10 років тому, 4 червня 2014 року, у меню «Української правди» з’явилася нова позначка червоним кольором — Європа, що вела на сайт за назвою «Європейська правда», йдеться у повідомленні на сайті інтернет-проєкту.
За словами засновників, створювали «ЄвроПравду» всупереч правилам і очікуванням, а від більшості колег-комунікаційників тоді доводилося чути, що ця робота не має перспектив: міжнародну політику вважали темою, що не цікава широкому загалу і точно не буде читаною.
«Але 10 років, що минули відтоді, показали українцям, наскільки майбутнє України залежить від подій у світі та від наших відносин із партнерами. Повномасштабна війна з Росією довела це навіть тим, хто раніше взагалі не цікавився міжнародними подіями.
Не будемо приховувати: ми пишаємося роллю нашого видання на цьому шляху. Саме “ЄвроПравда” змогла зламати стереотип і довести, що про міжнародні відносини цілком реально писати цікаво, а статті про Європу та НАТО можуть бити рекорди читаності. Однак найважливіше — те, що спершу європейська, а потім і євроатлантична інтеграція перетворилися на об’єднавчу ідею української нації. Це — вище за будь-які очікування», — зазначають у «ЄП».
Також вони пригадали, що і як саме змінилося за 10 років, бо «лише так можливо усвідомити, наскільки грандіозний шлях подолали наша держава, наш бізнес і наше суспільство. Інша річ, що ціна, яку ми вже заплатили і продовжуємо платити за ці зміни — також є вищою, ніж можна було уявити у 2014 році».
Нагадаємо, інтернет-проєкт «Європейська правда» почав свою роботу в рамках інтернет-холдингу «Українська правда» 4 червня 2014 року. Ідея заснувати цей проєкт належить журналістам Сергію Сидоренку та Юрію Панченку, які залишилися без роботи після закриття газети «Коммерсантъ-Украина». Тоді «ЄП» та «УП» підписали не лише редакційну угоду, але й угоду про гарантії невтручання з власником «Української правди». «Для обох наших видань важливо, щоби політична нейтральність “європейців” у складі медіагрупи “УП” не підлягала жодному сумніву», — заявляла тоді головна редакторка «Української правди» Севгіль Мусаєва.
Читайте також:
