Луканово посміхаючись. Фестиваль про масові протести?
З 20 по 25 травня в Києві втретє розпочав свою роботу фестиваль документального кіно про права людини «Український контекст», організований "Центром Сучасних Інформаційних Технологій і Візуальних Мистецтв" та Українською Гельсінською спілкою з прав людини. Сьогодні ми пропонуємо вашій увазі дві публікації наших авторів Юрія Луканова та Олександра Курдюка про перші дні роботи фестивалю.
Прихильники Наталі Вітренко тепер мають шанс дещо змінити свою гучну і переконливу риторику. 15 жовтня минулого року, коли вони стіною стали, аби не допустити ветеранів УПА на Хрещатик, у гучномовець з їхнього боку неслися такі гасла: „Не дозволимо кованому чоботу фашистського солдата ступити на Хрещатик!”. Під фашистськими солдатами малися на увазі ветерани Української повстанської армії.
Якби ж вітренківці в неділю, 20 травня, подивилися 90-хвилинний документальний фільм Михайла Ткачука „Загадка норильського повстання”, то почали б кричати: „Не допустимо автошинний чобіт німецького солдата на центральну вулицю столиці України!”. З цього фільму вони б дізналися для себе чимало цікавого. Зокрема, про те, що „фашистські солдати” в норильських таборах виготовляли собі чоботи не з ялової шкіри, а зі старих автомобільних шин – але все одно відморожували собі ноги, оскільки за температури 40-50 морозу гума не дуже-то й допомагає.
Ну і, звичайно, вітренківці отримали б чергову порцію для обурення. Адже фільм розповів би їм, як ці запроданці насмілилися підняти повстання в „Гулазі” проти переможного радянського режиму, котрий суворою, але справедливою рукою покарав засланням на крайню північ тих, хто насмілився протестувати проти усіх його, режиму, принад. Вони поставили на місце як адміністрацію таборів, так і близьких тодішньому режиму кримінальників, котрі верховодили в таборах і встановлювали там свої порядки. А особливий гнів у них викликав би той факт, що 70-80 відсотків ініціаторів повстання складали українці – до речі, про особливо велику кількість українців у таборах недавно писав у „Детектор медіа” колишній політв’язень Семен Глузман. У фільмі зауважувалося, що в Норильську стоять пам’ятники учасникам повстання різних національностей, але немає - ініціаторам повстання - українцям.
Фільм був показаний у рамках Третього міжнародного фестивалю Днів документального кіно про права людини „Український контекст”, який відкрився в Києві 20 травня. Він триватиме до 25 травня, а потім аж до грудня мандруватиме містами України.
А загалом фестиваль може дати стільки підстав для гніву вітренківців, що вони не будуть спати кілька ночей підряд. Фільм, яким відкривався фестиваль, - теж про нахабних українців, які дозволяють собі масово протестувати проти дій влади. Американець українського походження Даміан Колодій зняв 100-хвилинну стрічку „Помаранчеві хроніки”. Він приїхав на батьківщину своїх предків у якості міжнародного спостерігача на минулих виборах Президента. Він професійний режисер і, на щастя, захопив із собою камеру. Події, свідком яких він став, настільки зворушили його, що він змонтував фільм. Ясно, що багатьом не сподобається, коли цей америкос, як завжди, всюди встромляє свого носа і, наприклад, показує на дільниці у Донецькій області зірвану пломбу на скриньці для голосування. А працівниця дільниці, мабуть, захищаючи честь України, звинувачує американця в тому, що це саме він зірвав пломбу. Ну як після цього не вийти на Майдан з протестом?
Нинішній фестиваль уперше визначатиме переможців. Але у журі увійшли не кінематографісти, а винятково... представники громадськості, переважно з правозахисних організацій. Наголошувалося, що організаторів фестивалю у першу чергу цікавить зміст робіт, а потім уже всілякі кінематографічні витребеньки.
Слів нема. Обидва показані в перші дні фільми мають надзвичайну актуальність. Але при тому час від часу видно, що камера була не у професійних руках - знімали їх самі режисери без операторів. І час від часу зображення має брак, або зроблено по-дилетантськи. Подумалося: може, краще авторам відмовитися від актуального, але неякісного зображення? Ну, стане фільм трохи коротшим – зате втіхи вітренківцям менше буде. Бо ж відомо, що їм чим гірше – тим краще.
