Доживемо до понеділка?

16 Січня 2004

853

Медіаспільнота

Статті

16 Січня 2004

18:43

Доживемо до понеділка?

853

Бо задовольнилися читанням новорічної листівки від нього ж, на звороті якої було коротко викладено головний зміст цього привітання. Такі листівки люди знайшли в поштових скриньках напередодні Нового року. На них було безлюдно: лише дві чорні хатинки під соломою, закиданою снігом, та дерев’яна церква на фоні чорного ж лісу, за яким нічого немає. І нікого. Живого.

В очах майбутніх виборців ще хворобливо свербить від великої родини мінливої матері Алли Пугачової, що виспівувала на всіх ТБ-каналах. А український перший віце-прем’єр уже одягнув робочу фіалкову краватку, і чиновникам облдержадміністрацій уже роздали по декілька сотень голів „електоральної дрозофіли” для організації роботи по „всенародному” висуванню Л. Кучми на третій президентський термін. У повній відповідності до пропозиції координатора С. Гавриша, розтиражованої ЗМІ з „доповненнями та роз’ясненнями” від 14 січня (інтерв’ю „Українській правді”): „Не забувайте, що сучасні технології, які можуть бути найняті владою, настільки досконалі, що вони можуть серйозно вплинути на хід процесів! Навіть тоді, коли ззовні вони будуть мати досить публічний відкритий характер.” І далі: “Я знаю одну велику державу, де обрали одного президента, а править інший. Нічого не змінилося в історії. Тому якщо ми говоримо про чесність і нечесність оцінки політичного факту в будь-якій державі, то ми маємо виходити з реальності, яка склалася. Дуже важливо розуміти, що події будуть розвиватися не на лабораторному столі”.

Приблизно ці ж самі прописні істини, але коротше й вишуканіше, „відстрекотів” шановний Степан Богданович, відповідаючи на запитання ведучої випуску „Подробностей” на „Інтері” в четвер, 15 січня, ввечері.

І це, на жаль, дійсно схоже на реальність.

Прем’єр, відкриваючи президентську ялинку, поміж танцями із майже щасливими дітьми, підозріло зауважив, обтираючи спітніле чоло, просто в телекамеру: „Рішення суду треба поважати”, – маючи на увазі відоме рішення суду Конституційного. І привітав будь-який вибір Президента щодо його політичних планів, назвавши цей вибір заздалегідь „відповідальним”.

Набирає силу кадрова „зачистка”: нові міністри, прокурори та найперші заступники високих податківців, а кількість губернаторів-неесдеків (або не їхніх симпатиків) невпинно наближається до нуля. Це називається „формування команди однодумців”, що більше нагадує термінову мобілізацію найбільш відданих та слухняних виконавців будь-яких рішень. І дуже очевидно, що кадрові перестановки ніяких змін у професійність діяльності уряду чи податкової адміністрації не внесуть.

Тихенько відбулося подорожчання друкованої преси. Це, правда, занадто прозоро: навіть підсліпувата в політичному сенсі людина розуміє, що влада робить таке для того, щоб люди не підписувалися та не купляли всіляких опозиційних часописів, а покірно черпали інформацію з офіційних ЗМІ. І що з того, що з’являються час від часу в телеефірі матеріали, як у випуску ТСН 15 січня, про подання до суду декількома газетами у Кривому Розі стосовно особливої „утаємниченості” місцевої влади? ЗМІ самі вимостили шлях до відсутності будь-якої реакції влади на свої поодинокі критичні виступи: хіба тих, хто зазвичай стоїть у позі „чего изволите?”, буде хтось сприймати всерйоз?

Пролунали натяки й на можливе подорожчання комунальних послуг. Якщо погано будемо поводитися.

Не дивлячись на те, що криза в парламенті набуває незворотних проявів, ніхто так і не збирається довести до людей через медіа точку зору опозиції, вперто роблячи вигляд, що там самі невігласи та вороги народу.

Між тим, яка справа зараз до того, що внаслідок блокування опозицією сесійної трибуни залишилися нерозглянутими Кіотський протокол до рамочної конвенції ООН про зміну клімату, договору про співробітництво в реалізації проекту інтеграції нафтопроводів „Дружба” та „Адрія”, угоди між Україною та Міжнародним банком реконструкції та розвитку за проектом „Україна – розвиток через Інтернет”? Якщо йдеться про існування самої цієї України, як демократичної держави? Хоча, звісно, очікують вирішення і нагальніші проблеми українського буття, про що справедливо й обурено говорив днями в телеінтерв’ю, наприклад, Г. Крючков.

Але ж справа дуже принципова, незважаючи на те, що цікавість до політреформи, за словами хворобливо стомленого спікера, який, дотримавшись слова, закрив у четвер сесію, втратили вже майже всі, в тому числі – представники більшості.

А новорічне звернення Л. Кучми, яке не виходить з голови, не здалося щирими словами людини, яка заздалегідь не знала про позитивне рішення Конституційного Суду і, особливо, про політичні наслідки такого рішення.

Тож мешканцям міст та сіл так і кортить звернутися до свого гаранта словами з його ж привітання народові приблизно такого змісту (записано по пам’яті біля черги в районному соцзабезі, де з’ясовуються розміри „нових” пенсій і де, на жаль, ніколи не буває телевізійників, та доповнено в юрбі студентів, що здають зимову сесію, при мінімумі „імпровізації”): „Наш дорогий співвітчизнику!

Ми не бажаємо й надалі жити в країні Вєрки Сердючки, „Київстару” та чорних хатинок, вкритих соломою. У країні, де ті, кого скромність прикрашає, живуть чесно, кого ні – красиво, де відмова – єдина радість у сірому житті державного клерка, а політичним гравцям з вашої команди щастить у картах частіше, ніж передбачено порядній людині. І де, стоячи біля світлофора для сліпих, жалкуєш, що ти не глухий. Де „за кадром вирішують все”, а великі гроші смердять все огидніше. Набридло, вислуховуючи передвиборні промови або блискучі обіцянки всіляких привітань, щоразу чути: „Я покладу кінець корупції, бандитизму, організованій злочинності” й таке інше, і розуміти при цьому, що правдивими є лише перші два слова...

Уже незручно перед світом за те, що своєрідність України полягає в тому, що всі великі дурниці відбуваються тут виключно від великого розуму.

Не треба насміхатися над опозицією. Вона така ж сумна, як і влада. Спочатку й повітроплавці брали із собою в гондолу трьох-чотирьох жінок. І тільки багато років потому придумали їм на заміну мішки із піском...

Ми також мріємо про Україну як регіонального лідера, про відродження всесвітньо відомих чорноземів, які б годували хоча б нас, а не увесь світ, та про подолання поляризації суспільства за рівнем доходів.

Тому ми не хочемо майбутнього, як на листівці із новорічними привітаннями.”

А Л. Кучма поїхав подалі, щоб зробити вибір. "Президент зацiкавлено ставиться до цього процесу (мається на увазі протистоянні в парламенті – В.К.) i буде приймати рішення. За його інформацією, він буде на роботі з понеділка", – заявив Олександр Задорожній, постійний його представник у Верховній Раді.

Тож чекаймо понеділка.

Так, це, мабуть, буде найскладніший вибір. Але це потрібно зробити. Ніхто, крім Президента, не вирішить цю проблему. І це буде чесно. Крім того, добре відомо – революції (в тексті привітання – „катаклізми”) роблять не голодні люди, а ситі, яких три дні не годували…

Тому прості люди все ж переконані, що новий рік не буде роком „жорстокої” влади, а політики поступляться своїми амбіціями, і в результаті, нарешті, виграє народ. Як він виграв в одному із сіл на Херсонщині, обравши головою сільради пакистанця за походженням, але господаря свого слова за українською традицією.

Чи, ви гадаєте, чекати такого чесного вибору від нашого президента – то мрії з розряду „споконвічних і ніколи не здійсненних”?

Читайте також:

a href = "http://www.kandidat.com.ua/proyav.htm">БІЛЬШІСТЬ І ОПОЗИЦІЯ НЕ ЗМОГЛИ ЗНАЙТИ КОМПРОМІСУ

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.

Долучитись

У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена