Міжнародний фестиваль документального та художнього кіно Kharkiv MeetDocs цього року відбудеться, але в Києві. «Детектор медіа» поспілкувався з продюсеркою та директоркою заходу Євгенією Крігсхайм про цьогорічний формат фестивалю та заплановані прем'єри.
Ви вирішили провести фестиваль у Києві, а не у Львові чи за кордоном. Чому?
Війна в Україні триває вже 8 років, і саме Київ став новим домом для великої кількості внутрішньо переміщених осіб зі східних областей України. З кінця лютого цього року масштаб окупації розширився, до столиці переїхало чимало харків`ян, херсонців, запоріжців тощо. Варто говорити про війну з допомогою свідків та тих, хто все ще перебуває в окупації з різних причин. Їхні голоси лунатимуть не тільки в усіх куточках Україні, але й за кордоном. Але саме столиця, на мою думку, стала центром їхнього об`єднання.
Що нового в цьому фестивалі проти подій попередніх років?
Майже всі фільми з програми, як і минулого року, про Україну. Навіть якщо вони зняті іноземними командами. Відмінність у тому, що більшість цих фільмів побачить світ — усе для того, аби привернути якомога більше уваги до надзвичайної ситуації в країні, отримати допомогу та протистояти фейковим новинам, які завдяки проросійським маніпулюванням все ще мають місце в цивілізованому світі. Саме документальне кіно, свідчення, фіксування воєнних злочинів мають стати потужним інструментом нашої культурної дипломатії. Це і є надзвичайно важливою зброєю наших кінематографістів.
Бачимо, що будуть національні прем'єри. Які саме?
Значна частина програми – це національні або світові прем`єри. Але ми навмисно не обмежувались цією умовою для відбору в національний конкурс. Тут важливою складовою послужила актуальність, досягнення цілей фестивального фокуса та художня цінність документального кіно. На конкурс потрапило кілька робіт, знятих вже після повномасштабного вторгнення, як, наприклад, «День українського добровольця» режисера Володимира Тихого або «Освітяни. Канікули в окупації» Костянтина Кляцкіна про Бучу, що на Київщині, яка стала символом окупаційного болю усієї України.
Також ми привезли цього року дві українські прем’єри мого улюбленого данського кінематографа. Один з них — «Втеча» — відкриє наш фестиваль. Це надзвичайна документальна анімація про афганську сім`ю біженців. Цей мультфільм має стати натхненням та мотивацією для українців, аби впоратися з наслідками війни, надати надію та перспективи майбутнього.
Фільм-закриття «ЄвроДонбас» стане символічним з декількох причин. Він пройшов нашу пітчинг-майстерню в 2020 році та здобув перемогу в конкурсі Держкіно. Фільм розповідає про маловідому історію індустріалізації регіону європейськими інвесторами і його подальший розвиток.
А добірка, яку ми покажемо на платформі Megogo, покликана ще раз переглянути та переосмислити фільми про схід України, його шлях та боротьбу за українську незалежність.
Фестиваль створювався для презентації голосу сходу України. Зараз велика частина східних територій під окупацією. Чи не впливає це на концепцію фестивалю і яким чином схід все ж буде представлений, якщо буде?
Це не тільки не впливає на концепцію, але й неймовірно посилює її, бо саме зараз українці в окупації потребують підтримки, адже сподіваються на швидке звільнення. Ми підійматимемо теми окупації, біженців, дітей-сиріт, синдрому ПТСР та багато інших під час панельних дискусій, творчих зустрічей з командами в межах фестивалю, за кордоном, на майданчиках інших фестивалів та онлайн.
Читайте також:
