Про це президент Академії української преси (АУП) Валерій Іванов зазначив під час презентації моніторингу Донецького інституту інформації (ДІІ) щодо присутності мови ворожнечі в матеріалах донецьких ЗМІ.

За його словами, Донеччина є єдиним регіоном, де рівень довіри українців до місцевих ЗМІ росте завдяки професійній роботі журналістів.

«Я добре знаю місцеву донецьку пресу, як і пресу інших регіонів України. ЗМІ Донбасу стали працювати набагато професійніше, аніж, наприклад, в 2014 – на початку 2015 років. Тоді це були більше пропагандистські меседжі, а тепер журналісти перейшли до фактів, до інфографіки тощо. Це дійсно великий прогрес.

В Україні в цілому тільки 20% громадян довіряють вітчизняним медіа, 50% – не довіряють. Єдиний регіон, де рівень довіри до ЗМІ виріс – це Донбас. Цей рівень був усього 5% в 2014 році, але після цього став поступово рости, у всіх інших регіонах він падає. Падає через погану роботу журналістів, бо коли журналіст скочується до пропаганди, читач це відчуває. Влада має право вести пропаганду, журналіст не має права її підхоплювати», – сказав він.

Презентоване дослідження ДІІ охопило вісім друкованих видань та два телеканали по обидва боки лінії розмежування.

Моніторинг показав, що друковані ЗМІ, які знаходяться на території ОРДО, використовують мову ворожнечі значно частіше –  у близько 26% матеріалів. На підконтрольній українській владі території використання мови ненависті можна назвати поодинокими випадками  – у  2,13% матеріалів.

Із результатами моніторингу друкованої преси можна ознайомитися тут.

На донецьких телеканалах, непідконтрольних українській владі, близько 20% сюжетів містять мову з ознаками ворожнечі. На каналах, підконтрольних українській владі, таких сюжетів не виявлено.  

Аналітик ДІІ Віталій Сизов проаналізував теми, які висвітлюють донецькі телеканали по обидва боки лінії розмежування. За його словами, усі вони, в основному, висвітлюють соціальні проблеми і майже на чіпають тему економіки та бойових дій. Відмінність полягає в тому, що 20% сюжетів телеканалів «ДНР» присвячені возз’єднанню народу Донбасу, а з української сторони нагадувань про мешканців непідконтрольних територій – близько 3% (телеканал «Донбас» та обласне телебачення).

Телеканали ОРДО також показують політичні акції або акції протесту на території, підконтрольній України. Ці медіа не цікавить міжнародна тематика, вона піднімається рідко, лише в контексті Мінських перемовин та американської риторики.

«Такі низькі показники мови з ознаками ворожнечі я би не узагальнював на всю територію та всі українські медіа. Бо медіа на Донбасі специфічні, там існують сильні місцеві фінансово-промислові групи, які мають певний погляд на вирішення конфлікту, екстраполюють його, що теж впливає на медіа. По-друге, багато журналістів на місцях залучені до конфлікту, страждають від бойових дій, і це впливає на їхню позицію, вони не можуть дозволити собі пропаганди або гучних заяв, як їхні колеги з центральних українських ЗМІ. Тобто там медіа працюють більш обережно та конфліктно чутливо. І якщо мова ворожнечі використовується, то, в основному, це цитування заяв штабу АТО або заяв чиновників української влади, які полюбляють використовувати слова-маркери», – прокоментував результати моніторингу Віталій Сизов.

Також він додав, що наразі не існує інструменту впливу на ЗМІ ОРДО, але якщо українські медіа приділятимуть більше уваги проблемам людей, що проживають на непідконтрольних територіях, аби цим людям було цікаво дивитися або читати такі матеріали, ситуація може змінитися на краще.

«Мова ворожнечі – один із маркерів пропаганди, це табу. Треба вживати ті терміни, які застосовують наші західні колеги в аналогічних ситуаціях, вони працюють професійно, над ними не тяжіє радянський пропагандистський тягар. У нас в країні не унікальна ситуація, у світі було і є багато сепаратистських військових заворушень»,  – додав Валерій Іванов.

Моніторинг проведено в рамках співпраці ДІІ з Міністерством закордонних справ Німеччини і берлінською медіаорганізацією M’CT.