Програма «Подробиці тижня» з Олександром Мельничуком, «Інтер», 18 лютого 2007 року
Програма «Подробиці тижня» з Олександром Мельничуком, «Інтер», 18 лютого 2007 року
Опозиція має чіткий план здобуття влади
СТУДІЯ: У студії – Олександр МЕЛЬНИЧУК. Ультиматуми, вимоги та погрози, – це нова реальність української політики. Принаймні таке враження складалося на початку тижня. Рішучі заяви об’єднаної опозиції мали засвідчити: у неї є чіткий план здобуття влади. Щоправда, емоційна презентація політичної кризи завершилася нічим. А чим саме погрожує опозиція, не зрозуміло. Сподівання на якийсь таємний козир або креативний прорив поки не справдилося. Судячи з усього, головна ставка була на президента. Але він дав зрозуміти, що не погоджується на роль механічного ветувальника коаліційних законів. Віктор Ющенко вкотре ініціював багатогодинні перемови з Морозом та Януковичем, але без Тимошенко. Зрештою, хто з ким і про що насправді домовився, говорити зарано. У політичному театрі – антракт. Завершилася перша дія.
РЕПОРТАЖ: Автор: Андрій САЙЧУК. Про те, що цього тижня опозиціонери не подарують їм легкого життя, депутати більшості здогадувалися: від понеділка охороняли трибуну, чергували біля електрощитової. Але шукали не там. Ранкове засідання, вівторок. Лідери опозиційних фракцій оголошують ультиматум – список з 17 пунктів, які вимагають розглянути негайно. Серед вимог політичних: референдум щодо державної форми правління, вдосконалення Конституції, незмінність курсу на євроінтеграцію, негайна відставка генпрокурора і міністра МВС, підпорядкування президенту внутрішніх військ МВС. Вимоги соціальні: підвищення зарплат і пенсій та подолання тарифної кризи. Коаліція ультиматум розглядати відмовилась. У відповідь "бютівці" і "Наша Україна" залишили сесійну залу. Це змусило коаліціянтів нервувати. День перед тим Віктор Ющенко заявив, що готовий ветувати всі закони, які не влаштовуватимуть опозицію. Теоретично це означало, що робота Верховної Ради могла бути заблокована. Єдиний, хто зберігав спокій, – це голова Верховної Ради.
СИНХРОН: Олександр МОРОЗ, голова Верховної Ради України: "Я розумію цей демарш. Скоріше всього, пропагандистське, піарівське звучання і не більше. І за тим стоїть тільки єдиний інтерес конкретних людей або конкретної людини, яка хоче влади. Сподіватися на те, що президент буде ветувати всі закони, які приймаються Верховною Радою, – я думаю, це марні сподівання. Оскільки президент – відповідальна людина".
РЕПОРТАЖ: Сподівання спікера виправдались. Наступного дня Віктор Ющенко зустрівся з ним та прем’єром Януковичем перед засіданням Ради нацбезпеки, яке через це навіть затрималося на годину. Опозицію на зустріч не запросили. Після розмови президент оптимістично заявив: вихід знайдено.
СИНХРОН: Віктор ЮЩЕНКО, президент України: "Ми домовилися про те, що формуємо єдину робочу комісію з питань вдосконалення системи влади та норм Конституції України. Ця комісія буде працювати, вносити напрацювання, в тому числі і зміни до Конституції України".
РЕПОРТАЖ: Тим часом Юлія Тимошенко відправилася до Житомира – зміцнювати союз між БЮТ і "Нашою Україною" в регіонах. Тут "нашоукраїнці" та "бютівці" у більшості. Тому заради поважної гості початок засідання навіть затримали на півгодини.
СИНХРОН: Юлія ТИМОШЕНКО, лідер БЮТ: "Я думаю, що найкраща новина сьогодні, яку я побачила у вашому залі, – це те, що прапорці "Нашої України" і БЮТ стоять поряд".
РЕПОРТАЖ: Тимошенко в Житомирі ще не знає про результати чергового "круглого столу" між Ющенком, Морозом та Януковичем. Тому з оптимізмом говорить, що бойкот опозицією сесії парламенту наближує жадані дочасні вибори. І жодних компромісів. І все ж у четвер опозиція приходить на засідання парламенту, щоб підтримати президентську кандидатуру на посаду міністра закордонних справ – Володимира Огризка. Ющенко після вчорашньої зустрічі був упевнений: коаліція зголоситься на його кандидатуру. Але сталося інакше. В повному складі "антикризовики" вирішили голосування відкласти, адже комуністи погрозили розвалом коаліції.
СИНХРОН: Леонід ГРАЧ, народний депутат України, фракція КПУ: "Если бы сегодня себе представить, что кто-то из членов антикризисной коалиции, я имею в виду трех составляющих, проголосовал бы за кандидатуру Огрызко, фракция бы незамедлительно бы покинула ряды коалиции. Собрали бы свой пленум центрального комитета и хлопнули дверью".
РЕПОРТАЖ: Опозиція відреагувала негайно – знову залишила сесійну залу. Більше цього тижня вони сюди не повертатимуться. Коаліція тим часом працює і ухвалює закони, більшу частини з яких президент, імовірно, підписувати відмовиться. Окрім тих, які фактично виконують вимоги з опозиційного ультиматуму. За версією Юлії Тимошенко, яка ввечері побувала в ефірі програми "Подробиці з перших вуст", таких законів аж три. Після телевиступу вона не приховує, що розчарована позицією президента, який вкотре повірив обіцянкам "антикризовиків".
СИНХРОН: Юлія ТИМОШЕНКО, лідер БЮТ: "Мені здається, що у президента просто гостра форма політичного романтизму. Він чомусь думає, що хтось збирається виконувати універсали, хтось збирається виконувати домовленості. Її партнер з опозиції, голова фракції "Нашої України" в парламенті В’ячеслав Кириленко, президента виправдовує: керівник держави має бути над конфліктом і допомагати знайти розв’язання політичної кризи. І тому що до її створення доклалася і фракція "Нашої України", Кириленко теж находить виправдання. У нас немає інших важелів, – каже він.
СИНХРОН: В’ячеслав КИРИЛЕНКО, голова фракції "Наша Україна": "Опозиція – це не 20 і не 30 чоловік. Це 200 депутатів парламенту, які легітимно обрані виборцями. При цьому демонструється свідоме нехтування вимогами опозиції. Значить, заходи протидії будуть адекватними".
РЕПОРТАЖ: СТЕНДАП: Повернутися до нормального життя – такий шанс Верховна Рада отримає лише у вівторок. Цього дня президент планує знову зібрати за "круглим столом" прем’єра та спікера і голів парламентських фракцій. Можливо, друга спроба виявиться результативнішою.
Гість програми – Віктор Янукович, прем’єр-міністр України
СТУДІЯ: Олександр МЕЛЬНИЧУК. Тепер про коаліцію. В цій ситуації вона повинная бути як ніколи монолітною. Чому ж тоді комуністи саме зараз вирішили продемонструвати свою принциповість, заявивши, що теоретично можуть грюкнути дверима і показово зруйнували домовленість між президентом і прем’єром. Хоча для підтримки кандидатури Володимира Огризка вистачило б лише частини коаліційних голосів. І комуністи могли б просто не брати участь у голосуванні. Правда, з іншого боку, не можна виключати, що цей демарш Компартії є спланованим, хоч і нашвидкоруч. Його мета – забезпечити виконання якихось інших домовленостей президента та прем’єра, про які вони поки що не розповідають. Принаймні на адресу Ющенка представники коаліції висловлюються досить обережно: не те, що про керівника президентського Секретаріату Балогу чи про Тимошенко. А ситуацію оцінюють спокійно: віддавати владу вони не збираються. Таке враження склалося після зустрічі з прем’єр-міністром. Вікторе Федоровичу, добрий вечір.
СТУДІЯ: Віктор ЯНУКОВИЧ, прем’єр-міністр України: "Добрий вечір, Олександре".
СТУДІЯ: Олександр МЕЛЬНИЧУК. Вікторе Федоровичу, у середу ви зустрічалися з президентом. Про що вдалося домовитися, і взагалі це була розмова обговорення вимог опозиції чи якимось іншим чином побудована?
СТУДІЯ: Віктор ЯНУКОВИЧ, прем’єр-міністр України: "Ви знаєте, було б дивним, якщо б ми з президентом вели розмову як з лідером опозиції. Я не хотів би, щоб це колись сталось в нашій країні. Я хотів би, щоб президент був гарантом, перш за все, Конституції. І друге – щоб він був ініціатором зростання економіки і підняття добробуту наших громадян. Що стосується опозиції, в будь-якій демократичній країні опозиція також працює на позитив. Вона ніколи не працює на нестабільність і так далі. І якщо казати, наприклад, про сьогоднішню ситуацію, яка є в країні, скажіть, будь ласка, які є мотиви сьогодні у опозиції, щоб вимагати дострокові вибори, крім одного – будь-якою ціною прийти до влади? І, до речі, для мене було цікавим декілька днів тому назад отримати інформацію, що в нас членів різних партій в нашій державі всього-на-всього 2%. І з цих 2%, умовно я скажу, одна десята, яка намагається диктувати свою волю 99% населення України. Скажіть, будь ласка, хто їм давав такі права? Чому вони вважають, що в них є такі права – вимагати від людей владу для себе? Що це таке? От на це питання відповідь є одна. Їх треба поставити на місце. І ми це зробимо".
СТУДІЯ: Олександр МЕЛЬНИЧУК. Вікторе Федоровичу, ви згадали 2004 рік. Опозиція зараз заявляє про підготовку весняного маршу на Київ, ніби. Чи готова коаліція, уряд до, скажімо, повторення Майдану зразка 2004 року?
СТУДІЯ: ВІКТОР ЯНУКОВИЧ: "Кому це потрібно і навіщо? Я впевнений в тому, що це не потрібно нашим простим людям. Це не потрібно нашим партнерам за кордоном, які сьогодні вкладають інвестиції в нашу країну, в розвиток нашої держави. Нам єдине, що потрібно, – це стабільність. Тому організатори подібних акцій, вони граються з вогнем. Гратись з цими питаннями небезпечно".
СТУДІЯ: Олександр МЕЛЬНИЧУК. Ще одна гостра тема, яка дискутується у суспільстві, – це розташування елементів ПРО у Європі. Як ви вважаєте, хто має сформулювати офіційну позицію України з цього питання? І якою вона має бути?
СТУДІЯ: ВІКТОР ЯНУКОВИЧ: "Навіть ті країни, які входять до НАТО, не мають спільної точки зору по цьому питанню. Якщо подивитись в історію створення чи обговорення системи ПРО світової, то ми пам’ятаємо учасників цих переговорів. Це, перш за все, були Сполучені Штати Америки і Росія. Тому нас хвилює: чому зараз цей процес йде по такому неузгодженому сценарію? Тому, на мій погляд, зараз треба було б сісти за стіл переговорів всім стратегічним партнерам створення системи ПРО в Європі. Що стосується України, ми також готові сісти за стіл переговорів, нам є з чим йти. Ми маємо системи слідкування за космічним простором, які розташовані на території України, які, до речі, зараз спільно використовуються Україною і Росією".
СТУДІЯ: Олександр МЕЛЬНИЧУК. Як ви вважаєте, Україна може ініціювати зі свого боку участь у цій системі, враховуючи те, що ви сказали: системи радіолокаційного спостереження, свій досвід, свої технології?
СТУДІЯ: ВІКТОР ЯНУКОВИЧ: "Безумовно. Безумовно".
Американські військові не пропонували Україні встановити радари на її території
СТУДІЯ: Цього тижня українці нарешті отримали змогу дізнатися про всі деталі планів Пентагону. Спеціально для цього до Києва прибула група американських експертів.
РЕПОРТАЖ: НЕ ТИТРОВАНО. Американські військові не пропонували Україні встановити радари на її території, а протиракетна база у Польщі та радіолокаційна станція у Чехії будуються не для протидії Росії, – заспокоював очільник делегації. Він запевняє: Україна поза зоною ризику.
СИНХРОН: Генрі ОБЕРІНГ, директор Агентства ПРО Міноборони США: "Було занепокоєння, що можуть впасти уламки ракет. Під час перехоплення майже усе знищується у повітрі. Вірогідність небезпеки – від однієї тисячної до однієї мільйонної".
РЕПОРТАЖ: Офіційної позиції щодо ПРО Київ поки не оприлюднив. Проте міністр оборони Анатолій Гриценко вже заявив: елементи системи у Чехії і Польщі сприятимуть укріпленню європейської безпеки. Гостей з-за океану вітали акціями протесту. Заспокійливі заяви американців не вгамували пристрастей навколо ПРО.
СИНХРОН: НЕ ТИТРОВАНО: "Янкі, go home!"
Латинська Америка зустрічала Джорджа Буша протестами
ОГЛЯДОВО: Акціями протесту зустрічали Джорджа Буша у Бразилії, Уругваї, Колумбії, Гватемалі та Мексиці. Цього тижня американський президент завершив своє латиноамериканське турне. Закінчилася колосальна піар-акція, – так охрестила візит міжнародна преса. Жодних вагомих практичних результатів. Оглядачі відзначають, що більшість гострих запитань Буш намагався не чути.
4-ту річницю початку іракської війни в США відзначили масовими демонстраціями
ОГЛЯДОВО: Масовими демонстраціями протесту відзначили в США 4-ту річницю початку іракської війни. На вулиці Вашингтона вийшли десятки тисяч супротивників цієї кампанії. "США, геть з Іраку!", "Імпічмент – президенту Бушу" – такі гасла тримають демонстранти. Сьогоднішня акція – це спроба повторити пацифістський марш на Пентагон 67 року під час війни у В’єтнамі.
У Криму – черговий сплеск проросійських акцій
СТУДІЯ: У Криму – черговий сплеск проросійських акцій. Гасла традиційні: "Ні – НАТО", "Так – ЄЕП", "Російській – статус другої державної". Усі вони досі діють безвідмовно. Навіть при тому, що акції, на зразок проведеного сьогодні у Севастополі народного опитування, жодних юридичних наслідків не мають. По суті, це недорогий спосіб нагадати про себе виборцям або відвернути їхню увагу від інших проблем. Наприклад, таких як високі тарифи. Зрештою навіть реєстрація в парламенті законопроектів щодо статусу російської мови наразі виглядає просто як гра на нервах. Кожен з них може бути заветований президентом, а 300 голосів для подолання в коаліції немає. Зазначимо, що захисники української обрали майже ту ж саму тактику, доволі агресивну і незрозумілу. Відтак, сторони конфлікту продовжують шукати причини для його продовження. Поки що це вигідніше.
РЕПОРТАЖ: Автор: Віталій КАДЧЕНКО. Вони зустрілися вперше, спеціально для нас. Піаніст – випускник петербурзької консерваторії та автор нового україномовного гімну Севастополя. У них різні політичні погляди. Тому навіть музика йде зі скрипом. Їм важко працювати в тандемі. Перший – за оригінальність твору. Другий відстоює історичну справедливість.
СИНХРОН: Мирослав МАМЧАК, автор українського тексту гімну Севастополя: "Це були росіяни, но не "русские". Це просто неповага до тих людей, які боронили це місто. Поєхал. Хай летить велична слава про звитягу моряків".
РЕПОРТАЖ: А ось тут не витримала душа поета. З речитативу перейшов на спів.
РЕПОРТАЖ: СТЕНДАП: Це раніше Севастополь був "городом русских моряков". Зараз це місто незаконних референдумів і плебісцитів, які чомусь проходять все частіше і частіше з наближенням літа.
РЕПОРТАЖ: Сьогодні у Севастополі – чергова акція. "Народный референдум", який, щоправда, не матиме юридичних наслідків, як і попередні. Чи не в усіх районах міста – скриньки для волевиявлення. Питань три: НАТО, ЄЕП, і найголовніше – надання російській статусу другої державної. Для Криму, – твердять активісти акції, – регіональний статус російської – образа. Тут вимагають правової рівності мови і "языка". І наголошують: це питання національної безпеки.
СИНХРОН: Вадим КОЛЕСНІЧЕНКО, співорганізатор акції "Народний референдум" у Севастополі: "Это второй этап политического давления на руководство страны. Равносильно тому, что было весной – "парад суверенитетов региональных". Это, да, политическое действо. Но оно направлено к тем государственным деятелям, которые не хотят, не видят и не слышат людей, которые живут по другим законам".
РЕПОРТАЖ: Він один у Севастополі ходить у вишиванці. Редактор єдиної української газети міста Володимир Проценко. Показує напівпідвальний офіс, який виділили "Просвіті".
СИНХРОН: Володимир ПРОЦЕНКО, редактор газети "Дзвін Севастополя": "Ну, таке приміщення нам адміністрація виділила. От це наша світлиця. От у нас в Севастополі то, що 200 "просвітян", от, вміщається сюди 50 чоловік, от. І так працюєм. Сьогодні одні приходять, завтра інші".
РЕПОРТАЖ: На сірих стінах – портрет Шевченка, в кутку – залишки революційної символіки. Майже третина мешканців Севастополя – українці. І більшість з них взагалі не знають мови, – зітхає пан Володимир. Якщо ж російська державною стане, на газеті взагалі можна хрест поставити.
СИНХРОН: Володимир ПРОЦЕНКО, редактор газети "Дзвін Севастополя": "Просто мені скажуть: єсть он російська державна, і нема чого тут з твоїм "Дзвоном Севастополя" тут ходити, випускати".
РЕПОРТАЖ: Володимир Проценко демонструє, як мову у Севастополі розвивають. Торік за 9 мільйонів гривень, виділених з державного бюджету, "просвітянам" показали кілька українських фільмів і провели конкурс поетів.
CИНХРОН: Володимир КАЗАРІН, перший заступник голови Севастопольської міськдержадміністрації: "Вот эта вся литература изданная за счет этой программы".
РЕПОРТАЖ: Заступник мера Севастополя Володимир Казарін пишається тим, що за бюджетні гроші вдалося зробити. Курси української прослухали 210 працівників міськадміністрації, – скрупульозно вчитується у звіт чиновник. Національні театри приїздили, кілька книжок видали, і не помітити цього можуть хіба що сліпі, – обурюється Казарін.
СИНХРОН: Володимир КАЗАРІН, перший заступник голови Севастопольської міськдержадміністрації: "Украинский язык очень хорошо развивается в Севастополе. Мы привезли сюда за этот год столько народных артистов Украины – 19 человек. То есть практически весь свет национальной культуры, начиная от Владимира Гришко, самого лучшего тенора Украины, и кончая, там, Наталией Могилевской".
РЕПОРТАЖ: Цьогоріч у заступника міського голови інший клопіт. На розвиток російської виділили лише мільйон, – підкреслює Казарін. А тут ще й судовий позов нащадки авторів радянського гімну подали. Гроші на судові витрати могли використати на щось корисніше, приміром, на розвиток російської.
СИНХРОН: Володимир КАЗАРІН, перший заступник голови Севастопольської міськдержадміністрації: "Нельзя. Если в оригинале "Севастополь, Севастополь, город русских моряков, нельзя говорить в переводе, взять и перевести иным образом, как это сделали переводчики. Сегодня, к сожалению, мы получили судебный иск, наследники Петра Градова подали в суд по защите авторских прав".
РЕПОРТАЖ: Мирослав Мамчак, капітан першого рангу вітчизняних ВМС, який з Севастополя зробив "білокам’яну столицю українських моряків", безапеляційний: лише мелодія лишилася колишня, а текст – це його авторство.
СИНХРОН: Мирослав МАМЧАК, автор українського тексту гімну Севастополя: "Ніякого перекладу нема. Це є новий вірш. Можемо так сказати, заспіваний на стару мелодію. Ну, дехто у Севастополі звинувачує в перекладі, хотя це не переклад, це мій власний вірш. І там ні одного слова, значить, немає".
СИНХРОН: НЕ ТИТРОВАНО: "Доброго ранку, шановні. Сідайте".
РЕПОРТАЖ: У чорноморській філії елітного Московського державного університету викладають українську ділову як іноземну. Тема сьогоднішньої лекції – телефонні перемовини.
СИНХРОН: НЕ ТИТРОВАНО: "Ви вже знаєте форми привітання, звертання".
РЕПОРТАЖ: Ректор філії МДУ у Севастополі Володимир Трифонов переконує: без знання мови випускникам вузу, що працюватимуть в Україні, сутужно буде. Навіть у Москві зараз працюють над створення кафедри української. Хоча сам за 7 років проблем з мовою не мав.
СИНХРОН: Володимир ТРИФОНОВ, ректор Чорноморської філії МДУ: "Здесь, конечно, в Севастополе, в Крыму знания русского языка достаточно для жизни, для общения, для всего".
РЕПОРТАЖ: А ось з українською, – зізнається ректор, – існують проблеми. Коли надходять офіційні документи в МГУ, їх для ректора перекладають знавці української. Композитор і поет у перервах намагаються знайти спільних знайомих у флотських ансамблях. Але їхні ідеологічні погляди знову розходяться. Хоча усю репетицію відпрацювали без перекладача.
Київську землю продавати виключно з аукціонів не будуть
СТУДІЯ: Столичну землю продавати виключно з аукціонів не будуть. Більшість депутатів Київради вирішила, що це недоцільно. Аргументи на користь аукціонів зрозумілі: прозорість процесу та гроші. Минулого тижня столична влада виручила мільярд гривень, продавши ділянку під забудову. Опоненти кажуть: збільшення витрат на придбання земельних ділянок призведе до зростання цін на житло, їх закладатимуть у вартість квартир. І перші, й другі мають рацію. Але проблема в третьому – наразі існує чимало відносно законних способів вирішити земельне питання, викладаючи на порядок менші суми. Такі, як хабар, способи відомі всім.
СИНХРОН: НЕ ТИТРОВАНО: "Ми хочемо з виконробом поговорити".
СИНХРОН: НЕ ТИТРОВАНО: "Кажу, вам нема що робити?"
СИНХРОН: НЕ ТИТРОВАНО: "Так ми робимо свою роботу".
СИНХРОН: НЕ ТИТРОВАНО: "Зараз (ВИРІЗАНО ЦЕНЗУРОЮ – "УС") по цьому, і вона розлетиться".
СИНХРОН: НЕ ТИТРОВАНО: "Так а за що ви нас хочете побити?"
РЕПОРТАЖ: Автор: Роман ВІНТОНІВ. Київ. Оболонський проспект. Цей будівельний майданчик, на який нас не пускають, не є приватною територією. Ділянка під забудову орендована, роботи почалися 2 роки тому. Тоді генеральним директором будівельної компанії був депутат Київради Андрій Кобринський.
СИНХРОН: Андрій КОБРИНСЬКИЙ, генеральний директор Центру державного земельного кадастру: "Ну, я колись був, певний час я працював в цій компанії". НЕ ТИТРОВАНО, голос за кадром: А зараз? – "УС". "Зараз – ні. Зараз я працюю в державному земельному кадастрі".
РЕПОРТАЖ: Зараз пан Андрій керує проектом єдиного державного земельного кадастру – база даних з кожною соткою української території. З Київщини інформацію зібрали і здивувались: то ділянки накладаються, то два власники на одну землю претендують.
СИНХРОН: Андрій КОБРИНСЬКИЙ, генеральний директор Центру державного земельного кадастру: "Кадастр дасть прозорі земельні відносини. Тобто він дасть змогу контролювати, коли взяти земельні ділянки, на основі яких документів".
РЕПОРТАЖ: Віталій Черняховський, координатор "Форуму порятунку Києва", погодився детально розповісти про схеми отримання землі у столиці. Ділянка на проспекті Маяковського так само в оренді, за рішенням теперішньої сесії міськради.
СИНХРОН: НЕ ТИТРОВАНО (Віталій Черняховський – "УС"): "А чего вы волнуетесь? А кто вы такой?"
СИНХРОН: НЕ ТИТРОВАНО: "Охранник".
СИНХРОН: НЕ ТИТРОВАНО (Віталій Черняховський – "УС"): "Ну, охранник, документы есть у вас?"
СИНХРОН: НЕ ТИТРОВАНО: "Какие документы?"
СИНХРОН: НЕ ТИТРОВАНО (Віталій Черняховський – "УС"): "Не, ну у вас вот есть документы, который... вы вот охранник? Я тоже тогда охранник. Я охранник. Я разрешаю зайти сюда. Значит, я охранник, я...".
РЕПОРТАЖ: На місці немає виконроба. Єдині документи, які нам показують, – дозвіл на проведення геологічно-розвідувальних робіт. Будуватись на цій ділянці отримала можливість компанія, якою, за словами Віталія Черняховського, керує теперішній депутат міськради. Схема проста – компанія пише заяву з проханням надати ділянку під забудову.
СИНХРОН: Віталій ЧЕРНЯХОВСЬКИЙ, координатор "Форуму порятунку Києва": "Заявление. Потом начинается кругооборот бумаг в природе. А именно, соответственно, по коридорам Киевской городской администрации, районных администраций. Вот получают они различные согласования. Но там действительно требуется собрать, как они мне говорили, цифру порядка 200 с лишним согласований. А потом уже просто без конкурсной основы, без ничего выносится на сессию в виде... Каким образом выносится? В виде проекта решения Киеврады о представлении земельного участка".
РЕПОРТАЖ: Коли термін оренди закінчиться, земля повертається у власність міста. Тільки вже зі спорудою. Будівельна компанія наживається на суму, рівнозначну вартості всіх квартир. Місто ж зазнає збитків на вартість цієї ділянки, бо з будинком її вже нікому не продати. і так з кожною ділянкою в оренді. Зобов’язати місцевих депутатів продавати і здавати в оренду землю тільки через аукціон спробували у Верховній Раді. Втім президент наклав вето на цей закон. Але зміна правил гри все одно не за горами. Поки ж у місцевих радах стаханівськими темпами роздають землю за старими схемами. А от дізнатися, хто що і кому віддав, не так вже й просто. Наприклад, останнє земельне рішення, яке можна знайти на сайті Київради, датоване жовтнем. 100 років тому в Києві усі ділянки продавали та купували тільки відкрито. Михайло Кальницький – києвознавець. Розповідає: будівництво, якщо воно законне, не могли зупинити навіть протести вищих чиновників. Коли архітектор Городецький зводив свій "Будинок з химерами", проти спорудження виступив генерал Сухомлинов – начальник штабу округу. Штаб тоді був, де тепер Секретаріат президента.
СИНХРОН: Михайло КАЛЬНИЦЬКИЙ, дослідник київської старовини: "І ось дивлячись зі свого штабу, генерал Сухомлинов бачив, що тут щось таке підкопують, готують якісь фундаменти. І він забив на сполох. Він написав в губернське управління: що це таке, тут підривають землю. Зараз наш банк... вибачте, наш штаб через це може обвалитися".
РЕПОРТАЖ: Будівництво зупинили, зажадали пояснень від Городецького. Той навів докази законності, і будівництво, попри протести генерала, продовжили. А от в Одесі будівництво навіть не встигло розпочатись. Як тільки одесити дізнались, що частину їх парку віддали в оренду, почалися протести.
РЕПОРТАЖ: СТЕНДАП: Це єдине місце в центрі Одеси, де не чути шуму вулиць. Парк "Ювілейний" –
РЕПОРТАЖ: Вони щонеділі о 13-й збираються ось тут – у парку. На землі та стовпах – оголошення про збори. Так знаходять однодумців. Пан Михайло – активіст громадянської ініціативи. Він сам одесит. Його мама – українка, батько – з Папуа-Нової Гвінеї. Коли довідався, що
СИНХРОН: НЕ ТИТРОВАНО: "Вони будуть стояти подовж усієї траси, дороги, яку планують переробити на магістраль районного значення. Ось там, там, там далі, скільки сягає око".
РЕПОРТАЖ: Одеські посадовці в оренді парку нічого поганого не бачать. Кажуть, його ще й продати можна. Львів – місто, де чи не першими почали продавати землю з аукціонів. Утім і такий продаж не гарантує законності. Маленький садок під будинком. Вулиця Тернопільська, 32. У жовтні 2003-го року з цієї ділянки сумно почалася історія львівських земельних аукціонів. Дізнавшись, що її виставлено на торги, мешканець цього будинку Станіслав Шендрик звернувся до суду. Той визнав сад його власністю. Але це не завадило продажеві. На знак протесту викладач університету Станіслав Шендрик вчинив акт самоспалення. На ділянці досі нічого так і не спорудили.
Гість програми – Василь Цушко, міністр внутрішніх справ України
СТУДІЯ: Олександр МЕЛЬНИЧУК. Міністр внутрішніх справ виконав обітницю, оголошену ним після призначення на посаду. Василь Цушко не спілкувався з журналістами 100 днів і цього тижня нарешті почав відповідати на їхні запитання. Головна політична заява, яка пролунала з його вуст, стосувалася підготовки маршу опозиції на Київ. І сприймалася більше як попередження тим, хто організовує, і тим, хто фінансує. За словами Цушка, міліція готова до найгіршого розвитку сценарію. "Якщо ми не зупинимо, це буде катастрофа, ви ж всі розумієте, 2004-го року вже не буде, ніхто вже не поступиться, всі будуть стояти". Зупиняти збираються різними способами, починаючи від роз’яснювальної роботи, яку доручено провести дільничим з усіма імовірними учасниками акції протесту. Втім під час інтерв’ю "Подробицям тижня" ми намагалися з’ясувати те, про що на прес-конференції майже не йшлося. Які зміни чекають на МВС та його співробітників? Пане міністре, добрий вечір.
СТУДІЯ: Василь ЦУШКО, міністр внутрішніх справ України: "Добрий вечір".
СТУДІЯ: Олександр МЕЛЬНИЧУК. Минуло 100 днів з моменту вашого призначення на посаду керівника МВС. Тоді ви казали: хочу, щоб зрозуміли, я ставлюся до кожного працівника МВС як до професіонала і чесної людини. Це апріорі. Враження змінилися?
СТУДІЯ: ВАСИЛЬ ЦУШКО: "Я продолжаю относиться к любому сотруднику МВД именно так. Если есть конкретные претензии к конкретному человеку, это к этому человеку, но не меняет мое общее отношение к личному составу министерства".
СТУДІЯ: Олександр МЕЛЬНИЧУК. Скажіть, будь ласка, ви зараз реально уявляєте суму, яку має отримати працівник міліції, щоб звільнити систему від корупції, хабарництва, криміналітету.
СТУДІЯ: ВАСИЛЬ ЦУШКО: "Думаю, что порядка 500-600 долларов. Где-то сейчас говорят, что это такая. Я думаю, что вот это будет та зарплата, которая исключит коррупцию. Но вопрос: может ли наш бюджет вытянуть? Думаю, что пока нет".
СТУДІЯ: Олександр МЕЛЬНИЧУК. Якісь поетапні заходи?
СТУДІЯ: ВАСИЛЬ ЦУШКО: "Поэтапные. Мы начали повышать зарплату. Мы добавляем минимальную зарплату. Сейчас в милиции будет тысячу гривен на руки. А все, кто получал тысячу, будет добавляться 200 гривен, 1200. Но нам денег хватает где-то до категории, которая получает 2200-2400. А остальным, кто получал выше, им пока повышения не будет".
СТУДІЯ: Олександр МЕЛЬНИЧУК. З грошима зрозуміло. Злочини пов’язані з застосуванням зброї, жорстке поводження, суїциди – це наслідки можливого якогось не зовсім жорсткого відбору. Можливо, якось потрібно навести трошки лад в атестації працівників.
СТУДІЯ: ВАСИЛЬ ЦУШКО: "Полностью с вами согласен. Но первоисточник в наших вузах системы МВД. Не может система вырастить нормальные достойные кадры, если они на казарменном положении находятся все лишь 1 год. Офицером может стать при условии, что он 4 года будет в казарме. Поэтому я ввожу эту систему. Скажу вам так открыто, может на таком сленге, но "блатные" отпадут. Те, кто за деньги идут, отпадут. А придут те, кто хочет стать офицером. Идем на стандарты в воинских училищах, в военных училищах".
СТУДІЯ: Олександр МЕЛЬНИЧУК. Коли ми зможемо говорити про заміщення вакантних посад у правоохоронній системі на конкурсній основі. Не секрет, що Радянському Союзі слідчим стати було набагато складніше, ніж тепер.
СТУДІЯ: ВАСИЛЬ ЦУШКО: "Это связано с вашим первым вопросом. Когда у нас минимальная зарплата будет та, о чем мы говорили, как у среднего банковского работника, средней категории по должностям, тогда можно делать. А сегодня мы следователей ищем, просим прийти на следствие".
СТУДІЯ: Олександр МЕЛЬНИЧУК. В Україні десь понад 300 тисяч міліціонерів. Це багато чи мало?
СТУДІЯ: ВАСИЛЬ ЦУШКО: "При нынешнем финансировании это то, что нужно иметь. Берем не качеством, а количеством. Если увеличить оплату, то появляется, ну, возможность отбора. Мы будем брать тогда качеством, а не количеством. Сегодня опять, так как вы сказали, имеем то, что имеем. И причины я назвал".
СТУДІЯ: Олександр МЕЛЬНИЧУК. Яка, ну, хоча б приблизно, порядок, от, кількість міліціонерів потрібно Україні?
СТУДІЯ: ВАСИЛЬ ЦУШКО: "Вы знаете, если серьезно повысить зарплату, я думаю, что наполовину, ну, это поэтапно, можно сократить численный состав милиции".
СТУДІЯ: Олександр МЕЛЬНИЧУК. Бачте, все-таки підвищення зарплати...
СТУДІЯ: ВАСИЛЬ ЦУШКО (перебиває ведучого – "УС"): "Но есть еще один момент. Если сделать демилитаризацию милиции, то милиции останеться меньше. Почему? Потому что, ну, скажем, тыловые службы, чего они должны быть в погонах? МРЭО, паспортные столы, медицина милицейская. Она может не быть в погонах, она должна быть госслужащими, например. А у нас они все в погонах. Те же водители в погонах. И так далее. То есть это работа, которую мы, независимо от бюджетного финансирования,
