Національна експертна комісія з питань захисту суспільної моралі знайома читачам «Детектор медіа» вже досить давно. Проте у перші три роки свого існування цей експертний орган переважно розважав громадськість, то розробляючи методику розрізнення еротики й порнографії, то виступаючи проти реклами нижньої білизни. Із моменту створення комісії у 2004 році вона переживала періоди бездіяльності та кризи, її склад та голови неодноразово мінялись.

 

Разом із іншим одіозним урядовим органом – Експертною комісію з питань розповсюдження та демонстрації кінофільмів у складі Міністерства культури і туризму – НЕК періодично ставала об’єктом критики з боку преси. На початку 2008-го спроба тогочасного керівництва НЕК налагодити дискусію з журналістським середовищем була конструктивною, але непродуктивною: звинувачення в цензурі та дармоїдстві залишились без переконливої відповіді.

 

Погане пабліситі комісії було значною мірою пов’язане із відсутнім піаром і неспроможністю оперативно реагувати на виклики інформаційного простору. Зокрема, добряче зіпсувала репутацію НЕК інформація про її начебто вимогу до влади «зарегулювати» Інтернет. Насправді  ж тоді йшлося не про позицію комісії як колегіального органу, а про резолюцію виїзного засідання у Рівному разом із представниками місцевого самоврядування, яка не мала жодної юридичної ваги. Чимало непорозумінь виникало щодо того, хто ініціює та відповідає за ті чи інші рішення, рекомендації або заяви комісії: члени НЕК, її голова чи апарат. Тому часом мішенню для публіцистичного пафосу ставали ні в чому не винні члени комісії - справжні моральні авторитети, які не завжди були в курсі, що за рішення ухвалювались від їхнього імені.

 

Василь Костицький, очоливши комісію у червні 2008 року, справді забезпечив зовсім нову якість роботи цього органу. По-перше, після того, як сайт комісії перестав оновлюватись (причина кумедна – розробники сайту зникли в невідомому напрямку разом із старим керівництвом, а нове не знає паролів), офіційна інформація про діяльність НЕК з’являється епізодично у нечастих заявах та інтерв’ю її голови, відразу обростаючи міфами та вигадками. По-друге, після серії розпіарених рішень комісії, деякі з яких навіть мали реальні наслідки (зняття з ефіру телеканалу М1 «Погоди» з оголеною Дашею Астаф’євою), а інші просто спричиняли скандал (негативний висновок щодо відео «Мумітроль» групи «Скрябін», наїзд на статую Леопольда фон Захер-Мазоха у Львові тощо), комісію почали сприймати не лише як експертний орган, наділений деякими повноваженнями щодо контролю за дотриманням закону у сфері медіа, але як новий самостійний центр впливу на медіапростір.

 

За своїм призначенням комісія виконує переважно функції експертного органу, проводячи аналіз та надаючи висновки на запит тих чи інших наглядових органів (найчастіше - Національної ради з питань телебачення і радіомовлення), громадських організацій та громадян. Хоча вона може й сама ініціювати моніторинг, проте, за словами Василя Костицького, таке трапляється лише в 4% випадків. Нагадаємо, завданням НЕК є нагляд за дотриманням Закону України «Про суспільну мораль». Автором цього ухваленого у 2003 році закону є Леонід Черновецький (тоді – член фракції блоку «Наша Україна»); істотний внесок у остаточний текст документу у вигляді численних поправок зробив народний депутат Геннадій Васильєв (власник телеканалів «Київська Русь», «Глас» та UBC). Головний недолік, який найчастіше закидають цьому документу – недостатня конкретність, що дозволяє довільне використання його норм на практиці.

 

Перший «дзвоник», що сигналізував про перехід комісії до активних наступальних дій, пролунав у листопаді поточного року, коли зайшлося про створення Інформаційної колегії (наглядового урядового органу із явно цензурними повноваженнями; детально про це писала Галя Койнаш) та підписання між урядом та керівництвом ЗМІ угоди про захист моралі. За тиждень після цього НЕК оприлюднила низку негативних експертних висновків щодо програм телеканалів НТН та ICTV, а також газети «Блик» (остання відреагувала дещо істерично, поширивши заяву про репресії та цензуру). Сплеск бурхливої діяльності супроводжувався поширенням звернень до органів місцевого самоврядування з проханням посприяти захисту суспільної моралі.

 

Ще тиждень – і чергова скандальна історія: комісія звертається до Міністра закордонних справ із проханням обговорити з російським посольством можливість припинити поширення порнографії через соціальну мережу «В Контакте». «За результатами дослідження встановлено, що на сайті www.vkontakte.ru зареєстровано багато груп, які містять інформацію (фотознімки та відеоматеріали) порнографічного характеру та пропозиції заробити на розповсюдженні порнографії», - йдеться в обґрунтуванні цього листа. Характерно, що для початку своєї «експансії» в Інтернет комісія обрала (а в цьому випадку вочевидь ідеться про власну ініціативу, а не проведення експертизи на запит іншого органу) дуже «жирну» здобич: «В Контакте» є однією з найпопулярніших соціальних мереж в Україні.

 

Гаряча новина про намір НЕК – або навіть «української влади» - перекрити доступ до улюбленого сайту мільйонів миттєво поширилась у ЗМІ, хоча мало хто замислювався, як саме це можливо реалізувати. Спроба комісії змусити російський портал виконувати українське законодавство, безперечно, смілива, проте технологічна специфіка інтернету не дозволяє повторити фокус Нацради з відключенням неадаптованих іноземних телеканалів. Фізично перекрити користувачам доступ до певних сайтів можливо хіба що на вході в мережу, себто це повинен був би зробити кожен із провайдерів інтернет-послуг у країні. Національна система фільтрації інтернету на зразок китайської будується роками і коштує мільярди, а також зіпсувала б імідж держави та поставила б під сумнів її євроінтеграційні перспективи. А поки що НЕК могла б сподіватись лише на те, що посольство Росії, дізнавшись про наявність порнографії у закритій частині (перегляд сторінок, на які нажалілась комісія, дозволений лише для зареєстрованих користувачів) мережі «В Контакте», передасть інформацію російській владі, і та розбереться на місці і покарає кого треба. Зважаючи на грандіозну кількість безкарної порнографії в російському сегменті мережі, реальність такого сценарію, а отже, і результативність звернення викликає великі сумніви. Отже, виступ НЕК проти «В Контакте» - піар у чистому вигляді.

 

Щойно новина про наміри української «цензурної комісії» перекрити доступ до «В Контакте», доповнювана щоразу новими вигаданими подробицями, поширилась інтернетом та друкованими ЗМІ, на сайті «Фраза» з’явилось повідомлення про те, що наступною «жертвою» може стати блоґ-сервіс Livejournal. Процитуємо дослівно новину від 2 грудня:

 

 

«Вслед за одной из самых популярных социальных сетей vkontakte.ru жертвой Национальной экспертной комисии по вопросам защиты общественной морали может пасть крупнейшая сеть блогов «Живой Журнал».

Как удалось узнать «Фразе», дальнейшая деятельность комиссии будет направлена в том числе на мониторинг ЖЖ, и содержащихся в нем материалов, публикация которых нарушает законодательство Украины в сфере защиты общественной морали.

В случае выявления таких фактов будут подготовлены запросы Комиссии в адрес посольства США с требованием пресечь распространение подобной информации.

«Фразе» также известно, что в ближайшее время должна состояться встреча руководства НЭК с послом США в Украине Уильямом Тейлором, в ходе которой будет затронут этот вопрос.

Как сообщалось ранее, Нацкомиссия по вопросам защиты общественной морали обратилась с подобным требованием в Посольство Российской Федерации по поводу факта распространения порнографии через социальную сеть vkonakte.ru.

Как известно, англоязычное украинское издание «Kyiv Post» охарактеризовало деятельность Нацкомиссии как «Великую инквизицию украинских СМИ».

 

Зважаючи на те, що Livejournal в Україні та на всьому пострадянському просторі є найпопулярнішою системою веб-щоденників (блоґів) і одним із найпоширеніших засобів спілкування в інтернеті, новина миттєво стала сенсацією.

 

«Детектор медіа» спершу навіть і не думала звертати увагу на цю публікацію, оскільки це очевидна фікція. Автори цієї захопливої історії «попалились» на незнанні очевидних фактів. Зокрема, Livejournal вже досить давно належить російській компанії «СУП». Хоча сервери LJ справді розташовані в Америці (як, утім, і більшість інших серверів, що працюють для різних країн світу), але це аж ніяк не підстава для того, щоб змістом сторінок мережі опікувався посол США. Тоді американським дипломатам довелось би цілими днями розбиратись із терабайтами порнографії на сотнях тисяч серверів, базованих у Штатах.

 

Крім того, в тексті міститься очевидна суперечність: за свідченнями неназваних джерел «Фрази», «подальша діяльність комісії буде спрямована на моніторинг LJ» (себто на той момент моніторинг ще не розпочався), і НЕК підготує звернення до посольства США у разі, якщо щось знайде (себто на той момент ще не знайшла), але чомусь уже планує зустріч із послом на найближчий час, ніби заздалегідь знає результати. Словом, повідомлення «Фрази» слід було просто уважно прочитати, щоб розпізнати дезінформацію.

 

Натомість, з’явившись на «Фразі», новина про «закриття LJ» продовжувала поширюватись, і незабаром була зафіксована у петиції до Президента України:

 

«6. Як громадяни ми бачимо велику небезпеку у діяльності цієї комісії.
7. Це побоювання грунтується на досвіді вилучення серверів „Інфостору” та заявах самої комісії щодо соціальних мереж “В Контакте” та „Live Journal”, які вважаються членам комісії виключно джерелами порнографії.»

 

Про які саме заяви йдеться, в петиції не уточнюється (і не дивно, бо ніяких заяв не було), що не завадило їй набрати вже понад 1300 підписів. Свій підпис поставив під цим документом і ваш автор, в цілому погодившись із меседжем петиції і не вчитавшись відразу в її текст. Користувачі LJ, щедрі на всілякі флешмоби, цілий тиждень чіпляли у своїх щоденниках банери «Цей журнал не відповідає вимогам Національної експертної комісії з питань захисту суспільної моралі» та закликали підписуватись під зверненням до Президента. До речі, до чого тут Президент, абсолютно незрозуміло, адже НЕК формується Кабінетом Міністрів, і глава держави не має на неї жодного впливу.

 

У той самий час Василь Костицький дав інтерв’ю «Газеті 24», яке стало ще одним нібито доказом того, що комісія гострить зуби на LJ. Цитуємо (виділення наше):

 

 

Чому Василь Костицький, відповідаючи на запитання журналіста, відразу не заперечив потрійно недостовірну інформацію, озвучену в ньому (до посла США звернень не було; до посла Росії теж не було – звертались до МЗС України; про закриття ресурсів не йшлося)? Найімовірніше пояснення – голова НЕК відповідав на якесь інше, інакше сформульоване запитання. Адже у відповіді міститься теза, яка в принципі виключає саму можливість «закриття» закордонних ресурсів і позбавляє саме запитання будь-якого сенсу. Крім того, ознайомившись із нормативно-правовою базою діяльності комісії, можна легко переконатись, що вона не має жодних повноважень будь-що «закривати» - лише звертатись із проханнями і рекомендаціями.

 

Хоч як там було насправді, але з опублікованого у «24» інтерв'ю можна зрозуміти, що НЕК таки займається LJ. Жодних публічних спростувань цієї інформації зроблено не було. Можливо, комісія й не проти того, що на її рахунок записали ще одного «вбитого мамонта»?

 

Нарешті 15 грудня інтернет-виданя «ПіК України» опублікувало інтерв'ю Костицького, в якому все нібито розставлено по своїх місцях. Голова комісії нарешті спростував інформацію про моніторинг системи Livejournal. Йому довелося виправдовуватись за експертний висновок, згідно з яким міліція вилучила сервери Infostore, практично знищивши цей надзвичайно популярний в Україні веб-ресурс, і пояснювати, що НЕК – не регуляторний орган: «відповідно до наших повноважень ми не маємо права нічого вимагати. Якщо ми маємо фотографію, фільм, компакт-диск, то робимо висновок, чи вони відповідають законодавству, і передаємо висновок органам, які уповноважені приймати рішення щодо ліцензування або правоохоронним органам. Ми не громадська організація, щоб щось просити».

 

На жаль, аудиторія сайтів «ПіК України», «Детектор медіа» та ще декількох, які звернули увагу на спростування інформації про моніторинг LJ, не є достатньо великою, аби хоч якось компенсувати ефект від поширення попередніх «сенсацій».

 

Отже, за якийсь місяць із маловідомого органу, який ніхто не сприймав всерйоз, НЕК за допомогою лише піар-засобів (головним із яких було мовчазне потурання вигадкам журналістів) перетворилась на грізну силу. Соціальне замовлення на появу державного органу, який нарешті «покладе цьому всьому край» і побореться з порнографією в інтернеті, надміром сексу та насильства на телебаченні тощо, в Україні є. Навіть у вельми сумнівних із погляду здорового глузду дій НЕК знаходяться прибічники, які вважають, що мета виправдовує навіть такі засоби.

 

Зрештою, проблема справді існує. І позаяк дотепер влада демонструвала неефективність будь-яких спроб її вирішення, образ комісії-змієборця на білому коні, яка сильною рукою викорінить аморальність у ЗМІ, є вельми привабливим для тих, кому набридло дивитись на копуляцію в прайм-тайм, або хто хоче убезпечити своїх дітей від занадто раннього знайомства з розмаїттям способів статевого задоволення в мережі. І все б нічого, якби не знати, що насправді ані повноваження комісії, ані її реальні можливості не змінились – з’явилась лише чиясь політична воля і прагнення попiаритись за допомогою гучних скандалів на пікантну тему так званої «суспільної моралі». Чи йдеться про власні амбіції голови комісії, чи про когось іншого за кадром, хто прагне отримати додатковий важіль впливу на медійну галузь у вигляді НЕК – побачимо. Але, знов-таки, не забуваймо, що комісія формується урядом, тож навіть якщо зараз її дії не контролюються зацікавленими особами на вулиці Грушевського, то встановити такий контроль можна в будь-який момент… Наприклад, тоді, коли всі вже забудуть про реальні повноваження надувної страшилки НЕК і віритимуть у те, що вона справді може щось закрити або заборонити.

 

Особливо непокоїть те, наскільки легковірною виявилась наша начебто вже стріляна громадськість. Замість воювати з вітряками неіснуючої «заборони Livejournal», варто було б звернути трохи більше уваги на озвучені віце-прем'єром Іваном Васюником наміри підписати зі ЗМІ «моральну» угоду, а також створити «Інформаційне бюро». На відміну від НЕК, новостворений регуляторний орган може отримати повноваження, які справді дозволятимуть цензурувати ЗМІ, та ще й за їхньою згодою, якщо угода буде підписана. І буде не дивно, якщо керівники медіа засуватимуть голови в цей зашморг, сподіваючись на те, що тепер від них нарешті відчепиться ця жахлива Національна експертна комісія…