Як вже повідомляла „Детектор медіа”, останні декілька тижнів медіа громадськість обговорює березневе рішення Федерального конституційного суду Німеччини, яким було визнано законним відстежування телефонних дзвінків журналістів „у серйозних випадках”. Щоправда і в інших країнах суцільна „боротьба з тероризмом” все більше ущемлює права працівників ЗМІ. Це стало приводом для протестів світових та українських організацій журналістів. Цього тижня услід за Міжнародною організацією „Репортери без кордонів”, стурбованою „насторожуючими тенденціями у Європейському Союзі”, Асоціація працівників ЗМІ України теж оприлюднила Звернення з приводу „антидемократичних дій органів судової влади ФРН, Франції та Данії”.

Автори документу, зокрема, наполягали на тому, що ці події „суттєво зачіпають права та свободи журналістів”. Асоціація переконана, що ці рішення створюють загрозу навіть особистій безпеці репортерів, не кажучи вже про перешкоди у їхній професійній діяльності.

„Черговим посяганням на право журналістів захищати свої джерела інформації стали факти прослуховування телефонних розмов Жан-П'єра Рея - репортера агенції "Gаmmа", Мішель Фінес - редактора телеканалу "France-2", Дельфін Бірка - з журналу "Раrіs-Маtch", Роже Ока - незалежного журналіста, який працює на "Figaro magazine" і телеканал "ТF1”, Жак-Мішеля Верне - журналіста "Frаncе-Sоur" i "Figaro", Гі Бенаму - незалежного журналіста. – Вказано в Зверненні Асоціації. - Це суперечить усім міжнародним документам, у сфері захисту прав людини, які Франція підписала, як, до речі, і ФРН, вступаючи до Європейського Співтовариства.

Міжнародна федерація журналістів також заявила протест у зв'язку зі скандальним порушенням прав журналістів з боку датської поліції, яка записала телефонну розмову між репортером газети "Ілландс-Постен" та його редактором, коли вони обговорювали матеріал про "розстрільний список" датських євреїв, що нібито був поширений серед радикально налаштованих мусульман у цій країні. 26 серпня даний запис був представлений на колегії копенгагенського міського суду, і до репортера Стіга Матіссена висунули вимогу розкрити джерело інформації”.

Асоціація працівників ЗМІ України заявила, що приєднується до позиції "Репортерів без кордонів" і висловила обурення цими фактами, закликавши також міжнародні організації до тиску на ці європейські країни.

А ось у посольстві Німеччини в Україні спростовують заяви міжнародних організацій про існування загрози для свободи преси у Німеччині.

Дорін Шикорскі, відділ преси посольства Німеччини в Україні:

- Рішення Федерального конституційного суду від 12 березня 2003 не дозволяє німецьким закладам підслуховувати розмови журналістів. Воно стосується тільки надання інформації про технічні дані зв’язку (номери телефонів, дата, час і тривалість розмови) телекомунікаційним підприємством. Отже, зміст розмов не прослуховується. У кожному конкретному випадку має бути здійснена перевірка відповідності надання інформації. У своєму рішенні Суд чітко наголошує на тому, що обмеження таємниці телефонного спілкування є дуже вагомим і, що надання інформації про технічні дані зв’язку дає змогу зробити висновки про поведінку в комунікації та пересуванні. Вказавши на обмеження таємниці телефонного спілкування, було також чітко наголошено на праві мас-медіа на розшукову діяльність та значенні цього права для громадськості. Проте необхідним є розважливе зіставлення громадського інтересу до інформації з громадським інтересом до карного переслідування. У кожному конкретному випадку має бути ретельно перевірена відповідність, яка залежить від тяжкості та значення злочину.

У принципових зауваженнях Федерального конституційного суду щодо рішення висловлено однозначно:

„Судові розпорядження до телекомунікаційних підприємств про надання довідок про... дані зв’язку в рамках карного переслідування є втручанням у таємницю телефонного спілкування особи, якої торкається надання довідок. Такого роду втручання виправдані тільки тоді, коли вони необхідні для переслідування злочину особливого значення, якщо у зв’язку з ними існує підозра у вчиненні злочину і база фактів для припущення, що особа, якої торкається розпорядження, перебуває у зв’язку з обвинуваченим через телекомунікаційні пристрої”.

Тому, на думку Посольства, немає підстав для того, щоб говорити про загрозу для свободи преси у Німеччині.