Як Бєня з Міхо помирився у «Чисто news». Огляд телепрограм за 5–10 вересня 2016 року

Як Бєня з Міхо помирився у «Чисто news». Огляд телепрограм за 5–10 вересня 2016 року

14 Вересня 2016
2521
14 Вересня 2016
11:30

Як Бєня з Міхо помирився у «Чисто news». Огляд телепрограм за 5–10 вересня 2016 року

2521
Квартальці насторожили ще до славнозвісного показу концерту в Юрмалі — в новому сезоні «Чисто news», до студії якої раптом завітали Саакашвілі та Аваков
Як Бєня з Міхо помирився у «Чисто news». Огляд телепрограм за 5–10 вересня 2016 року
Як Бєня з Міхо помирився у «Чисто news». Огляд телепрограм за 5–10 вересня 2016 року

Минулий тиждень у лінійці розважальних програм від студії «Квартал 95» на каналі «1+1» — це історія про те, як каяття випередило злочин. Каяттям можна умовно вважати новий сезон програми «Чисто news», що стартував на «Плюсах» 5 вересня, умовним же злочином — скетч на фестивалі Made in Ukraine у Юрмалі про Україну — акторку німецького фільму для дорослих, яка повертається до партнерів різними місцями, аби лишень у ті місця хтось та зайшов. Відеоверсію цього дійства показали глядачеві аж 10 вересня, в суботу.

Щоправда, відбувся фестиваль ще 21–24 липня, й до того часу жодного відторгнення в ревних патріотів не викликав.

Тим не менше, ще до показу в записі шоу «Кварталу 95» 10 вересня, новий формат «Чисто news» дуже насторожив. Уже перший випуск, від 5 вересня, як і через день, 7 вересня, змусили чухати потилицю всіх, хто більш-менш обізнаний із кухнею «Кварталу». Заговоривши про «очевидне-неймовірне», адже в понеділок, 5 вересня, до студії «Чисто news» запросили Михеїла Саакашвілі, голову Одеської облдержадміністрації. Того самого, якого ще кілька місяців тому на «Плюсах» обливали помиями з ніг до голови, видаючи в ефір відверто маніпулятивні опуси з сумнівними фактами або й звичайною брехнею. Невже Коломойський помирився з Саакашвілі й тепер вони дружать проти... Порошенка? Та й узагалі, що б це означало, коли в ефірі суто розважальної програми, теоретично покликаної висміювати актуальні новини, з'являються важковаговики української політики — окрім уже згаданого голови Одеської облдержадміністрації ще й цілий міністр внутрішніх справ Арсен Аваков. Останній ушанував своєю присутністю студію випуску від 7 вересня, в середу. Отож, міністр, інтерв'ю з яким деякі українські журналісти добиваються роками (принаймні, з моменту його призначення ще від лютого 2014 року), знайшов у щільному графіку час, аби не тільки 4 вересня навідатися до «ТСН. Тижня» того ж таки «1+1», але й до головних гумористів та сатириків України!

Що це було, важко сказати. Але точно не відповідало завданню «глаголом жечь» чи як там іще в класика російської дореволюційної літератури. Бесіда Володимира Зеленського та Валерія Жидкова зі згаданими високими чинами радше скидалася на дружні посиденьки давніх приятелів, яким, окрім телевізійного ефіру, мабуть, просто-таки більше ніде було перекинутися двома-трьома фразами. До речі, геть ні про що. Невже ведучі, ці зубри дотепів, не зуміли придумати для Саакашвілі цікавішого запитання, аніж куди поділася його колись недогризена краватка від 2008 року? Володимир Зеленський і Валерій Жидков, як виявилося, тупо повторили запитання російського журналіста. На чому акцентував, переказуючи продовження цієї історії, сам екс-президент Грузії. Який відповів російському журналістові, що ту краватку з'їв. Ці слова пана Саакашвілі супроводжувало ревище, вибачте, потужний закадровий регіт (ноу-хау нового сезону. Як на мене, геть недоречне). Далі ведучі показали фото, на якому голову Одеської ОДА папараці застукали зі шкарпеткою, заправленою в черевик і висміяною, знову ж таки, російськими ЗМІ.

Дежавю чи ні, але не покидало відчуття, що все це вже колись і десь було. Щоправда, без вилизування й запобігання перед гостем. Які, хоч як крути, у програмі «Чисто news» таки мали місце. Так само, як і з Арсеном Аваковим. Починаючи з досить натужного першого жарту міністра-силовика про те, що запитання тут ставить він, а не якісь там клоуни (реакція міністра внутрішніх справ на фразу одного з ведучих, мовляв, ми зараз почнемо вам ставити запитання).

Пістолет Авакова, викладений ним на стіл, так і не вистрілив (дякувати богові!), попри відомий закон Чехова, а всіх злодіїв у законі та поза ним міністр закликав здаватися красивим дівчатам-поліцейським. Бо в разі ігнорування цього заклику він пригрозив повернути на службу старих і бридких міліціонерів.

То все-таки що ж це було? Ну поговорили. Ну повправлялися в небездоганних дотепах. Ну розійшлися взаємно куртуазно, замітаючи підлогу капелюхами й зачохливши шпаги. Але, на бога, — навіщо і для чого? — волало все моє єство телекритикеси.

І це волання лише посилилося 10 вересня, коли широка телевізійна громадськість не без задоволення переглянула телевізійну версію концерту «Кварталу 95» у Юрмалі, а набагато вужча громадськість, зареєстрована у Фейсбуку, обурилася жартами колективу.

Жарти про Петра Порошенка з валізою, гостинно розчахнутою для недалеких громадян Євросоюзу з Латвії, яких закликали до поповнення бюджету акторки з німецького кіно для дорослих, як на мене, нічого кримінального не містять. Адже квартальцям ішлося про рідну владу, яку можна й треба критикувати просто-таки нещадно. Погодьмося, є за що. Тим часом актори театру студії «Квартал 95» скоїли дещо гірше, аніж уявний злочин проти Неньки. Вони зачепили самолюбство не лише українців, але й корінних мешканців Латвії. Яких, вочевидь, у залі «Дзінтарі», багато років перед тим окупованого глядачами музичного фестивалю «Новая волна», просто не було. Інакше вони б не реготали, втираючи щасливі сльози, почувши, що українці, привізши до Юрмали українську культуру, якої вистачить аж на чотири дні (!), тим самим компенсували місцевим підприємцям втрати від спорожнілих без росіян готелів і бунгало разом із фешенебельними шале. Адже два роки тому Ризьке узбережжя Балтійського моря покинув фестиваль «Новая волна», який, на думку виключно українських артистів (бо альтернативних думок ані учасники Днів української культури в Юрмалі, ані журналісти «ТСН», які їх дуже старанно висвітлювали, не озвучили) для місцевих був чи не єдиною можливістю заробити на безбідне існування впродовж наступного року.

Тупі жарти про єдиний латвійський бренд — шпроти, на додачу, щоправда, до не менш славетного Ризького бальзаму, а ще — про вповільненість реакцій латишів (тут кварталівці явно сплутали їх із представниками іншої балтійської країни — естонцями). Втім, естонцям від команди Володимира Зеленського теж дісталося, хоча й у контексті суто українському.

«Не ту страну назвали Эстонией!» — це Володимир Зеленський так розповідав про темпи перетворень у рідній Україні. І якраз ці дотепи справляли враження набагато бридкіше, аніж порівняння України з порноакторкою, відкритою до кредиторів усіма своїми сторонами. Проте український сегмент Фейсбуку їх просто-напросто не помітив, в одностайному нападі патріотичного гніву зажадавши від Володимира Зеленського або ж самогубства, або ж прилюдного каяття на Майдані Незалежності, або ж добровільної еміграції щонайменше з каналу «1+1», якщо не з території Неньки.

Чому найменш чисельна група українських громадян, зареєстрована в Фейсбуку, помітила тільки те, що лежить на поверхні? А відтак, вкотре повівшись на дихотомію «зрада / перемога», однозначно записала скетч про Україну-прохачку від «Кварталу 95» в першу графу? Та тому, що в скетчі «Кварталу» вони почули лише слова-маркери — «Україна-повія» та «кредити-гроші». Все інше, що виходить за межі означеної дихотомії, лишилося непочутим і невідрефлексованим. І дарма.

Якщо від Володимира Зеленського й варто було вимагати каяття, то хіба що за сумнівні жартики на адресу латвійців (чи, як повсякчас казали актор «Кварталу», латишів). Вибачте, але обливати брудом сторону, яка приймає український культурний десант, у конкретному випадку, Латвію, — це стократ бридкіше, ніж власну батьківщину, про яку (і це свята правда! — Авт.) жартувати мають право лише її громадяни. Але «Квартал 95», будучи плоттю від плоті пострадянського гумору, що виріс із радянського КВН, вочевидь, просто не вважає Латвію окремою державою, хай вона хоч тричі буде членом Євросоюзу. Звідси всі недолугі жартики про шпроти, спорожнілий без росіян зал «Дзінтарі», який лише завдяки українцям урізноманітнив репертуар (слова «президента Латвії» у виконанні Степана Казаніна, що 30 концертів Лайми Вайкулє на місяць — це перебір. Іще один «вишуканий дотеп» на цю тему — буцімто востаннє в Ризі зчинявся такий галас, як після приїзду українців, тільки тоді, коли в березні репетували коти Ушакова, мера міста). Здається, навіть Задорнов не дозволяв собі жартувати з латишів у Юрмалі, бо все-таки Рига — це батьківщина «сатирика № 1» у Росії. Він усе-таки воліє знущатися з корінних латвійців поза межами Латвії. Отож, наші квартальці наплювали на елементарні закони гостинності. Та одностайно позитивна реакція залу в Юрмалі на дешеві, ба й відверто знущальні жарти квартальців на адресу корінного населення Латвії засвідчила: публіка там зібралася саме совкова. Та, яка досі бодай подумки ототожнює себе з «великою державою».

Тож усі «гнівні відсічі» користувачів соцмереж та журналістів, мовляв, «Квартал 95» може говорити що завгодно про українських можновладців, але тільки вдома, і в жодному разі — не за кордоном, наштовхуються на стіну розуміння українськими коміками поняття цього самого «дому». Він для них — не Україна, а саме весь колишній неозорий Радянський Союз. Де поняття «нацмен» було майже офіційним, а жарти про грузинів, хохлів, євреїв або чукчів із естонцями циркулювали в масах мало не вказівками парткомів, тобто цілком безкарно. І щирий регіт Юрмали лише підтверджує цей постулат.

Тим часом у справі монетизації гумору «Квартал 95» не має собі рівних на пострадянському просторі. Можна не сумніватися — якби такий продукт не мав попиту, автори «Кварталу» на чолі з Володимиром Зеленським давно б уже вигадали щось свіжіше, модніше й міцніше, аніж заяложені постаті українського політикуму. До речі, не раз зауважено — зробивши фігуру Януковича практично безсмертною в своїх скетчах, квартальці тим самим не дають про нього забути і в реальному житті.

У зв'язку з чим маю до творчого колективу одне запитання: чому тут завжди нещадно висміюють найслабших? Тобто людей, від яких напевно не варто очікувати якихось «оргвисновків» для комедіантів аж до заборони на професію. Чи, не доведи господи, «засобів фізичного впливу» на виконавців. Приміром, Віктора Ющенка, який свого часу став просто-таки хлопчиком для словесного побиття, до того ж, непристойного й геть неадекватно жорстокого, нижче пояса, в усіх виставах «Кварталу»? Або ж, як нині, Петра Порошенка, який точно ніколи не зробить жодних «оргвисновків», розуміючи, що всі кпини «Кварталу» на його адресу — необхідна складова іміджу демократа?

Тим часом Віктор Янукович, навпаки, від початку своєї політичної кар'єри раз і назавжди посів нішу неоковирного й недорікуватого, але безпечного об'єкта для висміювання? Щодо Миколи Азарова, то предметом кпинів із цього персонажа завжди була «азірівка», й не більше. І про жодні мільярдні крадіжки, жодні розпилювання бюджетів цієї «команди молодості нашей» (ну хоча б на будівництві лікарні Охматдит, не кажучи вже про побудови вілл «старіка Азірова» невідомо на які кошти в Австрії) у скетчах команди Зеленського 2010–2013 років не було жодного слова.

Інстинкт самозбереження, фантастична чуйка та бажання максимально монетизувати гумор, точніше, власне поняття про цю страшенно суб'єктивну категорію, — ось кити, на яких стоїть «Квартал». Цілком можливо, якби Ігор Коломойський п'ять років тому не зробив Володимирові Зеленському пропозицію перейти на «1+1», «Квартал 95» і далі дрейфував би собі в бік Москви. Що він дуже успішно робив, окупувавши за кілька років перед тим телеканал «Інтер». І ми б, вочевидь, не мали нині найбільших українських патріотів серед усіх посткавеенівських коміків, якими позиціюють себе актори «Кварталу 95». Адже якщо господар — найбільший патріот України, то його челядь, навіть дуже талановита й високооплачувана, не має іншого вибору, окрім як відгукуватися на керівні окрики з берегів Женевського озера.

Навіть якщо плата за лояльність — цілковита втрата репутації в очах шанувальників політичної сатири. Яка, здається, в студії «Чисто news» конає. Амінь чи що?

Фото - скріншот з YouTube-каналу «Чисто news» 

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
2521
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду