Як відомо, після довгих переговорів між Держкомінформом і Нацрадою щодо узгодження сітки мовлення для оприлюдення на телебаченні та радіо кандидатами-мажоритарниками і політичними партіями своїх передвиборчих програм, Держкомінформполітики погодився вилучити із свого попереднього розпорядження згадку про залучення до передвиборної агітації комерційних каналів за рахунок державного бюджету. Аргументами Нацради з питань ТБ і РМ з цього приводу слугувала невідповідність пропозиції Держкомінформу закону “Про вибори народних депутатів України”.

Отже, за повідомленням прес-служби, Національна рада на своєму засіданні 26 лютого 2002 р. прийняла рішення:

а) затвердити сітку мовлення в частині, що стосується мовлення державних та комунальних телерадіокомпаній, подану Державним комітетом інформаційної політики, телебачення і радіомовлення України від 22 лютого 2002 року та згідно з розпорядженням №7 від 26.02.02р.

б) дозволити продовжити до 29.03.02 р. мовлення обласним державним телерадіокомнапіям для оприлюднення передвиборних програм на каналах УТ-2 з 21.00 до 22.00 таУТ-3 з 19.00 до 20.00.

в) дозволити використовувати обласним державним телерадіокомпаніям для оприлюднення передвиборних програм канали УТ-1, УТ-2, УТ-3 у вихідні дні тижня (субота, неділя).

2. Не підтримати пропозицію Державного комітету інформаційної політики, телебачення і радіомовлення п.4 розпорядження від 22.02.02 р. № 6 щодо використання обласними державними телерадіокомпаніями місцевих каналів телевізійного та радіомовлення у встановленому Законом

часовому відрізку з 19.00 до 22.00.

Між тим далеко не всі юристи вбачали невідповідність Закону про вибори попередньої пропозиції Держкомінформу, з якою, до речі, погодилися, і самі канали – наприклад, у місті Києві (“ТЕТ”, “НАРТ”, “ТОНІС”, ТРК “Київ”) надавати мажоритарникам час для передвиборчої агітації і на комерційних каналах. І хоча рішення Нацрадою вже прийняте, “Детектор медіа” все ж таки вважає необхідним оприлюднити коментар медіа-юриста Незалежної асоціації мовників Тетяни Фоміної з цього приводу. Адже цима виборами сама колізія навколо предвиборчої агітації на телеканалах не вичерпуються.

- Як показала практика, через обмаль часу, наданого Законом України “Про вибори народних депутатів України” на передвиборну агітацію, держава не може забезпечити права всіх кандидатів на виступи в державних ЗМІ. Отже, виникла загроза порушення основних принципів виборчого процесу - рівності прав партій (блоків) та всіх кандидатів у депутати, свободи передвиборної агітації, рівних можливостей доступу до засобів масової інформації. В цих обставинах особливо важливим є тлумачення окремих статей відповідно до духу закону, а не до його букви, яка, до речі, інколи виявляється невдалою.

Окремі фахівці висловлюють думку, що законом заборонено використовувати кошти держбюджету на оплату передвиборної агітації, розміщеної в комерційних ЗМІ. Цей висновок зроблено із змісту пункту 4 статті 53, в якому зазначено:“Кандидат у депутати, зареєстрований в одномандатному окрузі, має право користуватися державними та комунальними засобами масової інформації за рахунок і в межах коштів Державного бюджету України, що виділяються на підготовку і проведення виборів на умовах, передбачених цим законом”. Також є посилання на пункт 3 статті 53 та деякі пункти статті 54, в яких поряд з коштами держбюджету не згадуються комерційні ЗМІ.

Проте, не можна вбачати в цих статтях заборону використання комерційних ЗМІ за рахунок коштів держбюджету, оскільки вона регулює не порядок використання коштів Державного бюджету, а право кандидата на використання ЗМІ у передвиборній агітації. Для забезпечення кандидату цього права, держава може використовувати лише державні ЗМІ, зобов’язуючи їх розміщувати агітацію. Комерційним ЗМІ законодавство гарантує свободу підприємницької діяльності і вони вправі взагалі відмовитися від розміщення агітаційних матеріалів. Отже, щодо комерційних ЗМІ, із статей 53 та 54 можна зробити лише один висновок: за законом кандидат не має права користуватися ними у передвиборній агітації, таке право може виникнути в нього лише за договором, який ЗМІ укладають на добровільних засадах.

Використання коштів на підготовку і проведення виборів, регулюється розділом VI закону. І жодна стаття цього розділу не дає підстав стверджувати, що кошти держбюджету мають надаватися лише державним (комунальним) ЗМІ. Так, стаття 33, передбачає, що “витрати на підготовку і проведення виборів депутатів, в тому числі на ...публікацію в засобах масової інформації передвиборних програм партій (блоків), кандидатів у депутати, зареєстрованих в одномандатних округах, час мовлення на радіо і телебаченні здійснюються ЦВК та окружними виборчими комісіями відповідно до затверджених ЦВК кошторисів видатків у межах коштів, передбачених на підготовку і проведення виборів у Державному бюджеті України”. Як бачимо, тут йде мова про всі ЗМІ, незалежно від форми власності. Будь-яка норма закону, в першу чергу, має розглядатися через призму її відповідності основним принципам закону. Тому, якщо для забезпечення рівних можливостей доступу кандидатів та партій до ЗМІ необхідно частину коштів держбюджету надати комерційним ЗМІ, то необхідно це робити, а не шукати заборон, яких в законі немає.

На які канали пустять мажоритарників?