Фактично припинила існувати парламентська більшість – після виходу з неї 15 депутатів групи "Центр", низки депутатів із "Демініціатив – Народовладдя" та призупинення членства в більшості фракції Народної аграрної партії України більшість стала меншістю. Принаймні, арифметично. Завалилася політична конструкція, що здавалася такою міцною. Погодьтеся, події такого масштабу трапляються далеко не щомісяця. А додайте, що сталося це напередодні президентських виборів – і, безперечно, вплине як на перебіг виборчої кампанії, так і, можливо, на результат виборів. А ще ж треба згадати і про політичну реформу, якою, начебто, живе вся країна ось уже другий рік і доля якої в першу чергу залежить від існування лояльної до нинішнього уряду та Президента парламентської більшості...

Здавалося б, ціла країна мусила кинути всі свої справи й щодуху бігти до телевізорів. Щоб дивитися, слухати й намагатися зрозуміти: чому так сталося? Що стало останньою краплею, яка переповнила чашу? Може, хтось підбивав депутатів зробити саме так? Хто від усього того виграє, а хто – і наскільки – програє? До чого взагалі призведе розвал більшості? Якою буде доля коаліційного уряду, створеного цією більшістю, і чи зустріне Віктор Янукович день виборів у кріслі Прем'єр-міністра? За кількістю глядачів того вечора інформаційні програми мусили б затьмарити собою всі концерти, ріеліті-шоу, серіали та бойовики, разом узяті. Єдине, чого мали б бентежитися українці, – що ця тема витіснить з ефіру будь-яку іншу інформацію, й картина того, що відбулося того дня в Україні та світі, залишиться неповною.

Напевне, були-таки люди, які з нетерпінням очікували на випуски новин. Здебільшого то були ті романтики, які все ще не хочуть повірити: в Україні на вулицях, за вікном одне життя, а на екрані телевізора – геть інше. Точок дотику між ними не так і багато, а іноді їх може не виявитися взагалі. У телевізійників (чи то в тих, хто ними керує) – свої проблеми і свої пріоритети, а доленосні (чи такі, що можуть стати доленосними) для України події для ТБ нічого не варті.

То що ж побачили українці того пам'ятного вечора? "Вісті" на Першому Національному від 18.43 не згадали жодним словом не лише про розвал більшості, а й про Верховну Раду взагалі. Випуск "Вістей" від 21.00 про парламент згадав – і повідомив глядачам про те, що "Верховна Рада розглянула низку соціальних законопроектів". І все. Про розвал більшості глядачі УТ-1 могли дізнатися тільки з „Парламентського вісника” (скидається на те, що керівництво Першого Національного просто не догледіло!) та з "Підсумків", але вже не Першого Національного, а ТРК „ЕРИ”, яка виходить вночі на цьому ж каналі. У „Підсумках” було дано досить розгорнутий аналіз того, чому так сталося. Навіть зі згадками про тиск на депутатів більшості й викручування їм рук! Утім, час виходу програми в ефір – одинадцята вечора...

Протягом ефірного часу випуску ТСН на каналі "1+1" (19.30) знайшлося місце для 14 інформаційних повідомлень. Про парламент – жодного слова. Не згадав про парламент і підсумковий випуск ТСН вночі. Канал "Інтер". "Подробности" від 20.00 про парламент не згадали – ніби й не існує в Україні такого. "Подробности. Итоги дня" від 23.58 згадали про Верховну Раду в останньому повідомленні, наприкінці програми. Як про щось таке, чим треба заповнити час, що залишився. Гадаєте, йшлося про розвал більшості? А от і ні – про ухвалення закону про дітей війни.

Канали Віктора Пінчука зажили останнім часом слави об'єктивних. То, може, саме вони донесли до глядачів справжню сенсацію? "Вікна-новини" на СТБ від 22.00 не донесли. Ані словом. "Репортер" на Новому каналі не зацікавився подією ані о 19.00, ані о 23.58. І не присвятив їй ані секунди. Не повідомили про розпад більшості й "Факти" на ICTV – ані о 18.45, ані у підсумковому випуску о 21.45.

У суботу, 11 вересня, хіба що "Факти" о 18.45 на ICTV були помічені у згадуванні теми розпаду парламентської більшості. Причому темою коротенького повідомлення був не власне розпад, а поїздка Володимира Литвина до Хмельницького, де він згадав про можливість перегрупування сил у ВР.

Ситуація змінилася в неділю. Що ж побачили українці? Виявляється, розпад більшості (до речі, й телебачення, й радіо продовжують вести мову про більшість як про реально наявну – ніби поняття більшості є чимось незалежним від кількісних показників) відбувся через цілком партикулярну справу – розбіжності з Фондом держмайна з питань приватизації. Ніяких політичних конфліктів не було – так, принаймні, глядачі мали зрозуміти з програми "Подробности недели" на "Інтері". "Епіцентр" на "1+1" у досить короткому матеріалі згадав про тиск на депутатів одним реченням. У цілому ж з інформації цих каналів глядачі мусили зрозуміти: нічого не сталося, розпад більшості є тимчасовим явищем, в усьому винні депутати, які свої меркантильні інтереси ставлять вище за державні потреби, та особисто спікер. Переходу в опозицію втікачів із більшості не буде. І взагалі, подія ця не є такою вже важливою – просто парламентська рутина... І, як на підтвердження, у понеділок по-іншому заговорив Володимир Литвин: перебуваючи в Луцьку, зазвичай гранично коректний та обережний в оцінках спікер у непритаманній йому стилістиці щодуху напустився на опозицію та щосили запевняв, що він і його партія підтримуватимуть Віктора Януковича...

Отже, що сталося? Чому Верховна Рада зникла з екранів у п'ятницю, а у вихідні почався раптовий напад клятв у вірності Януковичеві серед тих, хто так чи інакше пов'язаний із втікачами з більшості? Чого так злякався Литвин? Чому мовчали телеканали Пінчука? Стилістика усього того надто вже скидається на звичний для України "кризовий менеджмент". Видається, що автори та хранителі "генеральної лінії" дійсно на якийсь короткотривалий час було розгубилися, й перебіг подій був справді неочікуваним для них. Тому й не знайшли нічого кращого, як віддати розпорядження забути про Верховну Раду. Два дні знадобилося їм, аби оговтатися та обміркувати подальшу поведінку. Лінію, судячи з усього, досить жорстку.