Якщо після отримання Ющенком посади прем`єра ця ідея активно обговорювалася в кулуарах нового уряду, то нині про неї мовчали. Та, певно, або сам Ющенко, або хтось із тих, кому він найбільше довіряє, не забули тих старих пропозицій.

Чому серед багатьох кандидатур зупинилися саме на Володимирі Рубанові? Очевидно, що таке рішення продиктоване не якимись особистими симпатіями, а жорсткою необхідністю. Якщо недекларовані офіційно опоненти “Нашої України” на наступних парламентських виборах, а також ймовірний суперник Ющенка у боротьбі за президентське крісло виглядають сьогодні компетентними з усіх питань, послідовно творять собі імідж різнобічних професіоналів, то лідер “Нашої України” зафіксував образ просто доброго хлопця, котрий має щирий сентимент до неньки - України. Такий імідж приносив йому певні дивіденди у вигляді симпатій потенційних виборців, але це навряд чи може тривати вічно.

За наступальності та агресивності пропагандистської машини СДПУ(о) рейтинг Ющенка знижується вже і буде знижуваться далі, якщо не вживати кардинальних заходів. Ця проблема стає тим більш актуальною, коли враховувати обмеженість медійних ресурсів команди Ющенка.

Отож, Ющенкові вкрай потрібна була людина, яка не просто жваво вміє спілкуватися з журналістами, не просто торгує обличчям на екрані, а зуміє народити і втілити цілий комплекс ідей по роботі з медіями на виборах, щоби кардинально вдосконалити імідж його і очолюваного ним об`єднання. Та ще й, до того ж, за умов, коли засоби масової інформації не горітимуть бажанням віддавати свої площі і час “Новій Україні” і її лідерові.

Володимир Рубан не має безпосереднього досвіду такої діяльності. І він особисто також має свої плюси і мінуси. Плюс, безумовно, той, що він вміє народжувати нові масштабні ідеї в галузі медій і розпочинати їхню реалізацію. Свого часу він був головним ідеологом й одним з організаторів інформаційного агентства УНІАН, яке нині є одним з двох найбільших недержавних інформаційних агентств України. Він був серед тих, хто задумав і заснував першу елітну щоденну українську газету “День”. Вона стала вибухом на інформаційному полі, бо нічого подібного до того в країні не існувало. За півроку свого керівництва масовою газетою “Всеукраинские ведомости” Рубан зробив її найтиражнішою газетою в Києві. Після минулих президентських виборів авторський колектив під керівництвом Володимира Рубана випустив аналітичний збірник “Напередодні”, який самі ж журналісти і політологи з величезним відривом від конкурентів визнали найкращим політологічним виданням, присвяченим виборам.

Ймовірно, ініціатори призначення Рубана вважають, що, маючи такий досвід, він зможе пристосувати його до нових обставин і потреб. Одначе, слабкою стороною Володимира Рубана є невміння утримувати свої дітища. Його спроби стати головним продюсером телеканалу СТБ, а також намагання очолити “Вечірній Київ”, його усунення з роботи в інших випадках переконливо свідчать про це. Він не враховував такого важливого чинника, що на українському медійному полі важливо мати не тільки якісний продукт, але й вміння домовлятися з ким треба, коли треба – йти на поступки. Якщо він не зробив уроків з минулого й не зуміє зробити це в разі необхідності зараз, то всі його розробки передвиборчої кампанії підуть прахом. Образно кажучи, до мізків Рубана треба було б приставити гнучку шию. Тоді Ющенко отримав би ідеального керівника прес-служби.

ЮРІЙ ЛУКАНОВ, незалежний журналіст, свого часу засновник і керівник (1990-92 рр.) інформслужби НРУ “РУХ- Прес” , головний дорадник виборчого об`єднання “Столиця” 1994 року в Києві, дорадник прес-служби Католицьких Церков з підготовки візиту Папи Івана Павла II