00 і 5 жовтня. А серед парламентарів, що оцінювали інтерв’ю, було дано синхрони лише Нестора Шуфрича та Петра Симоненка. „Проющенківську” сторону репрезентували синхрони Ірини Геращенко, прес-секретаря Президента, та Владислава Каськіва, його радника, лідера «Пори». Виникає запитання: чому такі невідповідні рівні оцінювачів? Збалансованим такий підбір синхронів навряд чи можна назвати.

Також напрошується ще одне запитання, на яке важко дати однозначну відповідь. З одного боку, фракція СДПУ(о) існує у Верховній Раді, вона є дуже активною. З іншого боку, згідно з соціологічними дослідженнями, рівень підтримки цієї партії в суспільстві становить аж менше 2%. То чи виправданою є така вже велика увага телевізійників до цієї партії, така часта поява на екранах членів її фракції в парламенті? Чи не править невідповідна до популярності партії кількість згадувань про неї в ефірі в підсумку за свого роду рекламу? Повторюю: однозначну відповідь на це питання дати непросто, але проблема від того не зникає.

Привернуло увагу й перше речення ведучого «Новин»: „Віктор Ющенко прорвав інформаційну мовчанку”. Прорвати, взагалі-то, можна блокаду, а мовчанку – лише перервати. Напевне, саме це журналіст і мав на увазі, от тільки чіткість його дикції, як то кажуть, залишала бажати...

Головною подією дня мало б стати рішення ПАРЄ продовжити моніторинг щодо України. „Підсумки” ТРК „Ера” про це не згадали. Вечірні „Новини” Першого каналу та підсумковий випуск ТСН („1+1”) розмістили повідомлення про це у середині випусків, причому були вони доволі оглядовими, малодеталізованими, а з „Новин” неможливо було зрозуміти, що ця подія є досить тривожним дзвіночком для України та її іміджу в Європі. Інтерівські „Подробности” від 20.00, також розмістивши повідомлення про це подалі від початку, подали його набагато пізніше від матеріалу про події навколо парламентської комісії з розслідування вбивства Георгія Гонгадзе, зробленого у форматі суперечки, такого собі скандальчику між представниками Народної партії та СПУ, що навряд чи можна назвати таким уже адекватним. „Час” 5 каналу – чи не єдиний випуск новин, що дав досить розгорнутий матеріал про подію, з синхронами Ханне Северінсен та Ренате Вольвенд. Хоча теж поставив його ближче до кінця випуску, до подій у світі. Надто незрозумілим це є на тлі того факту, що повідомлення про початок у Львові форуму Україна – ЄС відкривало випуск.

«События» ТРК «Украина» дали повідомлення лише про те, що у Страсбурзі представники Росії звинуватили Україну в порушенні мовних прав російськомовних громадян, зокрема, в Криму, а представники України заявляли про проблеми з „национальным языком” – саме так у матеріалі. (А російська мова, отже, інтернаціональна? Чи безнаціональна? Чи антинаціональна?). Привернув увагу інший матеріал випуску, першим реченням якого було таке: „Меморандум между властью и оппозицией теряет свою силу”. Наступне речення роз’яснювало: „Виктор Янукович может отозвать свою подпись под документом”. Узагалі-то, стосовно будь-якого документа вислів „втрачає чинність” („теряет силу”) означає: віднині документ стає нечинним. Саме так цей вислів лише й може бути сприйнято, оскільки уявити собі втрачання чинності документом як тривалий процес навряд чи можливо. А потім виявляється, що Янукович лише може відкликати свій підпис, лише розглядає таку можливість. Отже, оцінка не відповідає фактажеві, але завдає сприйняття події.

6 жовтня випуск ерівських „Підсумків” привернув увагу матеріалом, що починався зі слів журналіста у студії: „Навесні уряд Єханурова може опинитися у кризовому стані. Такі побоювання є у політологів”. Далі йдуть синхрони політологів, із яких лише думку Володимира Малінковича до певної міри – саме до певної міри! – можна вважати за передбачення кризи. Слова Сергія Толстова, Андрія Єрмолаєва та Володимира Фесенка за найбільшого бажання неможливо витлумачити таким чином. Але журналіст нав’язує глядачам свій висновок, який, як потім виявляється, з матеріалу не випливає; утім, глядачі змушені слухати політологів саме під тим кутом зору, який навіяв їм журналіст.

Подією дня було перебування Віктора Ющенка у Львові на форумі Україна – ЄС. І ерівські „Підсумки”, і вечірні „Новини” Першого каналу переповіли суто офіційну інформацію, давши лише офіційний погляд на подію. Хоча йшлося там і про суперечливі моменти, такі як перспективи вступу України до СОТ цього року, питання приватизації, відновлення довіри інвесторів до України тощо, а також про маніфестації львів’ян.

А от підсумковий випуск ТСН на „1+1” вважав головною подією дня „презентацію в Брюсселі нового українського уряду”. Можливо, це – моє особисте враження, але вживання слова „презентація” знижує рівень події й може викликати у глядачів враження, ніби глава уряду їздив до Брюсселя без особливо важливої мети. Тоді як вечірні „Новини” Першого каналу назвали метою поїздки зустріч Єханурова з керівниками ЄС. Отже, ТСН подав інформацію викривленою – хай, навіть, можливо, й ненавмисне?

„Віктор Ющенко сьогодні у Львові намагався вбити двох зайців. Бізнесменів переконував, що тепер їм стане жити вільно та безпечно, звичайно, чесним. А електорату на площі розповідав мотивацію вчинків нової влади”, - так розпочали перший матеріал свого випуску інтерівські „Подробности. Итоги дня”. З контексту матеріалу дуже важко було зрозуміти, що президент перебував у Львові не просто з візитом до міста чи до області.

Інша резонансна – на межі скандалу – подія дня: підписавши закон, що надає недоторканність депутатам місцевих рад, Віктор Ющенко наступного ж дня висловив бажання оспорити його в Конституційному суді. А напередодні підписання закону висловлювався проти недоторканності. Надалі в різних ЗМІ здійнявся потужний шквал звинувачень президента в непослідовності, у відсутності логіки дій. «События» ТРК „Україна” розпочали випуск саме з цієї теми. Щоправда, після присвяченого саме цьому вступу, більша частина сюжету була присвячено перебуванню президента у Львові, й лише під кінець знову пролунала ця тема. Далі йшлося про те, що Янукович розцінив підписання Ющенком закону як перемогу опозиції, а Юрій Луценко в разі схвального рішення КС пообіцяв піти у відставку. Прикметно, що матеріал про Януковича складався з синхрону самого Януковича та переповідання його слів журналістом. Ані коментарів, ані синхронів, що давали б інший погляд на рішення Ющенка – не було. Відтак слова Януковича: „До тех пор, пока наша страна не будет иметь демократической системы и стандартов соответствующих. Пока будет у нас произвол власти” виглядали як істина в останній інстанції та змушували глядачів повірити, що все сказане насправді має місце. Отже, є наявною не лише незбалансованість, а й прихована мета матеріалу на самісінькій межі підміни його теми – розповідаючи про конкретну подію, навіяти глядачам певні загальноідеологічні настанови. Слова Луценка: «Более тысячи представителей власти обвиняются в должностных преступлениях, которые нанесли вред государству на сумму более 18 миллиардов гривен” навряд чи є антитезою словам Януковича, вони не ставлять їх під сумнів. Тож, іще один маніпулятивний прийом – різноаспектність точок зору, які формально мусили б збалансовувати одна одну.

„Час” 5 каналу старанно подав у якості коментарів до підписання закону про недоторканість Ющенком синхрони депутатів від ПРП, БЮТ, СПУ та ПР (овва! А від НСНУ – ні), але далі суто інформативного підходу, далі звичайної констатації факту події – мовляв, відбулося те-то й те-то – не пішов. Підсумковий випуск ТСН теж обмежився лише констатацією з синхронами Юрія Кармазіна (НСНУ, супротивник недоторканності) та Олександра Пеклушенка („Регіони України”, прихильник). Вечірні „Новини” Першого каналу звернули увагу на непослідовність президента й дали синхрони Олександра Мороза (прихильника недоторканності, як випливає з синхрону, хоча чітко артикульоване це не було), Андрія Шкіля та депутата Фастівської міськради Олександра Ярового (супротивників) та Олега Зарубінського з НДП, що вважає: Ющенко змушений був підписати закон, зважаючи на позицію певних політичних сил.„Підсумки” ТРК „Ера” про цю подію взагалі не згадали! 7 жовтня ерівські „Підсумки” розпочали випуск із матеріалу про те, що Віктор Ющенко вважає, що головна причина невдач уряду Юлії Тимошенко „не в тому, що уряд мав дефіцит знань чи дефіцит професійності, а в тому, що акценти діяльності уряду почали радикально змінюватися з економічних і прагматичних, і перейшли в політичну сферу”. Це - погляд з одного боку. Іншого - не дано. А ще й іронічні слова журналіста: „Виявляється, урядовці, тепер вже з префіксом "екс", просто опинилися не в той час і не в тому місці” зробили матеріал взірцево незбалансованим та пропагандистським. І - неймовірно, але факт - у матеріалі не було жодного слова про те, де, кому й за яких обставин президент це сказав.

Щоправда, один із наступних матеріалів, присвячений проблемам відкритості влади, міг би претендувати на об’єктивність та аналітичність. („Відкритість влади визначають трьома чинниками. Це, по-перше, якість нормативно-правового забезпечення, той самий не налаштований інструмент. Це, по-друге, доступ громадян до інформації. Це, по-третє, рівень політичної культури. В наших реаліях це, наприклад, неаргументовані звинувачення Зінченка на адресу буцімто корупціонера Порошенка або закиди Жванія в бік Тимошенко – мовляв, остання шляхом шантажу розставляла потрібних людей. В наших реаліях політична культура – це коли у половини урядовців свій список підприємств, приватизацію яких треба переглянути. А інша половина уряду про це нічого не знає”). Якби не дуже двозначний висновок: „В наших реаліях відкритість – це поняття аж надто філософське, аби мати межі”, який міг навіяти глядачам думку про хибність відкритості за наших умов.

Наступний матеріал «Ери» був присвячений проблемі недоторканності, що залишається найрезонанснішою темою. Журналіст назвав дві причини підписання Ющенком закону: він не встиг накласти вето, а також пішов назустріч опозиції. У синхронах політологів думки розділилися: Володимир Шуваєв вважає, що недоторканність є захистом проти тиску на депутатів, Сергій Телешун та Володимир Фесенко є прихильниками недоторканності, лише пов’язаної з виконанням депутатами своїх функцій, Володимир Маленкович вважає, що недоторканність для депутатів місцевих рад є компенсацією мільйонерам за втрату можливості бути обраними до Верховної Ради за мажоритарними округами. Утім, синхрон Маленковича перервався на півслові, й чітко сформулювати свою думку політолог не встиг. Що навряд чи є прийнятним - і щодо політолога, й щодо глядачів.

„Подробности” від 20.00 на „Інтері” зачепили проблему недоторканності в матеріалі про паралельні, за словами Миколи Томенка, курси НСНУ та БЮТ на виборах, у фразі журналістки: „По словам Томенко, глава государства совершает одну ошибку за другой. Например, подписывает указ о неприкосновенности депутатов местных советов, а также слишком много времени уделяет партийным делам”.

Що ж до підсумкових телепрограм у вихідні, то й тут історію з законом майже не було згадано – чомусь на більшості каналів у вихідні домінує концепція „легеньких новин”. Отут, мабуть, саме час зробити таке зауваження. Так, Віктор Ющенко підписав закон, що надає недоторканність депутатам усіх без винятку рад. Але чи було це такою вже помилкою? По-перше, він не встиг вчасно накласти вето - й не підписати закон було б порушенням Конституції. Як би це сприйняли опоненти Ющенка - зовсім не важко уявити. (Не кажучи вже про те, що порушення Конституції було б порушенням Конституції, безвідносно до реакції опозиції). Він мусив, за словами того ж Томенка, влаштувати рознос своєму Секретаріату? Добре, але це не зняло б питання: що робити з законом. Отже, іншого законного виходу Ющенко не мав. По-друге ж, за закон проголосували 270 депутатів за відсутності дуже багатьох їхніх колег. Експерти сходилися до думки, що в разі більшої присутності закон цілком міг би набрати конституційну більшість. А отже, накладене Ющенком гіпотетичне вето могло б бути подолане, грубо кажучи, наступного ж дня. То чи не стикаємося ми з прикладом явища, що є помітним досить часто: ведучи мову про відкритість влади, насправді мають на увазі (й вимагають її) прямолінійність, відсутність маневрування, тактичних кроків? Тим часом, відкритість аж ніяк не дорівнює прямолінійності.

Інші події дня 7 жовтня - зустріч Ющенка з регіональними журналістами, переговори Єханурова з лідерами НАТО - всі канали висвітлювали здебільшого в суто інформаційному ключі. Хіба що „Подробности. Итоги дня” на „Інтері” зробили помітний акцент на поясненнях Ющенка щодо підписання меморандуму та його стосунків із Януковичем. Не утримався випуск від порівняння Ющенка з Януковичем: „Якщо Янукович сам подався в регіони доносити до людей свої думки, то Ющенко для цього зібрав у Києві журналістів з областей”.

Тож, протягом тижня резонансні події, як на мій особистий погляд, не знайшли свого належного відображення. І якщо теленовини ще намагалися дати глядачам відповіді на запитання „що?” й „як?”, то запитання „чому?” та „що це означає?” залишалися часто-густо без відповідей. Глядачі мусили знати, не розуміючи – або заповнювати ці пробіли чи то з газет, чи то, для більшості, з чуток або здогадок.

Борис Бахтєєв, «Детектор медіа»

Читайте також:

Ющенка "порізали" надто сильно

Ющенка покажуть без вилучень і обмежень?

5 канал сподівається отримати вирізані фрагменти інтерв’ю Ющенка

Віктор Ющенко сьогодні розмовлятиме з глядачами чотирьох каналів в єдиній версії запису

Сегодня Ющенко даст интервью четырем телеканалам

Недоторканність: неприпустиме зло чи світова практика?

В п'ятницю Ющенко зустрінеться з представниками ЗМІ (анонс) - оновлено

Більшість міністрів зберегли свої пости

Северінсен загострила звіт по Україні в питанні замовників Гонгадзе