ЗНИЩЕННЯ МОНОПОЛІЇ

Першим елементом було скасування цензури, що з сьогоднішньої перспективи здається досить очевидною справою. Але з точки зору конструкції тодішньої системи це мало фундаментальне значення. Свобода слова означала кінець ідеологічній монополії, стала основою для побудови конкуренційного ринку ідей, для розвитку приватних ініціатив у галузі суспільного спілкування, а також в радіомовленні та телебаченні.

Цей період характеризувався також швидкими змінами, які випереджували можливості та темпи законотворчої праці в галузі радіомовлення і телебачення. На початку дев'яностих років було створено перші комерційні радіостанції, які діяли на основі обмежених ліцензій (наприклад, Радіо Малопольща Фан - РМФ, Радіо Зет, Радіо Ес), або такі, які діяли без відповідних дозволів, тобто "піратські" радіостанції. Виникли також перші "незаконні" телестанції, які або діяли на місцевому рівні (наприклад, Топ Каналь у Варшаві), або дуже швидко перетворювалися в мережу програмних порозумінь (тут прикладом може бути Полонія 1. Вона належала італійському підприємцю Ніколо Ґраусо і мала значну популярність). У зв'язку з відсутністю відповідного законодавства перемогло відоме твердження, що ринок не терпить вакууму, а потенційні мовники, які не могли в Польщі діяти законно, розпочинали транслювати свої програми з закордону (наприклад, трансляція з території Голандії програми телебачення Польсат).

Цей період сприяв появі основних рис програмної концепції комерційних мовників. Вони швидко здобували популярність, транслюючи безкінечні серіали з нескладним любовним змістом (які привозили, головним чином, з Південної Америки), а також низько- і середньобюджетні фільми американського виробництва, насамперед сенсаційно-кримінальні.

Тоді розпочався процес ерозії глядацької публіки Суспільного телебачення, була зламана його монополія. Ринок виявив існування величезного попиту на інші, ніж суспільні, телевізійні станції, які були в силі запропонувати розважальну альтернативу.

Значні зміни відбувалися також у домогосподарствах. Попри те, що суспільство відчувало обтяження економічною трансформацією, різко зростала кількість сучасних телевізорів (кольорових, які мали більшу кількість каналів і управлялися дистанційним пультом), щораз більше домогосподарств мали відео, зростало зацікавлення кабельним телебаченням, дуже активно монтувалися супутникові антени. Ця своєрідна технологічна переміна несла за собою очевидні наслідки для системи зв'язку. Вона ставала щораз більш відкритою у зовнішній світ.

Ринковий досвід початку дев'яностих років вказував, отже, на певні риси нової системи телебачення. Їй треба було дати правову форму і створити для цього відповідну установу. Прийняття в грудні 1992 року Закону про радіомовлення і телебачення не закінчило періоду стихійних змін на ринку радіомовлення і телебачення. Однак створення, в 1993 році, Крайової Ради Радіомовлення і Телебачення, вказало дуже чітко, хто буде суб'єктом, відповідальним за політику держави в галузі радіомовлення і телебачення. Рада з самого початку своєї діяльності започаткувала енергійні заходи для того, щоб привести усіх мовників до правової дисципліни та порядкувати ринок.

ВИКЛИКИ СУСПІЛЬНОМУ МОВЛЕННЮ

Другий період змін розпочався тоді, коли вже були надані перші ліцензії, коли стало відомо, які суб'єкти зможуть існувати на ринку, коли органи державної адміністрації почали рішуче діяти з метою елімінування практики, незгідної з існуючим законодавством. Рік 1993 приніс у цьому плані важливі рішення, які значною мірою визначили сьогоднішній вигляд польського ринку радіомовлення і телебачення.

Цей другий період ще не закінчився, але, дивлячись з перспективи минулого періоду, можна вчинити спробу визначення кількох явищ, які, здається, мають особливу вагу.

Виникла система Суспільних засобів масової інформації, обов'язки якої визначено законом. Будуючи суспільний сектор ЗМІ, було вирішено відділити радіомовлення від телебачення. Причому телебачення залишилося єдиною організаційною структурою, а радіомовлення було поділено на кільканадцять товариств, які транслюють регіональні і загальнопольські програми. Було прийнято рішення, що суспільний сектор ЗМІ буде фінансуватися як з абонементу, так і з реклами. Часом важко усвідомити собі, яке значення мав цей процес побудови суспільного сектора для радіомовлення і телебачення, особливо в ситуації відсутності історичних традицій в цій галузі.Період реального соціалізму визначив електронним засобам масової інформації роль ідеологічного знаряддя влади. Дуже швидко виявилося, що правові норми не були в силі змінити того факту, що діяльність суспільних засобів масової інформації є певним процесом. Тобто, вона не закінчується разом з прийняттям закону, але вимагає постійного піклування і суспільних дебатів.

Запровадження в Польщі моделі суспільних засобів масової інформації було, насамперед, результатом відповіді на довголітню практику централізованої системи, яка використовувала впливові ЗМІ для політичної пропаганди. У Польщі виникла модель суспільних засобів масової інформації, в якій суттєвим елементом забезпечення реалізації суспільного інтересу була правова гарантія незалежності мовників від виконавчої влади. В той же час, не вдалося створити відповідного політичного забезпечення для правильного функціонування цієї системи. Адже здійснення принципу незалежності суспільних мовників є похідним стану політичної культури. А останню оцінюють по-різному. В Польщі суспільні засоби масової інформації стають час від часу, насамперед у періоді важливих політичних подій, предметом дискусій щодо їхньої реальної незалежності від актуальної політичної ситуації. Піддавання під сумнів політичної незалежності веде критиків до запитань про смисл і доречність їх існування, тобто, до піддавання під сумнів особливого статусу суспільних засобів масової інформації. Це, до якоїсь міри, віддзеркалення і тих критики та дискусій, які, час від часу, відбуваються і в багатьох державах Європи.

Другим важливим явищем було виникнення приватного сектора, який ставив собі за мету, насамперед, комерційний успіх. Уже перший період системних змін виявив існування великого суспільного попиту на іншу, ніж та, яку дотепер пропонували суспільні ЗМІ, програмну пропозицію. Приватні засоби масової інформації, керуючись економічною потребою, досягненням найкращих фінансових результатів, дуже швидко здобули не лише значної участі в ринку глядачів і слухачів. Вони також притягнули до себе багато талановитих журналістів з суспільних ЗМІ, запровадили нові, комерційні програмні формати, прискорили міцний процес культурної комерціалізації цілої комунікаційної системи. Будучи своєрідним двигуном змін, вони втягнули до суперництва суспільні засоби масової інформації. У Польщі, так само як і в багатьох європейських державах, суспільні ЗМІ змушені були, хотіли того чи ні, застосувати свою програмну політику до потреб ринку. Цей процес відбувається не без шкоди для можливостей цих ЗМІ виконувати завдання суспільної місії.

Третім важливим, і дуже зінтегрованим з вже названим, явищем був імпонуючий розвиток ринку реклами в Польщі. В дев'яностих роках ми починали з рівня витрат на рекламу біля 1 долара США per capita, щоб на порозі нового століття досягнути рівня понад 50 доларів США. У 1994-2000 роках сектор засобів масової інформації, суспільних і приватних, отримав понад 3 мільярди доларів США прибутків від реклами. Реклама була потужним економічним засобом підтримки розвитку системи ЗМІ в Польщі. В той же час, рекламні гроші не є нейтральними грішми з точки зору змісту програмної пропозиції. Навпаки, вони є прихованим аніматором програмної політики мовників. Реклама вирішує, виходячи зі своїх потреб, наскільки ефективні програмні інвестиції, реклама комерціалізує засоби масової інформації. Але без неї їхній розвиток був би неможливим.

В дев'яностих роках здійснилося зменшення реальної вартості надходжень від абонементу, тобто, напливу суспільних коштів до радіомовлення і телебачення. Ще на початку дев'яностих років дохід від абонементу дорівнював майже 70% доходу телебачення, а сьогодні він коливається біля 30%. Отже, характер програмного наповнення системи ЗМІ великою мірою визначений джерелами їхнього фінансування.

В дев'яностих роках у Польщі відбулася також інтернаціоналізація засобів масової інформації. Це явище треба розглядати в двох основних аспектах. По-перше, йдеться про міжнародний контекст правових норм. У тому числі про регулюючі наслідки, які виникають з Конвенції про Телебачення без Кордонів, до якої Польща приєдналася. Ця Конвенція, як відомо, не лише сприяє відкриттю системи, але також запроваджує певні принципи, які визначають спосіб функціонування мовників і програмні вимоги (квоти). Стремління Польщі до вступу до Європейського Союзу схиляє до поступового зближення нашого законодавства в цій галузі з європейськими вимогами. Це, зокрема означатиме поступове ліквідування цілого ряду обмежень, у тому числі фінансових. Зараз, згідно з чинним законодавством, участь зовнішнього капіталу в радіомовленні і телебаченні не може перевищувати 33%.

Другий аспект інтернаціоналізації - це відкритість до закордонної конкуренції в системі телебачення. Як у супутниковому ТБ, так і у закупівлі готових програм, фільмів або ліцензій, насамперед, для розважальних програм типу quiz або show. Втім, після періоду великого захоплення і моди на закордонні програми, зараз майже всі станції започаткували виробництво власних телесеріалів, ближчих до польських реалій, хоча й різного мистецько-літературного рівня. Таким чином, відкритість системи телебачення, попри думки скептиків, не загальмувала розвитку вітчизняної аудіовізуальної творчості.

Важливим елементом суттєвого збагачення польського аудіовізуального краєвиду дев'яностих років було також виникнення сектора незалежного виробництва телепрограм і фільмів. Незалежні продюсери, участь яких у програмному часі визначена положеннями законів і детальними розпорядженнями Крайової Ради, не лише сІпричинили виникнення своєрідного ринку аудіовізуальних продуктів в Польщі. Вони також дали поштовх до практичної реалізації принципу творчої свободи і плюралізму. Виникнення сектора незалежного виробництва принесло значні користі, насамперед, глядачам, яким пропонується значне багатство змісту і форми телевізійної творчості.

ПЕРСПЕКТИВИ

Сьогоднішній стан електронних медіа у Польщі визначений, насамперед, динамічним розвитком комерційного сектора, який, після періоду початкового розвитку і здобуття стабільного місця на ринку, перейшов до рішучої конфронтації з суспільними засобами масової інформації. Приватні радіостанції щораз ефективніше перехоплюють слухачів суспільного радіомовлення і мають більшість ринку радійної реклами. До того ж вони інвестують в нові технології, наприклад, в Інтернет.

У секторі телебачення такий виклик реалізується щораз з більшими успіхами. Тому група ІТІ зараз на практиці бере на себе модернізацію тих завдань, що характеризують суспільний сектор. Прикладом може бути започаткування трансляції цілодобової інформаційної програми TVN-24, а також організація виборчого вечора, під час останніх парламентських виборів. Треба очікувати, що в найближчих роках суспільний сектор пройде Єрунтовну організаційну та фінансову, а також, безперечно, програмну реформу. В іншому випадку їх суспільний мандат, у тому числі щодо фінансування з загального бюджету, буде підданий подальшій ерозії.

Другою площиною очікуваних змін є підготовка та реалізація довготермінової програми конверсії радіомовлення і телебачення на цифрову технологію. З цим завданням пов'язано дуже багато елементів, які в результаті призведуть до того, що динамічно буде розвиватися нова структура комунікації. Вона буде характеризуватися більшою кількістю мовників, багатшою і більш різнобічною програмною пропозицією.

Безперечно, можна було б назвати інші складові елементи аудіовізуального ринку дев'яностих років у Польщі, вчинити спробу оцінити зміст і форми, присутні в телебаченні, розглянути спосіб виконання суспільної місії і досягнення комерційних потреб, оцінити політичний контекст існування телевізійних організацій. Але метою цієї статті не є намалювання цільної картини, сповненої деталей. Відтак, ми сподіваємося, що представлені явища є достаточним нарисом дороги, яку ми пройшли в дев'яностих роках в напрямку від монополії до плюралізму, від уніфікації до багатогранності, від суспільної місії до суспільної місії, поєднаної з комерцією. Свідомість пройденого шляху може бути добрим поштовхом для роздумів про майбуття.

Від редакції: текст статті буде опубліковано у спецвипуску (українською мовою) Бюлетню Крайової Ради Радіомовлення та Телебачення Польщі