Як вже повідомляла «ТК», під час круглого столу «Діяльність державних та комунальних ЗМІ під час президентської 2004 року та майбутніх виборчих кампаній» віце-прем’єр-міністр Микола Томенко зазначив, що зараз необхідним є доопрацювання виборчого законодавства в агітаційній та медійній частині. Зокрема, на думку Миколи Томенка, треба законодавчо виписати норми та вимоги до розміщення реклами суб’єкта виборчого процесу. „Зараз, наприклад, ніхто не має права втручатися в зміст рекламних роликів. Через це ми й спостерігали так багато неправдивої та наклепницької інформації у ЗМІ щодо кандидатів на пост Президента України”, - вважає Томенко. На його думку, для розв’язання цієї проблеми можна або створити спеціальну експертну групу в ЦВК, яка проводитиме експертизу змісту рекламних виборчих роликів, або, наприклад, надати такі повноваження вже існуючій Національній експертній комісії з питань суспільної моралі, яка складається з фахівців соціології, психології, права тощо.

Деякі ЗМІ вже прокоментували думку Миколи Томенка, яку він висловлює вже не вперше, як прагнення до повернення цензури. І, на погляд «ТК», не зовсім безпідставно – принаймні, за відсутності роз’яснення того, яким чином буде втілюватися ця ідея, - вона дуже схожа на вимогу попереднього контролю за змістом інформації.

«ТК» звернулася за коментарем щодо проблеми змісту політичної реклами під час виборчих кампаній до медіа-юриста Тараса Шевченка.

Тарас Шевченко, директор Інституту Медіа Права: - Звичайно, я підтримую позицію віце-прем’єр-міністра України Миколи Томенка щодо необхідності наведення порядку з політичною рекламною та брудною інформацією в контексті виборчої боротьби. Думаю, ніхто й не заперечуватиме того, що останні вибори були надзвичайно брудними. Навіть Президент Кучма полюбляв повторювати, що таких брудних виборів ніколи не було. Дійсно, зараз час переглянути закони та внести необхідні правки. Вважаю, просто необхідно закріпити обов’язок, щоб кожен агітаційний матеріал містив чітку інформацію про замовника (партію, блок, кандидата). Адже багато рекламного бруду виходило анонімно, або ж інформація подавалася начебто від імені політичного опонента (наприклад, ролики про три сорти).

Щодо створення окремих органів, які оцінюватимуть політичну агітацію, ця ідея теж може спрацювати, але до неї треба підходити максимально обережно – щоб не створити системи, за якою якийсь орган буде видавати попереднє добро на розміщення агітаційної продукції. Така форма неприйнятна – обов’язкового попереднього контролю бути не може, бо це заборонено Конституцією, адже це не що інше, як встановлена державною цензура. Але є інші форми роботи експертних комісій, які вже неодноразово випробовувалися на практиці – зокрема, створення експертних комісій, які розглядатимуть лише спірні ситуації, і вже після поширення інформації.

Вважаю, що підхід до проблеми чорного піару через визначення компетентних органів є правильним. На мою думку, неймовірна кількість бруду на останніх виборах була пов’язана, у першу чергу, з повною неможливістю кандидатів захистити свої права. Пригадайте, що всі спроби опозиції захистити себе були марними. ЦВК дуже майстерно ухилялося від своїх обов’язків розглядати скарги, те ж саме робили суди. При цьому, як юрист, вважаю, що проблема більшою мірою була в тотальному небажанні цих органів об’єктивно розглядати скарги, і значно меншою – у недосконалих законах.

Підсумовуючи, хочу зазначити наступне. У демократичній державі боротьба проти недостовірної, неправдивої, компрометуючої інформації має бути справою осіб, про яких ця інформація поширюється – у нашому випадку - партій та кандидатів. Саме вони, як ніхто інший, можуть оцінити: інформація правдива, чи ні, і прийняти рішення про необхідність захисту. Справа держави – встановити належні інструменти для такого захисту: право на відповідь, спростування, отримання аналогічного часу для агітації, відшкодування моральної шкоди, а також забезпечити рівні можливості для участі кандидатів у агітаційному процесі. Окрім цього, держава має гарантувати захист цих інструментів рівності через роботу ЦВК, Нацради та судової системи.