Олег Медведєв, журналіст, політичний експерт, відповів на частину наших запитань:

2. Який є шанс на те, що 1)державні 2) приватні ЗМІ, що знаходяться у власності великого фінансово-політичного капіталу, змінять стиль свого спілкування з виборцем, читачем? Як ви собі уявляєте можливий новий стиль спілкування з читачем цих видань та телеканалів? Чи, можливо, нічого змінювати не треба?

- Ніяких подібних шансів немає, й бути не може, доки не зміняться влада та система влади. Можливо, що цензурний пресинг дещо послабиться з огляду на те, що все більше стаючи “кульгавою качкою”, президент буде більш терпимим до преси, а олігархи, відповідно, стануть менше боятися, що хтось розмалює фломастером ту чи іншу статтю з якоїсь їхньої газети та побіжить скаржитись ясновельможному.

Якось декілька місяців тому Володимир Литвин десь сказав про те, що треба, мовляв, захистити журналістів від олігархів, тобто власників ЗМІ. Раз Литвин не знає, чи вдає, що не знає, хай поцікавиться, в яких темах та щодо яких ньюзмейкерів ЗМІ пов’язані по руках та по ногах. Подивімось на провідні загальнонаціональні газети – на “Факти”, наприклад, чи на “Київські відомості”. Про голову держави газети пишуть як про покійника: або добре, або нічого. Передруковують канонічний Інтерфакс, не дозволяючи собі самих невинних коментарів. Так що хто, кого й від кого має захищати?

3. А які висновки з виборної медіа-кампанії зробить опозиція, блок “Наша Україна” - та ЗМІ, які ними безпосередньо або опосередковано контролюються ? Що буде закладено в основу їх майбутньої виборчої президентської кампанії щодо медіа? Які концепції? Реальні справи? Принципи? Чи будуть і перші, і другі, і треті істотно відрізнятися від поведінки державних ЗМІ та ЗМІ, вплив на які мають інші політико-фінансові угруповування?

- Про це було б краще спитати у “Нашої України”. Для такої потужної політичної сили відсутність власних нормальних мас-медіа – це не просто сором, але й реальна небезпека, особливо за умов тотальної антиющенківської кампанії як в державних, так і в приватних ЗМІ.

Абсолютно ясно, що до 2004 року “Наша Україна” не зможе створити дієздатне ТБ. Й справа не в тому, що часу бракне, чи грошей. Там є люди, які розуміють роль телебачення й, напевне, готові фінансувати ТБ-проекти. Але хто ж дасть ліцензію? Ось нещодавно ділили частоти, то Порошенка, наскільки я знаю, Нацрада обнесла. Тому дала, тому дала, а ось цьому – зась.

Щодо преси, то у “НУ” досить непогана ситуація на Заході. Саме в Галичині - найбільший рівень свободи слова, а тамошні газети, безумовно, симпатизували й симпатизуватимуть Ющенку. А от для спілкування з проблемним для Ющенка електоратом Східної та Південної України нудисти не мають ніяких інформаційних каналів, при тому, що насамперед там вони їм потрібніші понад усе.

Щодо принципів та концепцій проющенківських ЗМІ, то ці видання є, безумовно, більш плюралістичними, більш вільними, та мають значно менше табуйованих тем та персоналій у порівнянні із ЗМІ, котрі належать іншим політико-фінансовим угрупуванням. Тобто з проющенківських видань читач має можливість почерпнути більше інформації, хоча, на жаль, свої там теж поза зоною критики.

4. Які шанси на заснування має нова українська газета нового типу, не опозиційна і не провладна, а плюралистична?

5. Ваш прогноз щодо майбутнього керівництва комітетом ВР з питань свободи слова та інформації?

- При великій повазі особисто до пана Зінченка як талановитого профі в галузі телебачення, дуже не хотілося б, щоб цей комітет належав представнику пропрезидентської партії й надалі загладяв у рота людям, які є найбільш нетерпимими до свободи слова.

Комітет з питань свободи слова має належати опозиції – СПУ або БЮТ. Або ж хоча б “НУ”.

Читайте також:

Василь Яблонський: “Об’єктивно створення Громадського ТБ найбільше вигідне “Нашій Україні”.

Андрей Рушковский: “Наши журналисты борются только за деньги”

Олег Медведєв: “ Про голову держави газети пишуть як про покійника: або добре, або нічого”

Світлана Конончук: “Для змін у законі про Нацраду парламент повинен спочатку набути впливу, адекватного впливу Президента”

Зураб Аласания: “Проблемы начинаются тогда, когда газета становится мало-мальски влиятельной”

Владимир Фесенко: « …и среди оппозиционных политических деятелей идея «темников» для своих СМИ воспринимается положительно»

Тетяна Метельова: «Правда стала економічно вигідною»

Акція "Детектор медіа"-1:"ЗМІ та вибори"

Станем ли мы страной выученных уроков?

Расстрелянная журналистика

Ігор Слісаренко: «Змінювати треба передусім не ЗМІ, а країну»

Сергій Квіт: “Етична складова професії журналіста має відіграти вирішальну роль”