Відповідають: Андрій Масальський, Костянтин Квурт, Олександр Чекмишев, Сергій Гармаш, Тарас Шевченко, Катерина Котенко, Юрій Нестеряк.

Андрій Масальський, начальник управління з питань інформаційної політики та зв’язків з громадськістю Секретаріату Кабінету Міністрів України:

- Все залежить від статусу суспільного мовника, від рівня представництва у його активах держави, від рівня його фінансової, організаційної, адміністративної незалежності від державних інституцій. Чим більшою є така незалежність, тим меншим має бути вплив держави на формування та функціонування наглядової ради. В ідеалі, якщо медіа є стовідсотково суспільним і фінансується винятково за абонентську плату і позабюджетні відрахування (скажімо, від реклами на інших каналах), то представництво держави у Наглядовій раді має бути символічним. Натомість, при збереженні суттєвого фінансування з Держбюджету та використанні матеріальних цінностей з державної власності, представництво держави має бути адекватним цьому внеску, враховуючи її відповідальність за прозоре і раціональне використання коштів та бюджетну дисципліну. Тут можуть бути як відомі державні діячі, яких можна розглядати як моральних авторитетів, так і фахівці з економічних питань, які розуміють принципи сучасного медіа-менеджменту.

Відповідно, представництво громадських організацій у наглядових радах має залежати від згаданої закономірності. Щодо механізмів відбору наразі визначитися важко. Легше говорити про певні принципи входження. Організація, що претендує на входження до наглядової ради, має бути авторитетною, впливовою, дієвою, мати відповідний фаховий досвід. Інакше існує ризик, що діяльність наглядової ради буде малофункціональною та неефективною.

Костянтин Квурт, виконавчий директор МГО "Інтерньюз-Україна":

- На мою думку, Суспільне мовлення має контролюватись саме громадою, а не політиками. Політики мають владу через контроль над органами влади виконавчої та законодавчої на центральному та місцевому рівнях. Або здобувають таку владу,

знаходячись в опозиції.

Мас-медіа, в тому числі (і насамперед!), суспільні, мають бути вільними від усіляких тисків і інформувати суспільство. Найефективніше вони це робитимуть, якщо наглядові органи формуватимуться з аполітичних фахівців.

Якщо в наглядових органах будуть представлені політики, це являтиме собою конфлікт інтересів. Нічого страшного не відбудеться, якщо політики позбудуться контролю над ЗМІ. Адже у нас декларується деполітизованість силових структур та органів судової влади, тобто ні про які революційні зміни не йдеться - просто йдеться про розповсюдження правильної позитивної практики.

Як забезпечити представництво? Через запрошення представників громадськості. Богу дякувати, іще не всі фахівці стали політиками.

Олександр Чекмишев, комітет „Рівність можливостей”:

- Наглядова рада суспільних мовників повинна формуватися передусім на базі профільних громадських організацій. Тобто, організацій, чиї експерти брали найактивніщу участь в ініціюванні створення Cуспільного мовлення, розробляли для нього концепцію, сітку мовлення, засади редакційної політики тощо.

Сама суть наглядової ради полягає в тому, що вона призначена забезпечити реалізацію однієї з трьох головних засад Суспільного мовлення - контролю з боку суспільства.

Таким чином, реалізуються три головні засади Суспільного мовлення - воно існує для суспільства, фінансується суспільством та ним же контролюється.

Необхідно будь-що уникнути спокуси створити наглядову раду, в якій домінуватимуть політики чи репрезентанти влади. Влада і так має достньо важелів - приміром, через створення на базі НТКУ та ОДРТК державних підприємств, укладення між представниками влади, менеджменту та журналістами трьохсторонніх угод про засади редакційної політики тощо. Повноцінний контроль громадськості можуть забезпечити лише громадські організації. Інакше це лише за назвою буде Суспільним мовленням, а по суті - комерційним у статусі держпідприємства. Зрозуміло, що декому з оточення Президента хотілося б застосувати саме таку схему - про це свідчить і відома заява про паралельне існування суспільного та державного мовлення.

Одначе, я переконаний, що сам Віктор Ющенко розуміє всі можливі наслідки та небезпеки такого кроку. Тому, за моєю інформацією, Віктор Ющенко, скоріш за все, обстоюватиме ідею повноцінного Суспільного мовлення та повноцінний котроль над ним з боку громадськості, який можуть забезпечити лише громадські організації, які об'єднують найбільш компетентних екпертів, подібних яким в органах державної влади просто немає.

Сергій Гармаш, радіо „Свобода”:

- На мою думку, єдиним органом, який легітимно представляє всю громадськість України є Верховна Рада. Тож, я вважаю, що наглядові ради громадських мовників повинні формуватись фракціями парламенту по одному представвнику від кожної. І очолювати їх мають представники опозиції. Це мають бути не депутати, а авторитетні і знані в Україні люди (митці, вчені, журналісти, герої праці, спортсмени...), яких фракції просто пропонуватитмуть від себе. Як правило, ці люди дбають про свїй авторитет і не стануть приймати антизаконних дій. Термін дії таких рад має бути не більше 3 років, щоб вони не передавались у спадщину фракціями від одного скликання до іншого. Один член ради не може обиратись більше двох термінів.

Ніяких представників Президента, чи громадських організацій в радах бути не повинно. Якщо їм хочеться бути представленими в Наглядовій раді, нехай домовляються з парламентом, щоб їх людей висували фракції. До речі, це посилить зв’язки і взаєморозуміння між громадськими організаціями та Верховною Радою.

Тарас Шевченко, директор Інституту Медіа Права:

- На мою думку, Наглядова рада суспільних мовників має формуватися парламентом. Так відбувається у більшості країн Європи. Парламентський спосіб формування є найбільш демократичним, тому що колегіальний орган приймає збалансованіші

рішення, ніж коли це робиться одноособово (наприклад Президентом). Наглядова рада має бути максимально аполітичною. Звичайно, політичний вплив буде присутній завжди, але ми маємо ставити за мету зменшити цей вплив до мінімуму. Тому я підтримую висновок експерта ОБСЄ, який зазначив, що формування половини складу Наглядової ради з представників політичних партій, як це пропонується в українському законопроекті, є неприйнятним. Вважаю, що ніяких квот для політиків не повинно бути взагалі. Тільки так можна позбавитися надмірної політизованості.

Процедур призначення парламентом членів Наглядової ради запропоную дві.

Перша. Будь-які організації, які не є органами влади, комерційними або політичними організаціями (тобто громадські організації, університети, академії, інститути та інші) вносять своїх кандидатів до профільного комітету Верховної Ради. Комітет проводить первинний відбір і пропонує Верховній Раді або вже сформований пакет, або кандидатури на рейтингове голосування. При цьому роль комітету важлива, оскільки комітет свободи слова має бути опозиційним, а отже інтереси опозиції мають бути враховані.

Є ще другий варіант. Він теж цікавий, подібний до грузинської схеми.

Громадські організації, університети, академії, інститути тощо (крім органів влади, комерційних та політичних організацій) вносять свої пропозиції Президенту України. Президент розглядає пропозиції та залишає з них 30 осіб, які вносить до Верховної Ради України. Верховна Рада рейтинговим голосуванням визначає з них 15, які й затверджуються членами Наглядової ради Суспільного мовлення.

Обидва варіанти є демократичними. Перший передбачає незначні правки, порівняно з текстом, прийнятим у першому читанні, - потрібно обов'язково прибрати з нього половину Наглядової ради, яка призначається від політичних партій. Другий варіант оригінальний і може стати компромісним. Ланцюг "громадськість - Президент - Верховна Рада" залучає до процесу всі громадські і головні державні інституції. І, що важливо, така схема відводить особливе місце Президенту України у процесі формування Наглядової ради. У такий спосіб голос кожного може бути почутим, але останнє слово має

бути за Верховною Радою, що відповідає новій парламентсько-президентській формі правління.

Катерина Котенко, виконавчий директор "Індустріального телевізійного комітету":

- За принципом, який був сформований робочою групою Коаліціії "Суспільне мовлення". А саме, робоча група по управлінню організацією суспільного мовлення пропонувала створення Громадської ради та Адмінстративної Ради.

У повноваження Громадської ради (яка, я так розумію, і є змістом вашого питання) входять: • обрання членів адміністративних рад та звільнення них від виконання їх обов’язків;

• затвердження установчих актів НТУ і НРУ;

• затвердження програмних концепцій НТУ і НРУ;

• затвердження річних бюджетів НТУ і НРУ;

• затвердження річних звітів НТУ і НРУ;

• затвердження звітів аудиторських фірм про перевірки річних фінансових звітностей НТУ і НРУ;

• звільнення президентів НТУ і НРУ від виконання ними їх обов’язків.

Склад Громадської Ради:

15 осіб - представники політичних партій, які призначаються за квотами пропорційно представленню політичних партій у ВРУ; 15 осіб - представники громадських організацій, які обираються шляхом публічного жеребкування на конференції громадських організацій.

Порядок висунення членів від громадських організацій формується настпуним чином:

Право на висунення кандидатури члена Громадської ради мають всеукраїнські громадські організації, які на момент подання кандидатури діють не менше трьох років.

До заяви про висунення кандидатури члена громадської ради додаються:

∙ копії документів про реєстрацію громадської організації;

∙ копії фінансової звітності за останні три роки, з відмітками про її подання до податкових органів;

∙ копії звітності щодо персоніфікованого обліку кадрів за останні три роки, з відмітками про її подання до органів Пенсійного фонду України;

∙ інформацію про структуру та кількість персоналу за останні 3 роки.

Громадській організації може бути відмовлено у праві висунути кандидатуру в разі, якщо аудиторська перевірка її документів виявить, що громадська організація фактично не здійснювала статутну діяльність протягом останніх 3 років.

Рішення про відмову може бути оскаржено до суду.

Строк повноважень та порядок ротації:

∙ Члени громадських рад від громадських організацій призначаються на 6 років.

∙ Кожні 2 роки здійснюється ротація 5 членів громадських рад від громадських організацій.

∙ Члени громадських рад, які підлягають ротації протягом перших 4 років після створення організацій суспільного мовлення.

∙ Члени громадських рад можуть бути відкликані в разі систематичного невиконання їх обов’язків без поважних причин.

(Систематичним невиконанням обов’язків є відсутність члена громадської ради на зборах громадської ради більше двох разів протягом року).

∙ Члени громадських рад від політичних партій призначаються на необмежений строк.

∙ Члени громадських рад від політичних партій можуть бути відкликані за рішенням відповідної політичної партії.

∙ Політична партія зобов’язана відкликати свого представника у громадській раді за поданням відповідної громадської ради у зв’язку систематичного невиконання ним своїх обов’язків без поважних причин.

Порядок роботи Громадської Ради:

∙ Чергові збори Громадських рад проводяться двічі на рік: останній тиждень вересня (для затвердження бюджету на наступній рік) та останній тиждень березня (для затвердження звіту про виконання річного бюджету).

∙ Позачергові збори громадських рад НТУ і НРУ скликаються на вимогу не менше ніж 5 членів відповідної громадської ради, члена адміністративної ради або президента.

∙ Збори громадських рад НТУ і НРУ є повноважними за присутності не менш ніж половини від складу відповідної ради.

∙ Громадські ради НТУ і НРУ приймають рішення простою більшістю голосів від загальної кількості членів ради, присутніх на зборах.

∙ Члени громадських рад НТУ і НРУ діють на громадських засадах.

Юрій Нестеряк, президент асоціації „Спільний простір”:

- Наглядова рада суспільних мовників, на мій погляд, могла б формуватися з широкого кола представників громадських організацій, наукових, культурних, освітніх осередків. Важливо, щоб у такому органі було значне представництво медіа-експертів, які добре знають основи фахових стандартів і розуміють світові шляхи розвитку громадського мовлення. Поміж тим, чи не основними якостями таких ”громадських репрезентантів” мають бути політична, кланова, фінансова незаангажованість, готовність відстоювати суспільно важливі, некон’юнктурні рішення, розуміння важливості налагодження суспільного діалогу, збереження національної спадщини та розвитку сучасних європейських цивілізацйних моделей.

За абсолютних умов в такій раді не мало б бути представників політичних сил. У нашій ситуації роль партійних чи державних чинників має бути суттєво обмежена. Громадськість має мати право на правдиву (і деколи не всім „зручну”) інформацію для прийняття усвідомлених рішень.