ПРОЕКТИ
Опитування
/
Результати


Чи подобається Вам, коли на сайтах, матеріали публікуються у вигляді лонгридів?

Мені все одно
Ні, не подобається
Так, подобається


Чи подобається Вам, коли на сайтах, матеріали публікуються у вигляді лонгридів?

Мені все одно
20.1% (83)
 
Ні, не подобається
40.0% (165)
 
Так, подобається
40.0% (165)
 
Загалом відповідей: 413
13:00
Понеділок, 1 Травня 2017

«Парасолька» й гідна смерть

21 травня в рамках «Книжкового Арсеналу» в Києві буде представлено соціальний проект Parasol — збірку маленьких оповідань та есе саме на тему паліативної допомоги
«Парасолька» й гідна смерть
«Парасолька» й гідна смерть

Що ви знаєте про паліативну медичну допомогу? Автор цих рядків, наприклад, донедавна й терміна такого не чув. А коли дізнався, що це, — пережив цілу гамму емоцій, у першу чергу — захват. Захват людьми, які цим займаються.

Днями я вже писав про це колонку в іншому виданні. Якщо коротко, то паліативна допомога — це не порятунок життя чи здоров’я. Принципи паліативної допомоги розробили на Заході лікарі-онкологи, й покликана ця допомога полегшити останні дні невиліковно хворих.

Дуже швидко цей тип медичного обслуговування став вживатися до всіх приречених, не лише з онкозахворюваннями. Нині ВОЗ визначає в цілому 500 паліативних діагнозів.

Власне медики-паліативники полегшують суто фізичні страждання пацієнтів. У багатьох випадках це потребує використання надпотужних знеболювальних препаратів. На щастя, за останні роки в Україні вдалося зняти більшість обмежень на видачу таких препаратів безнадійно хворим. Хоча лікарі за інерцією досі остерігаються виписувати відповідні рецепти.

Долучаються до справи й волонтери, чия справа — покращити соціальні параметри життя, точніше, залишку життя пацієнта. І, звісно, психологи, а також священики й душпастирі. В таких країнах, як США чи Німеччина, існує ціла потужна й добре розроблена традиція підготовки людини до неминучого. В Україні, наскільки я можу судити з розмов із тими, хто займається «паліативкою» від самого початку (тобто десь із 2008 року), з традицією поки що кепсько. У нас украй мало фахівців, здатних поговорити з приреченою людиною про природність і неминучість смерті.

Наша культура передбачає навіть протилежний підхід: приховувати страшну правду до останнього. Власне, й самі пацієнти зазвичай не квапляться цю правду дізнатись. Або це забороняють родичі.

Окрім створення центрів паліативної допомоги, хоспісів та спеціальних палат у лікарнях, велика увага приділяється утворенню виїзних бригад — для тих, кому ситуація дозволяє відійти в інший світ удома. У низці міст України такі бригади вже діють, але, як кажуть активісти цього руху, роботи ще — непочатий край: за приблизними підрахунками, щороку в Україні паліативної допомоги потребують до півмільйона осіб…

Про все це й більше я писав у згаданій вище іншій колонці. Тут же хотілось би сказати про те, як активісти й просто небайдужі громадяни, до числа яких віднедавна потрапив і я, намагаються донести ідею паліативної допомоги до ширших мас. Зокрема, 21 травня в рамках «Книжкового Арсеналу» в Києві буде представлено соціальний проект Parasol — збірку маленьких оповідань та есе саме на тему паліативної допомоги. Парасолька тут є символом «паліативки», звідси й назва збірки, куди увійшли 14 коротких прозових творів найрізноманітніших авторів. У першу чергу це відомі письменники: Сергій Жадан, Маріанна Кіяновська, Олександр Бойченко та інші. Водночас організатори вирішили залучити й публіцистів та журналістів, котрі цікавляться темою (або, як автор цих рядків, зацікавилися саме завдяки залученості до проекту). Оформленням збірки займається ціла низка відомих вітчизняних художників під загальним кураторством Андрія Єрмоленка — автора знаменитого «Укропа», пам’ятаєте?

Само собою, всі роботи виконано безкоштовно. А видання збірки фінансує Міжнародний фонд «Відродження».

Хто скаже, що це — відверта реклама, той не помилиться. Так само, як рекламою є й сама збірка, тільки за цю рекламу, як уже сказано, ніхто не платить, як і ніхто не мусить платити за послугу, яку вона «рекламує». Сотні тисяч українців та українок навіть не знають, що існує спосіб полегшити останні дні — їхні чи їхніх рідних і близьких. Можливо, подібні ініціативи — це крапля в морі, але вода камінь точить, а ініціативні люди, об’єднані спільною метою, рано чи пізно ламають стереотипи. Активісти руху за розвиток паліативної допомоги кажуть: «Людина має право не лише на гідне життя, але й на гідну смерть».

Ті, хто бажає більше дізнатися про паліативну допомогу, можуть прийти 21 травня на «Книжковий Арсенал» у зал «Дукат» о 15.00.

Фото: «Укрінформ»

* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
1200
Переглядів
Коментарі
Код:
Им'я:
Текст:
Коментувати
Коментувати
Нові тексти на ДМ
Опитування
/
Результати


На якому каналі, 
Ви помічаєте найбільше джинси?

Інші
Телеканал «1+1»
Телеканал «Інтер»
Телеканал «СТБ»
Телеканал «Новий канал»
Телеканал «ICTV»
Телеканал «Україна»
Телеканал «5 канал»
Телеканал новин «24»
Телеканал «112»
Телеканал «NEWS ONE»
Телеканал «ZIK»
Телеканал «Еспресо»
Не помічаю взагалі
Не знаю, що таке джинса
Коментар або свій варіант:


На якому каналі, 
Ви помічаєте найбільше джинси?

Інші
1.0% (13)
 
Телеканал «1+1»
7.7% (97)
 
Телеканал «Інтер»
28.3% (357)
 
Телеканал «СТБ»
2.5% (31)
 
Телеканал «Новий канал»
1.7% (22)
 
Телеканал «ICTV»
2.7% (34)
 
Телеканал «Україна»
11.4% (144)
 
Телеканал «5 канал»
7.7% (97)
 
Телеканал новин «24»
1.0% (13)
 
Телеканал «112»
2.8% (35)
 
Телеканал «NEWS ONE»
6.9% (87)
 
Телеканал «ZIK»
1.6% (20)
 
Телеканал «Еспресо»
2.3% (29)
 
Не помічаю взагалі
4.4% (56)
 
Не знаю, що таке джинса
14.6% (185)
 
Коментар або свій варіант:
3.4% (43)
 
Загалом відповідей: 1263
2016 — 2017 Dev.
Andrey U. Chulkov
Develop