вноситься народними депутатами України

М. Томенком, Ю. Артеменком, В. Яворівським, М. Баграевим

З А К О Н У К Р А Ї Н И

Про внесення змін до Закону України

“Про телебачення і радіомовлення”

(нова редакція)


Верховна Рада України постановляє:

Внести до Закону України “Про телебачення і радіомовлення” (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., №10, ст. 43; 1995 р., №13, ст. 85; 1996 р., №5, ст. 18; 1997 р., №15, ст. 115; 1998 р., № 2, ст. 6, №34, ст. 233, №49, ст. 302; 1999 р., № 41, ст. 373; 2000 р., ; № 27, ст. 213; 2000 р., № 32, ст. 257) зміни, виклавши його у такій редакції:


ЗАКОН УКРАЇНИ

Про телебачення і радіомовлення


Цей Закон відповідно до Конституції України визначає засади створення та діяльності аудіовізуальних засобів масової інформації, регулює діяльність телерадіоорганізацій на території України, визначає правові, економічні, соціальні, організаційні умови їх функціонування, спрямовані на реалізацію свободи слова, прав громадян на отримання повної, достовірної та оперативної інформації, на відкрите і вільне обговорення суспільних питань.


РОЗДІЛ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ




Стаття 1. Визначення термінів

Для цілей цього Закону вживаються такі терміни:

абонент - юридична або фізична особа, яка користується послугами телерадіомовлення на договірних засадах;

абонентська плата - оплата абонентів за користування послугами телерадіомовлення, багатоканального телерадіомовлення на договірних засадах згідно з умовами договору;

аудіовізуальна інформація – будь які сигнали, які поширюється каналами мовлення та приймається споживачами через зорові та/чи слухові рецептори;

аудіовізуальні засоби масової інформації – засоби масової інформації, які поширюють аудіовізуальну інформацію в ефірі, та за допомогою багатоканального телерадіомовлення;

аудіовізуальний твір – частина телерадіопрограм, яка є об’єктом авторського права, має сталу тривалість, авторську назву і власну концепцію, складається з епізодів поєднаних між собою творчим задумом і зображувальними чи звуковими засобами, та яка є результатом спільної діяльності авторів, виконавців і виробників.

багатофункціональна мережа – комплекс поєднаних у єдиному технологічному процесі технічних засобів і споруд, який використовується для надання абонентам послуг, в тому числі багатоканального телерадіомовлення, і має технологічний ресурс достатній для забезпечення одночасного поширення аудіовізуальної інформації та цифрових масивів.

багатоканальне телерадіомовлення – первісне розповсюдження наземним передавальним пристроєм, багатофункціональними мережами, кабельними (проводовими) мережами, цифровими ефірними мережами або з використанням супутника будь-якого типу, у кодованому чи некодованому вигляді, аудіовізуальної інформації для приймання абонентами. Цей термін не включає зв'язок, що здійснюється на індивідуальний запит;

власний продукт - аудіовізуальний твір виготовлений безпосередньо даною телерадіоорганізацією;

власник телерадіоорганізації – фізична або юридична особа, яка набула права власності на телерадіоорганізацію як засіб масової інформації в результаті його заснування або в інший спосіб передбачений цивільним кодексом України;

вітчизняний продукт – аудіовізуальний твір виконавцями та/або виробниками якого є громадяни України

громадські телерадіоорганізації – неприбуткові аудіовізуальні засоби масової інформації, які створені та фінансуються територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

ефірний час - проміжок часу, впродовж якого відповідно до ліцензії виданої Національною радою, телерадіоорганізація здійснює трансляцію програм;

журналіст телерадіоорганізації – творчий працівник телерадіоорганізації, який за родом своєї діяльності має право збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб та несе персональну відповідальність за її достовірність та законність відповідно до законодавства України;

загальнонаціональний канал мовлення - сукупність технічних засобів з частотними присвоєннями, призначених для поширення аудіовізуальної інформації не менш ніж на 23 населення України;

канал мовлення - сукупність технічних засобів з частотними присвоєннями, призначених для поширення аудіовізуальної інформації на територію, що визначається параметрами технічних засобів мовлення;

комерційні телерадіоорганізації - телерадіоорганізації, чиї статутні документи передбачають можливість отримання прибутку і власниками яких не є органи державної влади та/ або органи місцевого самоврядування;

конкурсний відбір – визначена цим законом процедура забезпечення інформаційних потреб суспільства, ефективного та раціонального використання радіочастотного ресурсу.

ліцензія – дозвільний документ державного зразка, який видається Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення, що дає право аудіовізуальному засобу масової інформації на створення і використання каналу мовлення та часу мовлення для поширення аудіовізуальної інформації на визначеному каналі мовлення на встановлений строк;

ліцензіат (власник ліцензії) - телерадіоорганізація, на ім’я якої Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення видано ліцензію;

ліцензійні умови – установлений законодавством вичерпний перелік організаційних, технічних, кваліфікаційних та інших спеціальних вимог, обов’язкових для виконання, що визначені ліцензією;

логотип – постійний музичний, словесний, образотворчий або об’ємний знак, комбінований з літерами, цифрами, словами, музикою або без них, що є торговим знаком аудіовізуального засобу масової інформації (телерадіоорганізації) і захищений відповідно до законодавства України;

мовлення (телерадіомовлення) - діяльність, яка включає в себе весь комплекс технологічних і творчих процесів, в тому числі: збір, зберігання, обробку та поширення аудіовізуальної інформації за допомогою каналів мовлення для безпосереднього прийому споживачами;

місцевий канал мовлення - канал мовлення, призначений для поширення аудіовізуальної інформації з використанням одного передавача;

музичний твір (фонограма) - звуковий запис будь-якого музичного виконання з текстом, чи без нього та який є об’єктом авторського права; Національна телекомпанія, Національна радіокомпанія - державні телерадіоорганізації, що ведуть мовлення на загальнонаціональних каналах мовлення і співзасновані Верховною Радою України та Президентом України;

оператор багатофункціональної мережі - юридична особа, що здійснює господарську діяльність з експлуатації багатофункціональної мережі та забезпечує технічну можливість надання послуг багатоканального телерадіомовлення;

організація багатоканального телерадіомовлення - юридична особа, яка надає послуги багатоканального телебачення з застосуванням власної багатофункціональної мережі та/або багатофункціональних мереж інших операторів;

продюсер – особа, яка організовує або організовує та фінансує створення аудіовізуальних творів чи програм (передач);

послуга багатоканального телерадіомовлення - продукт діяльності організації по наданню абонентам можливості перегляду пакетів програм, що включає комплекс технологічних та управлінських процесів, в тому числі: збір, формування, обробку, пряму трансляцію та доставку сигналів, що несуть програми на визначеній території ;

пряма трансляція - безпосереднє розповсюдження теле- або радіопередач без попереднього запису і монтажу;

програма (телерадіопрограма) - сукупність аудіовізуальних чи музичних творів, які призначені для розповсюдження однією телерадіоорганізацією в певній послідовності та поєднані між собою програмною концепцією та форматом мовлення;

програмна концепція мовлення (формат) - обов’язковий додаток до ліцензії на мовлення, яким визначаються основні змістовні та творчі характеристики мовлення відповідно до вимог цього Закону;

пропаганда - неодноразове цілеспрямоване безпідставне загострення уваги споживачів на об’єкти та/або його дії (діяльність), що супроводжується присутністю такої інформації в інформаційних та інших передачах; працівник телерадіоорганізації - штатний працівник телерадіоорганізації, який за характером своєї професійної діяльності не бере участі у створенні телерадіопередач та програм;

прихована реклама – інформація про товари чи послуги, що розповсюджується шляхом включення її до новин, репортажів, різножанрових передач, демонструється ведучим, диктором чи в інший спосіб, яка цілеспрямовано звертає увагу споживачів на товари чи послуги і не позначена рубриками "Реклама" чи "На правах реклами";

розклад мовлення телерадіоорганізацій - відкрита інформація телерадіоорганізацій про послідовність виходу в ефір та хронометраж аудіовізуальних творів упродовж певного визначеного відрізку часу; регіональний канал мовлення - канал мовлення призначений для трансляції аудіовізуальної інформації на декілька областей але не більше ніж для 2/3 населення України;

ретрансляція - одночасний прийом і передача однією телерадіоорганізацією аудіовізуальної інформації, яка поширюються іншою телерадіоорганізацію при здійсненні мовлення;

система колективного прийому - комплекс обладнання який забезпечує прийом теле чи радіопрограм телерадіоорганізацій будь-якої організаційно-правової форми споживачами, що мешкають в одному будинку за допомогою приймальних засобів без права наступного розповсюдження цих програм;

соціальне телерадіомовлення – виробництво та розповсюдження телерадіоорганізаціями аудіовізуальної інформації для людей, які мають фізичні чи психічні вади, а також освітнього, навчального, пізнавального, дитячого, екологічного, суспільно важливого та довідкового спрямування;

спонсор - фізична чи юридична особа, яка власними коштами здійснює фінансування виробництва аудіовізуальних творів з метою популяризації свого імені, назви чи торгової марки;

спонсорство - участь спонсора у фінансуванні виробництва аудіовізуальних творів з метою популяризації свого імені, назви чи торгової марки;

суборенда каналу мовлення - юридично оформлена або прихована поступка каналом (часом) мовлення іншій юридичній чи фізичній особі за кошти чи безоплатно, включаючи систематичну ретрансляцію програм та передач інших телерадіоорганізацій без відповідного ліцензійного дозволу Національної ради;

суспільне телерадіомовлення – система неприбуткових аудіовізуальних засобів масової інформації, які створені спільно Верховною Радою України та Президентом України та фінансуються в установленому законодавством порядку;

творчий працівник телерадіоорганізації - штатний чи позаштатний працівник телерадіоорганізації, який за характером своєї професійної діяльності бере участь у створенні аудіовізуальної інформації;

телерадіоорганізація (аудіовізуальний засіб масової інформації) - юридична особа, зареєстрована у встановленому законодавством порядку, яка має право виробляти та у випадку отримання відповідної ліцензії розповсюджувати аудіовізуальні твори;

телерадіомовлення - виробництво та/або розповсюдження аудіовізуальної інформації технічними засобами мовлення;

телетекст - телевізійна програма, яка складається з набору текстів та нерухомих зображень (образів), що передаються телеглядачам за допомогою телевізійного сигналу із звичайною програмою в порядку та в час, який вони обирають;

технічні засоби мовлення - сукупність радіоелектронних засобів та технічних пристроїв, за допомогою яких аудіовізуальна інформація доводиться до споживачів;

трансляція (телерадіотрансляція) - розповсюдження аудіовізуальної інформації у відкритому або кодованому вигляді для безпосереднього прийому аудиторією за допомогою технічних засобів шляхом випромінювання електромагнітних сигналів через відкрите середовище (ефір) або закрите штучне середовище;

універсальна послуга багатоканального телерадіомовлення - продукт діяльності організації багатоканального телерадіомовлення, спрямований на задоволення потреб усіх абонентів, у тому числі малозабезпечених, шляхом надання можливості перегляду аудіовізуальних творів, які поширюються загальнонаціональними каналами мовлення, а також телерадіоорганізаціями, що ведуть мовлення ефірним способом на території розташування багатофункціональної мережі та інших соціально значущих каналів.


Стаття 2. Сфера дії Закону

Дія цього Закону поширюється на відносини між суб’єктами в галузі телебачення і радіомовлення незалежно від форм власності та способу поширення аудіовізуальної інформації, визначає права та обов’язки аудіовізуальних засобів масової інформації та їхніх працівників.

Відносно організацій, які знаходяться за межами країни і здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства інших держав цей Закон застосовується в частині регулювання порядку розповсюдження їхніх телерадіопрограм на територію України якщо інше не передбачається міжнародними угодами ратифікованими в установленому порядку.

Дія цього Закону не поширюється на відносини, що регулюють створення і діяльність спеціальних телевізійних і радіомовних систем закритого типу (виробничих, технологічних, навчальних, службових, колективного прийому тощо), радіоаматорський зв’язок, або інші види зв’язку, що діють на основі індивідуального виклику чи використовуються для поширення інформації спеціального призначення і не розраховані на масове приймання їх передач; на діяльність по прокату відео - та аудіопродукції для власного використання.


Стаття 3. Законодавство про телебачення і радіомовлення

Законодавство України про телебачення і радіомовлення складається з Конституції України, Закону України “Про інформацію”, Закону України “Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення”, Закону України „Про Концепцію розвитку телерадіоінформаційного простору України”, Закону України “Про рекламу”, Закону України “Про зв’язок”, Закону України “Про радіочастотний ресурс України”, Закону України “Про підприємства в Україні”, Закону України “Про мови” та цього Закону.


Стаття 4. Основні принципи Державної політики у сфері телебачення і радіомовлення.

Держава проводить політику протекціонізму щодо вітчизняних телерадіоорганізацій та розповсюдження аудіовізуальної інформації вітчизняного виробництва.

Держава створює умови для забезпечення культурних та інформаційних потреб національних меншин, які проживають в Україні, а також потреб етнічних українців, які проживають за межами України.

Держава встановлює дієві обмеження щодо монополізації телерадіоорганізацій промислово-фінансовими, політичними та іншими групами чи окремими особами а також гарантує захист телерадіоорганізацій від фінансового та політичного тиску з боку фінансово-політичних груп та органів державної влади і місцевого самоврядування.

Держава гарантує реалізацію прав громадян на інформацію, на вільне й відкрите обговорення суспільно важливих проблем із застосуванням телебачення і радіомовлення.

Держава всіма можливими законними засобами не допускає систематичного цілеспрямованого безпідставного загострення уваги або позитивного представлення в інформаційних та інших телерадіопрограмах війни, насильства і жорстокості, розпалювання расової, національної та релігійної ворожнечі, а також забезпечує ідеологічний та політичний плюралізм у сфері аудіовізуальних засобів масової інформації.

Держава законодавчо визначає органи влади, які здійснюють реєстраційні та регулюючі функції у галузі телерадіомовлення та не допускає створення нових чи наділення існуючих державних однаковими повноваженнями щодо аудіовізуальних засобів масової інформації.


Стаття 5. Основні принципи діяльності телерадіоорганізацій

Телерадіоорганізації України діють за принципами:

- забезпечення прав громадян на отримання повної, достовірної та оперативної інформації, на відкрите і вільне обговорення суспільних питань;

- гарантування права кожного громадянина на доступ до інформації, вільне висловлювання своїх поглядів та думок;

- забезпечення ідеологічного та політичного плюралізму;

- дотримання телерадіопрацівниками професійної етики та загальнолюдських норм моралі.

Телерадіоорганізації зобов’язані у своїх програмах висвітлювати факти і події всебічно, неупереджено і об’єктивно у відповідності до загальновизнаних принципів журналістської етики. Будь-який коментар повинен бути чітко відокремлений від новин і мати конкретне авторство.

Телерадіоорганізації зобов’язані підтримувати ідеї демократичної правової держави, поважати різноманітність думок і поглядів, загальновизнаних прав людини.

Телерадіоорганізаціям забороняється:

- розголошувати дані, що складають державну таємницю або іншу передбачену законодавством таємницю;

- розголошувати дані, поширення яких заборонено статтею 46 Закону України “Про інформацію”;

- спонукати до насильницької зміни або повалення конституційного ладу в Україні та порушення територіальної цілісності;

- спонукати до расової, національної та релігійної ворожнечі;

- вести пропаганду війни, насильства і жорстокості, розпусти і аморальності;

- вести пропаганду окремих політичних сил та їхніх ідеологій;

- втручатися в особисте життя громадян, посягати на їх честь і гідність;

- поширювати інформацію, яка може завдати шкоди законним правам та інтересам громадян і юридичних осіб; давати оцінки щодо вини особи у здійсненні злочину, вказувати на особу, яка нібито скоїла злочин до рішення суду;

- розголошувати матеріали досудового слідства.


Стаття 6. Гарантії свободи діяльності телерадіоорганізацій

Свобода діяльності телерадіоорганізацій гарантується Конституцією України та законами України. Органи державної влади та місцевого самоврядування не мають права втручатися в діяльність телерадіоорганізацій, за виключенням державних органів визначених у статті 7 цього Закону.

Телерадіоорганізація незалежна у визначенні змісту програм.

Будь-яке втручання у творчу діяльність телерадіоорганізацій, а також цензура, як контроль за ідеологічним змістом програм та передач, забороняється. Контролюється лише зміст інформації, яка охороняється законом.

Відповідальність за зміст програм несе телерадіоорганізація, яка їх розповсюджує, а у випадках, передбачених законодавством України, відповідальність за зміст окремих передач можуть нести також і окремі особи.


Стаття 7. Завдання та повноваження державних органів щодо телебачення і радіомовлення в Україні.

Верховна Рада України визначає державну політику щодо телебачення і радіомовлення, законодавчі основи її реалізації, гарантії соціального і правового захисту працівників цієї сфери.

Кабінет Міністрів України забезпечує реалізацію державної політики щодо телебачення і радіомовлення, координує діяльність міністерств та інших центральних органів державної виконавчої влади у цій сфері.

Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення діє у відповідності до норм цього Закону. Її правовий статус, компетенція, функції, повноваження та порядок їх здійснення визначається Законом України “Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення”.

Уповноважені органи Кабінету Міністрів України на замовлення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення здійснюють прорахунки радіочастот, їх міжнародну координацію, визначають сумісність та присвоєння радіочастот, а також здійснюють контроль за технічними параметрами поширення аудіовізуальної інформації, подають клопотання до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення про припинення використання технічних засобів мовлення аудіовізуальним засобом масової інформації з технічних причин (для користувачів радіочастотного ресурсу), та розглядають питання про надання прав на розповсюдження примірників аудіовізуальних творів та фонограм творів каналами мовлення.

Антимонопольний комітет України розглядає питання про порушення суб’єктами інформаційних відносин законодавства про порушення економічної конкуренції, та приймає рішення віднесені до його компетенції.

Центральна виборча комісія України контролює виконання телерадіоорганізаціями виборчого законодавства та приймає рішення віднесенні до її компетенції законодавством України.

Повноваження судів всіх рівнів та податкових органів, визначаються чинним законодавством України.

Втручання інших державних органів, органів місцевого, регіонального самоврядування, їх посадових осіб, об'єднань громадян, окремих громадян у діяльність аудіовізуальних засобів масової інформації забороняються та карається відповідно до законодавства.


Стаття 8. Антимонопольні обмеження

Юридична або фізична особа, особисто або в складі іншої юридичної особи, може бути власником тільки однієї телеорганізації та однієї радіоорганізації, які здійснюють мовлення загальнонаціональним, регіональним чи місцевим каналом мовлення.

Забороняється застосування тарифів на рекламу та надання послуг, які не забезпечують покриття видатків одиниці часу мовлення телерадіоорганізації.

Інші обмеження встановлюються антимонопольним законодавством України.


Стаття 9. Захист інтересів вітчизняних телерадіовиробників.

З метою захисту інтересів вітчизняного телерадіовиробництва і спрямування інвестицій на розвиток вітчизняної бази телебачення та радіомовлення не менше 50% від загального обсягу мовлення кожної телерадіоорганізації має становити вітчизняний продукт. Радіоорганізації та спеціалізовані музичні телеорганізації зобов’язані транслювати не менше 30 відсотків музичних творів вітчизняного виробництва на добу.


РОЗДІЛ ІІ. СТРУКТУРА ТЕЛЕРАДІОІНФОРМАЦІЙНОГО ПРОСТОРУ УКРАЇНИ, ЗАСНУВАННЯ, РЕЄСТРАЦІЯ, ФІНАНСУВАННЯ ТА МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНА БАЗА ТЕЛЕРАДІООРГАНІЗАЦІЙ


Стаття 10. Структура телерадіоінформаційного простору України.

Телерадіоінформаційний простір України є багатокомпонентною системою, що складається з організаційної, адміністративної, творчої та матеріально-технічної структур, сукупності об’єктів, суб’єктів та зв’язків між ними, які функціонують і взаємодіють на основі єдиних принципів та правил забезпечення інформаційних потреб особи, суспільства і держави аудіовізуальними засобами масової інформації.


Стаття 11. Заснування телерадіоорганізацій та державна реєстрація суб’єктів інформаційної діяльності.

Право на заснування телерадіоорганізацій в Україні належить громадянам України, юридичним особам, Верховній Раді України та Президенту України.

В Україні забороняється створення телерадіоорганізацій органами державної влади (за виключенням випадків передбачених цим Законом), політичними партіями, професійними спілками, релігійними організаціями, іншими юридичними особами, які вони заснували (або виступили власниками).

Забороняється створення і діяльність телерадіоорганізацій у статутному фонді яких більш ніж 30 відсотків належить іноземним юридичним і фізичним особам, громадянам, які за вироком суду відбувають покарання в місцях позбавлення волі, або визнані судом недієздатними, особам без громадянства.

Власник телерадіоорганізації має право самостійно визначати програмну мету та концепцію (формат) мовлення, назву, логотип, мову діяльності, територію розповсюдження програм та джерела фінансування.

Державна реєстрація суб’єктів інформаційної діяльності здійснюється шляхом видачі свідоцтва суб’єкту інформаційної діяльності та внесення його до Державного реєстру.

Державній реєстрації підлягають усі телерадіоорганізації України. Державну реєстрацію телерадіоорганізацій (аудіовізуальних засобів масової інформації) здійснює виключно Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення.

Для включення до Державного реєстру керівник телерадіоорганізації подає до Національної ради заяву.

У заяві вказується:

Назва;

Вид аудіовізуального засобу масової інформації;

Вид діяльності (мовник, виробник аудіовізуального продукту);

Позивні, логотип, товарний знак (за наявності);

Програмні цілі або тематична спрямованість;

Основні дані про власників та керівників;

Мова аудіовізуального продукту;

Територія розповсюдження;

Обсяг, формати, періодичність випуску аудіовізуального продукту;

Юридична та поштова адреса телерадіоорганізації, банківські реквізити.

До заяви про державну реєстрацію додаються статут телерадіоорганізації, довідка місцевого органу Державного комітету статистики України про включення телерадіоорганізації до Єдиного державного реєстру, установчий договір, довідка про реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності.

Приймаючи заяву Національна рада має право зажадати подання документів, якими підтверджується цивільна правоздатність та цивільна дієздатність заявника.

Національна рада зобов'язана в місячний строк розглянути заяву про державну реєстрацію аудіовізуального засобу масової інформації і письмово повідомити власника (власників)про результат розгляду.

В межах цього строку Національна рада приймає рішення про:

а) державну реєстрацію аудіовізуального засобу масової інформації;

б) відмову у державній реєстрації;

в) зупинення строку розгляду заяви про реєстрацію.

Зупинення цього строку здійснюється Національною радою, якщо:

1) власник (власники) не подав документи, якими підтверджується його (їх) цивільна правоздатність та цивільна дієздатність;

2) між власникаками не укладено установчий договір, передбачений законодавсвом;

3) виникли обставини, за яких з незалежних від Національної ради причин своєчасне проведення державної реєстрації неможливе.

Зупинений строк розгляду заяви про державну реєстрацію аудіовізуального засобу масової інформації поновлюється з дня, коли заявник письмово повідомить про усунення причин, що перешкоджали державній реєстрації аудіовізуального засобу масової інформації. Після проходження державної реєстрації аудіовізуальний засіб масової інформації отримує у Національній раді свідоцтво про реєстрацію встановленого зразка, що означає внесення цієї телерадіоорганізації до Державного реєстру. За оформлення реєстраційного посвідчення справляється плата в розмірі одного неоподаткованого мінімуму громадян, що зараховується на поточний рахунок Національної ради.

1) якщо назва аудіовізуального засобу масової інформації, його програмні цілі (основні принципи) або тематична спрямованість суперечать статтям 5 і 4 цього Закону;

2) якщо реєструючим органом уже раніше видано свідоцтво аудіовізуальному засобу масової інформації з тією ж назвою.

У письмовому повідомленні про відмову в державній реєстрації зазначаються підстави, передбачені цією статтею Закону.

Державна реєстрація телерадіоорганізацій як суб’єктів господарської діяльності здійснюється в порядку, встановленому законодавством.


Стаття 12. Державний реєстр суб’єктів інформаційної діяльності України (Державний Реєстр).

Державний Реєстр ведеться Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення.

Державний Реєстр складається з трьох частин: телерадіоорганізації, організації багатоканального телерадіомовлення, виробники аудіо відеопродукції.

До Державного Реєстру заносяться:

відомості про суб’єкта інформаційної діяльності;

дата прийняття рішення про реєстрацію суб’єкта інформаційної діяльності, зазначені в заяві;

серія та номер свідоцтва про реєстрацію суб’єкта інформаційної діяльності.

У разі отримання відповідної ліцензії до Державного Реєстру також заносяться:

дата оголошення конкурсного відбору, за результатами якого аудіовізуальному засобу масової інформації видано ліцензію на телерадіомовлення;

дата прийняття рішення та номер ліцензії;

строк дії ліцензії;

територія розповсюдження;

ліцензійні умови, в тому числі, умови надання послуги багатоканального телерадіомовлення;

відомості про переоформлення ліцензії, видачу дублікату ліцензії, внесення змін до ліцензії;

відомості про порушення суб’єктом інформаційної діяльності законодавства України або умов ліцензії з зазначенням дати прийняття такого рішення та санкції, які були застосовані;

підстави, дата і номер рішення про анулювання ліцензії;

підстави, дата і номер рішення про визнання ліцензії недійсною;

підстави, дата і номер рішення про внесення змін до ліцензії;

дата та номер рішення про виключення суб’єкта інформаційної діяльності з Державного Реєстру.

Відомості до Державного реєстру вносяться впродовж трьох робочих днів після реєстрації аудіовізуального засобу масової інформації або про ухвалення рішення щодо ії ліцензування.


Стаття 13. Національна телекомпанія України та Національна радіокомпанія України

Рішення про заснування Національної телекомпанії України та Національної радіокомпанії України приймаються спільно Верховною Радою України шляхом прийняття відповідної Постанови та Президентом України шляхом підписання відповідного Указу Президента. В Національній телекомпанії України та Національній радіокомпанії України діють Громадські ради, які складаються з 17 осіб. Персональний склад Громадських рад Національної телекомпанії України та Національної радіокомпанії України затверджуються Верховною Радою України за поданням: по 9 осіб - політичними групами (фракціями) Верховної Ради України, по 4 особи - Президентом України та по 1 особі від Національних спілок журналістів, кінематографістів, письменників та композиторів.

Керівники Національної телекомпанії України та Національної радіокомпанії України призначаються та звільняються відповідним рішенням Верховної ради України.

Національна телекомпанія України та Національна радіокомпанія України мають свої Статути, які затверджуються Законом України.

Національна телекомпанія України та Національна радіокомпанія України реєструються у відповідних територіальних органах влади, мають свої печатки та є суб’єктами господарської та інформаційної діяльності.

Фінансування Національної телекомпанії України та Національної радіокомпанії України фіксується окремим рядком у Державному бюджеті України.

Основними завданнями державних Національної телекомпанії України та Національної радіокомпанії України є:

а) об’єктивне та оперативне інформування телеглядачів і радіослухачів про суспільно-політичні та інші події в Україні і за кордоном, висвітлення діяльності органів державної влади, розповсюдження офіційних повідомлень, роз’яснення рішень органів законодавчої, виконавчої та судової влади;

б) створення та розповсюдження соціальних програм, а також програм для дітей та юнацтва.

Організаційно-правова форма Національної телекомпанії і Національної радіокомпанії може бути реорганізована лише в телерадіоорганізації суспільного телебачення і радіомовлення.


Стаття 14. Телерадіоорганізації суспільного телебачення і радіомовлення.

Створення та функціонування суспільного телерадіомовлення регулюється Законом України „Про систему Суспільного телебачення і радіомовлення України”.


Стаття 15. Громадські телерадіоорганізації

Створення громадських телерадіоорганізацій є правом територіальної громади. Рішення про створення та фінансування громадської телерадіоорганізації приймається відповідним органом місцевого самоврядування. Фінансування громадських телерадіоорганізацій здійснюється виключно за кошти місцевих бюджетів.

В громадських телерадіоорганізаціях формуються громадські ради до яких входять представники політичних парій та місцевих громадських організацій.

Компетенція та повноваження громадської ради визначають статутом телерадіоорганізації.

Рішення про кількісний та персональний склад громадської ради приймається відповідним органом місцевого самоврядування.


Стаття 16. Комерційні телерадіоорганізації

Комерційні телерадіоорганізації створюються фізичними та/або юридичними особами в порядку визначеному цим Законом та Законом України “Про підприємства в Україні”.


Стаття 17. Фінансування телерадіоорганізацій.

Джерелами фінансування телерадіоорганізацій є бюджетні асигнування виключно для виконання державного замовлення, абонентна плата, кредити, інвестиції, інші кошти, отримані від комерційної діяльності телерадіоорганізацій та їхніх власників (співвласників).

Забороняється будь яке фінансування телерадіоорганізацій органами державної влади (за виключенням випадків передбачених цим Законом), політичними партіями, політичними діячами, професійними спілками, релігійними організаціями, іншими юридичними особами, які вони створили та особам без громадянства.


Стаття 18. Матеріально-технічна база телерадіоорганізації.

Матеріально-технічна база телерадіоорганізації, що забезпечує виробництво телерадіопередач та програм і доведення їх до споживачів, може включати до свого складу підприємства та організації (телецентри, телерадіоцентри, технічні центри телебачення і радіомовлення, радіобудинки тощо), а також технічні засоби розповсюдження аудіовізуальних творів (передавачі, супутникові, багатоканальні, радіорелейні мережі зв'язку та інші засоби).

Технічні засоби телебачення і радіомовлення, створені (придбані, побудовані) за рахунок державних капіталовкладень, можуть бути надані в користування комерційним телерадіоорганізаціям на підставі ліцензії Національної ради.

Технічні засоби телебачення і радіомовлення можуть бути у власності телерадіоорганізацій і використовуватися для здійснення власного мовлення.

Витрати телерадіоорганізацій на капітальне будівництво об'єктів, призначених для здійснення телерадіомовлення, включаються у собівартість їх продукції.


РОЗДІЛ ІІІ. ЛІЦЕНЗУВАННЯ МОВЛЕННЯ


Стаття 19. Виділення радіочастот.

Виділення радіочастот для потреб телерадіомовлення здійснюється уповноваженим органом державної влади за поданням Національної ради.

Національна рада приймає рішення про направлення подання до уповноваженого органу державної влади щодо виділення радіочастот на підставі відповідної заяви телерадіоорганізації, яка бажає здійснювати мовлення на визначеній території.

Подання заяви до Національної ради на виділення радіочастоти не є підставою для видачі телерадіоорганізації, що подала заяву, ліцензії на мовлення.


Стаття 20. Ліцензування мовлення

Ліцензування мовлення здійснюється виключно Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення відповідно до вимог цього Закону.

Ліцензування мовлення іноземних телерадіоорганізацій з використанням радіочастотного ресурсу України забороняється.

Ліцензуванню підлягають:

Ефірне мовлення;

Кабельне (проводове) мовлення;

Супутникове мовлення; Телерадіомовлення в багатоканальних мережах;

Ретрансляція програм і передач вітчизняних телерадіоорганізацій; Ретрансляція програм і передач іноземних телерадіоорганізацій в багатофункціональних мережах;

На конкурсній основі здійснюється ліцензування ефірного мовлення, а також мовлення в каналах багатофункціональних мереж, зарезервованих Національною радою.

Ліцензія, видана Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення є єдиним і