Низка українських журналістів та експертів, залучених у роботу з міжнародною аудиторією, висловили категоричну незгоду з ідеєю створення Міністерства інформаційної політики. Про це йдеться в їхньому відкритому зверненні до Президента України, прем'єр-міністра та голови Верховної Ради.
Автори звернення наголошують, що спроби держави Україна вести власну «контрпропаганду» підривають довіру до українських інформаційних джерел та до України взагалі.
На їхню думку, держава має не «очолювати» інформаційний процес, а бути партнером ефективних ініціатив, які вже народилися, та підтримувати їх.
Автори звернення закликають владу взаємодіяти з професійними (приватними і громадськими) гравцями в інформаційному середовищі, зокрема у використанні меседжів, які вони виробляють, та каналів комунікації, які вони будують.
Також владі, на думку підписантів звернення, необхідно готувати належних якісних спікерів, які могли би професійно комунікувати назовні. Крім того, від державних інституцій чекають надання організаційної та фінансової підтримки для комунікаційних ініціатив, які вже існують в Україні.
«Детектор медіа» публікує повний текст звернення:
Президентові України
Прем'єр-міністрові України
Верховній Раді України
Звернення
українських журналістів, експертів та активістів, залучених у роботу з міжнародною аудиторією
Ми, представники інституцій, що займаються комунікацією з міжнародною аудиторією, висловлюємо свою категоричну незгоду з ідеєю створення «Міністерства інформаційної політики», що була озвучена минулого тижня.
Наш досвід спілкування з міжнародними (зокрема, західними) журналістами, дипломатами, політиками, інтелектуалами та особами, що ухвалюють рішення, свідчить про велику підозру, яку наші закордонні партнери мають щодо спроб України вести свою власну «контрпропаганду». Будь-які спроби централізованого державного пливу на інформаційну сферу сприймаються серед наших західних партнерів як змагання з Російською Федерацією в сфері пропаганди, тобто поширенні неправдивої чи однобокої інформації. А тому подібні спроби одразу підривають довіру до українських інформаційних джерел та до України взагалі. Це, своєю чергою, шкодить спробам побудувати новий імідж України як демократичної та інвестиційно привабливої країни, де держава створює середовище для вільних гравців, а не прагне контролювати цих гравців.
Ми вважаємо, що створення Міністерства інформаційної політики суперечить ідеалам Революції гідності. Якщо Революція гідності прагнула контролю суспільства над державними інституціями, то ідея створення Міністерства інформполітики несе ризик контролю держави над суспільством в інформаційній сфері.
На нашу думку, набагато ефективнішим інструментом протидії російській пропаганді та позиціонування України в інформаційній війні, яка ведеться проти неї, є присутність політичних лідерів України в інформаційному просторі з чіткими меседжами та поясненнями своїх рішень, а також постійна горизонтальна комунікація активних українських та міжнародних гравців в інформаційній сфері. Кожна інституція (державний орган, медіа, НУО) мають свій порядок денний, свою редакційну політику і свій простір свободи, але регулярна взаємодія між ними і координовані відповіді на ключові виклики уже зараз мають потужний кумулятивний ефект. На нашу думку, держава має не «очолювати» інформаційний процес, а бути партнером ефективних ініціатив, які вже народилися, та підтримувати їх.
На сьогодні нагальними завданнями України в інформаційній сфері є:
а) взаємодія влади з професійними (приватними і громадськими) гравцями в інформаційному середовищі, зокрема у використанні меседжів, які вони виробляють, та каналів комунікації, які вони будують;
б) підготовка належних якісних спікерів від влади, які могли би професійно комунікувати назовні;
в) надання організаційної та фінансової підтримки з боку державних інституцій для комунікаційних ініціатив, які вже існують в Україні.
Це звернення підписали (в абетковому порядку):
Альона Гетьманчук, директор Інституту світової політики
Наталя Гуменюк, головний редактор Hromadske International
Костянтин Квурт, голова правління МГО «Інтерньюз-Україна»
Наталя Кононенко, науковий співробітник Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАН України
Андрій Круглашов, керівник руху «Чесно»
Оксана Мельничук, президент Асоціації міжнародної промоції та комунікацій «ПромКом»
Ольга Токарюк, редактор міжнародного відділу «Громадське ТБ»
Євген Федченко, керівник проекту StopFake
Оксана Форостина, відповідальна редакторка часопису «Критика»
Аля Шандра, головний редактор Euromaidan Press
Нагадаємо, 2 грудня Верховна Рада 288 голосами призначила «пакетом» новий склад Кабінету Міністрів України і, зокрема, призначила народного депутата від «Блоку Петра Порошенка» Юрія Стеця на посаду міністра інформаційної політики (такого міністерства дотепер не існувало).
Наміри влади створити міністерство інформаційної політики викликали гостро критичну реакцію медійників і журналістів.
3 грудня новопризначений міністр презентував проект положення про Міністерство інформаційної політики, що спричинило ще більшу дискусію щодо доцільності створення відомства та його ймовірних повноважень.
Своє занепокоєння створенням в Україні державного органу з контролю інформації висловили представниця ОБСЄ з питань свободи медіа Дуня Міятович, Міжнародна і Європейська федерації журналістів, Комітет захисту журналістів, «Репортери без кордонів».
В Україні проти створення так званого «міністерства правди» виступили рух «Стоп цензурі!», Незалежна медіа-профспілка України.
Низка акцій протесту проти створення міністерства пройшла в регіонах: у Кіровограді, Запоріжжі, Миколаєві.
«Детектор медіа»
